В анексованому Криму через багаторічну нестачу води для сільського господарства понад 100 свердловин вважаються вже не питними, а технічними. Таку думку в коментарі Крим.Реалії висловив ексголова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим із водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства Олександр Лієв.
«До 2014 року як питну, в основному, використовували підземну воду: артезіанські свердловини і місцеві кримські водосховища – як природного набору, так і наливні, які наповнювалися дніпровською водою. Але більше 70% потреб Криму в питній воді закривалася власними джерелами: або підземними, або водосховищами. Загалом, перекриття Північно-Кримського каналу ускладнило цю проблему в степових регіонах, тому що канал, в тому числі, підживлював підземні води», – розповів він.
За інформацією Лієва, на потреби сільського господарства підземні води майже не використовували – на це йшли дніпровські води.
«Перекриття Північно-Кримського каналу викликало збільшення обсягу споживання підземних вод, вони перестали поповнюватися, і це спричинило за собою погіршення їхньої якості, засолення. Понад 100 свердловин у Криму вважаються вже не питними, а технічними», – підкреслив Лієв.
Підконтрольний Кремлю міністр сільського господарства Криму Андрій Рюмшин раніше говорив, що цьогоріч в анексованому Криму вдалося окропити на 14% сільгоспугідь більше, ніж торік.
Кримські аграрії змушені переходити на посухостійкі сорти сільськогосподарських культур після припинення подачі дніпровської води в Північно-Кримський канал.
За інформацією Мінсільгоспу Криму в 2017-2019 роках на півострові висівалися переважно сорти зернових культур краснодарських селекцій – 27 сортів, ростовських – 14, ставропольских – 5, північно-кавказьких – 9, кримських – 6.
Після анексії Криму і Севастополя російські влада вирішує проблему водопостачання за допомогою підземних джерел. Додаткові підземні свердловини пробурили в селі Тернівка, Рідне і інших околицях Севастополя.
Вирішити проблему водопостачання та поповнення Чернореченского водосховища намагалися за допомогою перекидання води з річки Коккозка і будівництва нового Соколіновского водосховища. Після протесту вчених і місцевих жителів влади зупинила роботи з проєкту перекидання річки.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
