Віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков повідомив, що держава готова постачати воду в Крим до його деокупації, якщо міжнародні місії зафіксують можливість гуманітарної катастрофи на півострові у зв'язку з дефіцитом цього ресурсу.
Також і мер Херсона Ігор Колихаєв виступив на підтримку ідеї продавати воду в Крим. Як він сказав в інтерв'ю громадському руху «Чесно», «якщо Крим ‒ це Україна, то в Криму має бути вода». На уточнювальне запитання журналіста, чи мається на увазі подача води в деокупований Крим, херсонський мер погодився, але додав: «Або тоді продавайте воду, як варіант... Я ‒ за економічні відносини». Про серію нових заяв щодо постачання води на півострів в умовах посухи йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Експерт Причорноморського центру політичних та соціальних досліджень Володимир Молчанов розповів Крим.Реалії, що заява херсонського мера Ігоря Колихаєва про постачання води в Крим, судячи з усього, була вирвана з контексту.
‒ Спочатку були запитання, здивування, тут декілька днів ламалися списи, лилися цебра бруду, але в підсумку сам мер виступив з якимсь виправданням. Він написав у Facebook, що його слова були вирвані з контексту. Колихаєв як все ще чинний народний депутат таким чином критикував позицію «Слуг народу» щодо продовження та посилення економічних відносин із Росією як державою-агресором. Зокрема, йшлося про закупівлю електроенергії на російському енергоринку. Так ось, Колихаєв стверджує, що говорив в умовному способі: мовляв, якщо вже ви купуєте електроенергію, так і воду продавайте в Крим, раз можуть бути економічні відносини з Росією. Так чи інакше, слово херсонського мера не має особливого значення в ухваленні такого рішення. Це навіть не міський голова Таврійська, де розташовані насосні станції.
Окрім того, Володимир Молчанов вказує на те, що рисові фермери в Каланчацькому та Чаплинському районах безпосередньо отримують вигоду від перекриття Північно-Кримського каналу.
На початку 2020 року народний депутат України Юрій Арістов повідомив про те, що українська влада «розглядала ідею продавати воду в анексований Крим». Перший президент України Леонід Кравчук висловлював думку, що воду в Крим «можна дати в разі гуманітарної катастрофи». Після цього голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія зазначив, що сьогодні у Верховній Раді немає жодних шансів розглядати й ухвалювати рішення про відновлення водопостачання в анексований Росією Крим.
Ось як на цьому тлі повністю прозвучала остання заява Олексія Резнікова в інтерв'ю «BBC Україна» з приводу можливого постачання води в Крим:
«Жодних планів розміняти, перевірити громадську думку, створити якесь підприємство й дати воду на Крим не існує. Навіщо нам полегшувати їм шлях? (осіян ‒ КР) Вода сьогодні ‒ це спосіб напоїти військових, яких туди завезли. Який сенс поїти окупанта? Ніякого. Тим більше продовжувати його перебування там. Позиція України дуже чітка й зрозуміла: після деокупації Криму буде постачання води як на територію своєї країни. Якщо ж гуманітарні місії ООН, наприклад, Міжнародний комітет Червоного Хреста раптом зафіксують, що дійсно є гуманітарна загроза цивільному населенню, громадянам України через нестачу питної води ‒ будемо ухвалювати рішення для можливості забезпечення гуманітарних конвоїв, щоб напоїти людей. Цистернами, бочками, як завгодно. Три КПВВ (контрольні пункти в'їзду та виїзду на адмінкордоні з Кримом ‒ КР), ‒ «Каланчак», «Чонгар», «Чаплинка», дороги є, повеземо».
Заступник міністра з питань реінтеграції ТОТ України Ігор Яременко нагадує, що офіційна державна позиція щодо постачання води в окупований Крим вже зафіксована документально.
‒ Відповідно до пункту 66 нещодавно ухваленої Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя водопостачання півострова через Північно-Кримський канал буде відновлене після повернення там суверенітету України. Друга опція, про яку говорив Олексій Резніков, полягає в наступному: якщо в Криму дійсно складеться така ситуація з питною водою для цивільного населення, яка створить гуманітарну загрозу, ми пропонуємо міжнародним організаціям здійснити моніторинговий візит на півострів. Наприклад, це могла б зробити ООН, враховуючи, що вже п'ять її резолюцій вимагають від Росії надати безперешкодний доступ на територію тимчасово окупованого Криму.
