Голова делегації України в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі, перший президент України Леонід Кравчук стверджує, що воду в анексований Крим «можна дати в разі гуманітарної катастрофи». Про це він сказав в інтерв'ю «Українському радіо».
«Країна, що захопила територію, окупант, як це є в Криму, вона відповідає на 100% за забезпечення цієї території всім необхідним. І водою в тому числі. Але ми говоримо, що там живуть українці. Якщо раптом трапиться якась гуманітарна катастрофа, пов'язана з водою, то людям воду можна дати», – вважає Кравчук.
При цьому він повідомив, що Україна в жодному разі не може піти на забезпечення водою військових баз на анексованому півострові, але як розділити її подачу і проконтролювати, на що саме вона може піти, він «не знає поки».
«Питання не вирішене. Кажуть, є можливість дати воду людям, але не давати підприємствам і військовим базам», – сказав голова ТКГ.
30 липня Леонід Кравчук погодився очолити українську делегацію в Тристоронній контактній групі щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі замість Леоніда Кучми.
28 липня в Офісі президента повідомили, що другий президент України Леонід Кучма, який був представником України в ТКГ, вирішив залишити роботу в групі.
Тристороння контактна група – уповноважена група представників України, ОБСЄ та Росії щодо мирного врегулювання ситуації на сході України.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
