Підконтрольна Росії влада Криму повідомляє про черговий дефіцит води на півострові. Проблема його водопостачання залишається невирішеною на шостому році перебування в російських реаліях. Запровадження обмежувальних графіків подачі води в містах і районах, рекомендації економити її у приватних будинках, лазнях і на автомийках ‒ перші серйозні сигнали, які знову вимагають від російської влади оперативного пошуку шляхів вирішення проблеми. Ми вирішили пригадати, як вони шукали ці рішення в колишні роки.
Постачання дніпровської води Північно-Кримським каналом припинилося у квітні 2014 року. Ініціатором і лобістом цього рішення називає себе український політик, правозахисник, ексвіцепрем'єр АРК Андрій Сенченко, який на початку 2014 року виконував обов'язки першого заступника голови адміністрації президента України. Тоді у Криму вже відбувся «референдум» про статус півострова, і президент Росії Володимир Путін підписав закон про «входження» півострова до складу Росії. Андрій Сенченко тоді пояснив, що якщо Росія змогла захопити Крим, то має забезпечити його і водою, і всім необхідним.
Згодом аналогічну позицію озвучили й українські правозахисники, які оголосили, що, згідно з міжнародним законодавством, обов'язок забезпечити потреби окупованої території покладається на сторону, яка її де-факто контролює.
У свою чергу, російська та підконтрольна їй кримська влада упродовж майже шести років озвучували суперечливі заяви щодо припинення постачання дніпровської води в Крим: від відмови від «брудної дніпровської» води до торгів і погроз.
«Крим без води не залишиться!»
Повідомлення про блокування постачання води Північно-Кримським каналом у 2014 році підконтрольна Росії кримська влада зустріла критично. Тоді перший віцепрем'єр російського уряду Криму Рустам Теміргалієв стверджував, що кримська влада готова платити за дніпровську воду й у квітні 2014 року «передала до Херсонської області» необхідні документи для укладання договору. Але води так і не отримала. «Ніяких правових підстав для припинення подачі води до Криму у Києва немає. Київська хунта показала ще раз своє справжнє обличчя», ‒ сказав він.
Через кілька днів після цього підконтрольний Росії глава Криму Сергій Аксенов повідомив, що водопостачання півострова «може проводитися за резервним планом». «Крим без води не залишиться! Резервні плани є. З питною водою проблем немає. Сільськогосподарським виробникам будуть компенсовані збитки», ‒ повідомив він.
Що це за план, Сергій Аксенов не уточнив. Однак через місяць, у травні 2014 року, кримська влада вже була готова платити за постачання води в Крим. Спікер Володимир Константинов запевняв, що керівництво Криму готове до переговорів з цього приводу. «Зрозуміло, що вона (вода ‒ КР) буде дорожчою. Ми готові дорожче платити, тільки щоб не «золота», ‒ цитував його «Интерфакс».
«Водомор» і скарга в ООН
Однак відповідної пропозиції з Києва кримська влада тоді так і не дочекалася. І після цього змінили тактику ‒ перейшли до звинувачень.
Депутат Держдуми Росії Володимир Жириновський, зокрема, пригрозив перекрити течію Дніпра для України. «Початок Дніпро бере у нас, у Смоленській області. Вчені мають варіант, коли можна води Дніпра пустити в наш Тихий Дон. Якщо вони скоротили (постачання води ‒ КР) Криму, ми можемо скоротити всій Україні», ‒ стверджував він.
Вслід за цим кримський спікер Володимир Константинов звинуватив українську владу у «водоморі» Криму та пообіцяв у зв'язку з цим звернутися до міжнародного товариства.
У листопаді 2016 року в засіданні Ради безпеки ООН представник Росії Петро Іллічов звинуватив Україну у «водній блокаді» Криму, повідомивши, що це «підриває права людини й низку міжнародних гуманітарних норм».
На той момент постпред України при ООН (нині посол України в США) Володимир Єльченко відповів, що «виступ російської делегації підтверджує нездатність російської окупаційної влади забезпечити будь-яким задовільним способом основні потреби місцевого населення», і зазначив, що «початок деокупації Криму сприяв би позитивному вирішенню питання водопостачання».
Поки на міжнародних майданчиках тривали баталії про Крим і воду, на півострові активно пробивали свердловини та видобували її з підземних джерел. Незабаром російській владі довелося визнати, що проблема водопостачання має серйозні наслідки.
У червні 2017 року секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев на нараді в Сімферополі повідомив, що проблеми з водопостачанням Криму гальмують розвиток півострова і створюють складнощі для туризму та сільського господарства.
За його словами, загальний водозабір у 2016 році скоротився «у п'ять разів» у порівнянні з 2014 роком. У зв'язку з цим секретар Радбезу Росії закликав «вжити додаткових заходів щодо скорочення дефіциту водних ресурсів», зокрема й за допомогою опріснення морської води та використання замкнутого водообігу. Він також звернув увагу, що масове несанкціоноване буріння свердловин «виснажує запаси водних ресурсів, знижує рівень води в колодязях та її якість».
До того ж, всупереч публічним обіцянкам кримської влади, що «кримчани без води не залишаться», у Росії почали залучати для тиску на Україну судові механізми.