Ігор Яременко підкреслює, що тільки після висновків такої моніторингової місії про загрозу посухи для цивільного населення українська влада почала б діяти.
‒ Тоді Україна могла б розглянути можливість надати гуманітарну допомогу, зокрема із залученням міжнародних партнерів. Однак вода не піде Північно-Кримським каналом ‒ це дуже важливий момент. Тобто ми були б готові тільки для цивільного населення, під наглядом міжнародних організацій постачати туди бутильовану воду. Водночас ми прекрасно знаємо, що Російська Федерація впродовж усіх цих років не дає міжнародній місії ООН з прав людини відвідати Крим, таким чином порушуючи вимоги цієї організації.
Тим часом російський віцепрем'єр Криму Євген Кабанов нещодавно повідомив про те, що неназвана російська компанія розпочала розвідку запасів прісної води під Азовським морем ‒ про них у грудні 2020 року говорив президент Росії Володимир Путін. Раніше головний геолог кримського Центру лабораторного аналізу та технічних вимірювань Сергій Білецький сказав телеканалу «Крым 24», що наявність прісної води під Азовським морем ‒ це факт. Кабанов зазначив, що паралельно ведеться розвідка для буріння нових водних свердловин у Сімферопольському та Бахчисарайському районах.
Вчений секретар Інституту геологічних наук Національної академії наук України Руслан Гаврилюк переконаний, що проєкт з вилучення прісної води з-під Азовського моря ніяк не зможе нейтралізувати ефекти кримської посухи.
‒ Ідея абсолютно абсурдна. Я думаю, що російські вчені розуміють, що не зможуть знайти прісну воду під Азовським морем. Хто й для чого це робить, мені складно судити, це не в межах моєї компетенції. Я можу сказати, що Азовське море дійсно час від часу було прісноводним басейном ‒ це не секрет. Там є прадолини Дону, Кубані та інших річок. Але водночас в останні 8500 років Азовське море ‒ солоний басейн. Існує водообмін між підземними і морськими водами, і він призводить до засолення тих можливих прісних вод, які утворилися тисячі років тому під дном моря. Говорити про те, що там зараз можна знайти прісну воду в обсягах, необхідних для водопостачання, як мінімум недоцільно. Українські геологи у 1960-70-х роках знаходили цю воду, але йдеться про залишкові запаси, лінзи під дном Азовського моря.
За словами Руслана Гаврилюка, якби це дійсно були великі запаси, вони б дали про себе знати ще під час буріння ід час будівництва мосту через Керченську протоку.
‒ Ні цей проєкт з Азовським морем, ні буріння свердловин, ні опріснення не здаються мені реалістичними варіантами заміни постачання Північно-Кримським каналом. Навіть більше, ситуація в Криму буде тільки погіршуватися, адже перекриття каналу спричинило те, що ресурс підземних вод перестав наповнюватися завдяки зрошенню. Також стало менше випарів, від цього менше вологи потрапляє в атмосферу, стає менше опадів, річковий стік вичерпується і водосховища не наповнюються. Це знову ж таки призводить до зменшення випарів, у результаті ця спіраль закручується і врешті-решт веде в одну точку, при якій Кримський півострів, можливо, опиниться в умовах пустелі. Так чи інакше, не варто чекати нічого хорошого без дніпровської води. Якщо ж Росія буде опріснювати воду, як про це говорять, то принаймні гуманітарної катастрофи там не буде.
Позиція підконтрольної Росії влади Криму щодо постачання води Північно-Кримським каналом неодноразово змінювалася, про що можна докладніше прочитати в матеріалі «Дніпро наш», але «вода не потрібна»: як змінювалася риторика російської влади про воду для Криму. Так, у лютому 2021 року спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов повідомив, що Крим не потребує подачі з території України дніпровської води Північно-Кримським каналом. Незабаром після цього Константинов сказав, що підконтрольна Росії влада Криму підрахує збитки, завдані півострову припиненням постачання води з Дніпра.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