По воду в ЄСПЛ
У листопаді 2017 року підконтрольний російській владі Кримський виробничий рибокомбінат намагався в судовому порядку стягнути з Держагентства водних ресурсів України 53 мільйони рублів збитків через «водну блокаду» півострова. Однак Господарський суд Києва відмовився приймати позов до розгляду, оскільки позивач не сплатив судовий збір у сумі 240 тисяч гривень.
Після цього підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини. Як з'ясували тоді Крим.Реалії, для цього був задіяний український пакет документів рибокомбінату, який залишився чинним в українському правовому полі після 2014 року. Інтереси кримського рибокомбінату захищає російський адвокат Олександр Молохов.
Незабаром після цього до Херсонської обладміністрації надійшов адвокатський запит від представника депутата Держдуми Росії від Криму Наталії Поклонської та підконтрольних Росії керівників півострова Володимира Константинова та Сергія Аксенова. У ньому містилося прохання про надання відомостей і копій документів, на підставі яких було припинене постачання дніпровської води в Крим. Цей запит потрапив до директора департаменту екології обладміністрації Юрія Попутька, який надіслав його до СБУ.
«Криму вода від України не потрібна»
Після того як спроби Росії продавити питання відновлення постачання води в Криму не виправдалися, кримська влада знову змінила тактику. Вони почали стверджувати, що півострову не потрібна дніпровська вода.
«Нам вода від України не потрібна. Вона страшенно забруднена. Мені нещодавно сказали фахівці, що вода, яка надходила до Криму, сприяла зростанню онкологічних захворювань. Що там ллється, ніхто не контролює... Зараз вони нехай самі розбираються зі своїми проблемами», ‒ сказав у червні 2019 року Володимир Константинов.
Сергій Аксенов, у свою чергу, запевнив, що «дефіциту води в Криму немає, економіка та сільське господарство півострова розвиваються, а турпотік зростає».
Такі заяви кримська влада робить на тлі повідомлення гендиректора держпідприємства «Вода Криму» Володимира Баженова про те, що водопостачання в Криму стає проблемним через збільшення солоності та мінералізації води у свердловинах.
Водночас українська влада оприлюднює знімки з космосу, на яких помітне значне погіршення стану рослинності в Криму та перші ознаки екологічної катастрофи на півострові.
«На уклін до України не підемо»
Дискусії про постачання дніпровської води в Крим поновилися на початку лютого 2020 року. Вони почалися з заяви народного депутата України Юрія Аристова про те, що українська влада «розглядала ідею продавати воду в анексований Крим».
Після цього в Криму повідомили про гострий дефіцит води в Сімферополі, який переводять на споживання за графіком.
Російська влада, у свою чергу, оперативно відреагувала на ідею продажу води в Крим. Російський сенатор Володимир Джабаров, зокрема, сказав, що «це б пішло на користь обом країнам». Однак його колега у Раді Федерації, ексдепутат кримського парламенту Сергій Цеков говорить, що Росія не буде купувати воду за будь-яку ціну: «На уклін до України ми не підемо. Якщо запропонують, будемо домовлятися про ціну. Природно, про ціну здорову, а не ту, яку вони схочуть».
Однак ідею розкритикували багато представників української влади та представники Меджлісу кримськотатарського народу, які вважають такий крок порушенням санкцій і «торгівлею на крові».
Вододефіціт та «імперська велич»
Суперечність заяв кримської та російської влади про ситуацію з водою в Криму Андрій Сенченко пояснює їх «імперськими амбіціями»: «Вода то потрібна, то не потрібна, ця болячка у них у мізках давно, їх розпирає від імперської величі та амбіцій. Ці думки не дозволяють визнати їм багато фактів, зокрема й той, що вони не в змозі забезпечити нормальну життєдіяльність населення в Криму. Стара російська держава вже не має тих фінансових можливостей, як тоді, коли ціни на нафту були захмарними. Тому їм загалом потрібно стримати амбіції та зайнятися внутрішніми проблемами Росії».
На його думку, вода в Крим повернеться після того, як «російська армія забереться з Криму та Донбасу».
У 2014 році на той момент прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв обіцяв «знайти всі можливі способи, щоб наші громадяни в Криму та Севастополі були забезпечені чистою прісною водою». Він пропонував вирішити проблему шляхом будівництва водогону з російської Кубані, створення водосховищ на Таманському півострові, а також розробки підземних родовищ прісних вод у Джанкойському та Нижньогірському районах.
Згодом російська влада озвучувала ідею опріснення морської води, очищення каналізаційних стоків і транспортування води на півострів мостом через Керченську протоку. Однак за весь цей час жоден такий проєкт реалізований не був.
За п'ять з половиною років багато підземних ресурсів, за допомогою яких заповнювали вододефіцит, практично вичерпали себе. Свердловини стають технічними, а води не вистачає цілим містам і районам.
Наприкінці минулого року чиновники в Криму зайнялися реконструкцією Міжгірного водосховища, куди мають намір перекидати воду з гірських річок. Ці роботи коштуватимуть 20 мільярдів рублів і, за задумом чиновників, дозволять забезпечити водою Сімферополь, Саки, Євпаторію та північну частину Севастополя. У найближчі роки планується будівництво водозабірних вузлів та інвентаризація свердловин у регіонах.
Однак все це не дозволить системно вирішити проблему водопостачання півострова. Це питання в російських реаліях продовжує залежати тільки від погоди. Тому кримчанам регулярно пропонують помолитися за дощі.