СЕВАСТОПОЛЬ – Росіяни, які переїхали до Севастополя, розмірковують про можливе повернення до Росії на тлі запланованого контрнаступу ЗСУ. Особливе занепокоєння – щодо купленої в місті нерухомості. Обговорення пожвавилися після подій у Бєлгородській області.
На своїй новій роботі я працюю вже четвертий місяць. Колектив невеликий, трохи більше сорока людей. І близько третини з них – переселенці з Росії. Так їх, звичайно, ніхто не називає, але ж ми всі розуміємо, що до чого.
Деякі з цих росіян рвонули до «нашого Криму» ще 2014 року на хвилі патріотизму. Інші – три-п'ять років тому. Переїжджали, переважно, з північних районів РФ і Сибіру та конвертували «довгі» північні рублі на нерухомість приморського Севастополя. Комусь вистачило на квартиру в новобудові, а хтось задовольняється пристосованим для житла дачним будиночком на Фіоленті.
Ще торік, як я розповідав, деякі мої колеги-росіяни з попередньої роботи замислилися і вирішили повертатися на історичну батьківщину. І відразу ж зіткнулися з проблемою – продати раніше придбану квартиру виявилося складно, оскільки ринок житла обвалився через велику кількість охочих розлучитися з квадратними метрами. Це на своїй шкурі відчув Анатолій, з яким разом працювали.
Толік через три з половиною місяці квартиру таки продав і поїхав у січні з родиною до рідного Красноярська. Але тоді ще розмов про контрнаступ ЗСУ майже не було, зараз подібна тема порушується практично щодня під час обідньої перерви. Масла у вогонь підливають заяви українських політиків про видворення з території півострова після його деокупації всіх громадян Росії, які незаконно переїхали сюди.
«Це що ж виходить, гіпотетично, якщо український контрнаступ буде вдалим, то всіх нас звідси викинуть, – розмірковує вголос Віктор Сергійович, якого аж з-під Магадана до Криму занесло. – А як же квартира та гараж, які я купив за свої кревні?»
«Стукачество» в Криму після початку війни набуло неймовірного розмаху
Думку про успішний контрнаступ ніхто не розвиває – побоюються не лише агентів, а й добровільних помічників ФСБ. «Стукачество» в Криму після початку війни набуло неймовірного розмаху. Відповісти на запитання погоджується наш юрист Ігор.
«Я тут випадково в новинах українців прочитав, – каже він, – цитую: громадяни Росії будуть видворені з півострова за індивідуальними рішеннями, оскільки міжнародне право не передбачає колективної депортації».
Дійсно, постпред президента України в АР Крим Таміла Ташева раніше заявила: «Всі російські громадяни фактично є колонізаторами, адже вони приїхали на окуповану територію змінювати її демографічний склад. Вони – співучасники злочину. І ми їх видворимо, якщо вони самі не виїдуть до визволення території. Міжнародне право не передбачає колективне видворення – колективну депортацію заборонено».
А міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук взагалі порекомендувала росіянам «вже виїжджати» з Криму. За її словами, одним із першочергових завдань для української влади після деокупації Криму буде «вирішення долі російських колонізаторів і колаборантів».
«Насамперед, я вже рекомендую таким людям (росіянам – КР) їхати, щоб потім не доводити ситуацію до того, що їм буде запропоновано зробити це у той чи інший спосіб», – сказала Верещук.
«Так а з власністю що, відберуть?» – дошкуляє юристу Віктор Сергійович. Той відмахується, мовляв, не знаю.
Це питання у своїй публікації докладно розглядало Радио Свобода.
«Залежно від стану майна, наявності документів тощо воно може бути або повернуте колишнім власникам, або, безумовно, націоналізоване», – вважають президент Першого міжнародного фонду розвитку України Микола Волковський та президент Міжнародної асоціації студентів політичних наук Артем Олійник.
За словами українських юристів, окремо слід розглядати випадки, коли українці переоформляли власність у Криму або продавали майно росіянам відповідно до окупаційного законодавства.
Експерти прогнозують, що у найближчі після деокупації півострова роки суди розглядатимуть тисячі справ
«У такому разі не треба дозволяти пільговий викуп націоналізованого майна, але й не слід робити помітних фінансових стягнень, якщо немає свідчень про співпрацю з окупаційним режимом. Що стосується будівель, транспортних засобів та іншого [майна], які станом на 2014 рік не були збудовані чи отримані у власність, то все це разом має бути передано у власність держави. Поділ цих об'єктів був би помилкою», – вважають Волковський та Олійник.
Відстояти своє право володіння кримськими квартирами росіяни зможуть у суді. Експерти прогнозують, що у найближчі після деокупації півострова роки суди розглядатимуть тисячі справ.
Бєлгородський каталізатор
До війни більшість моїх колег українські новини не читали: одні з ідеологічних причин, інші й хотіли б, але більшість сайтів заблоковані Роскомнаглядом. Тепер же всі опанували Telegram, впоратися з яким російським контролюючим органам так і не вдалося. За фразами, що проскакують, і по очах бачу, що наші співробітники українські телеграм-канали читають.
Вчора всі були дуже стривожені «бєлгородською операцією». Прорив збройної групи з України в Бєлгородську області став серед росіян своєрідним каталізатором нових розмов про від'їзд.
«Тато і мама кажуть, що, швидше за все, квартиру продаватимемо і виїжджатимемо на материк», – каже Оля, наша програмістка. Разом із батьками вона переїхала до Севастополя з Ханти-Мансійського округу, закінчила тут коледж. Однак молоду дівчину більше турбує не майбутній від'їзд, а стосунки з хлопцем із Севастополя, які можуть перерватися.
Максимові з Вологди 42 роки, одружений, двоє дітей. Він вірить у силу російської армії та в те, що півострів ЗСУ не зможуть взяти за жодних умов. «Це авіаносець, розумієш, авіаносець, – каже він. – Мені тут спокійно. Ну, пострілюють іноді, але ж наша ППО все збиває. Так і надалі буде. А щоб я поїхав – не дочекаються».
Колишня мешканка Санкт-Петербурга Ангеліна, навпаки, браваду Максима не поділяє. Вона винаймає квартиру на Північній стороні міста, де часто вдень і вночі «буває гучно», як зараз кажуть. Російський губернатор Севастополя Михайло Развожаєв стверджує, що «це військові тренуються на Північному молу», але вірять його словам далеко не всі.
«Подивилася відео, що діялося в Грайвороні – це ж жах, – ділиться переживаннями Ангеліна. – Може, варто поїхати, поки у нас таке не почалося?».
«Тобі простіше, – підключається до розмови Олег, який із Бєлгорода до нас переїхав, – речі зібрала та поїхала. А я тільки дім почав будувати, якщо зараз почну продавати недобудову – і половини витрачених грошей не поверну». Олег на початку 2000-х навчався у Харківському університеті, в антиукраїнських висловлюваннях помічений не був, але наявність російського громадянства та перебування на окупованому півострові роблять із нього порушника українського законодавства.
За підрахунками постійної представниці президента України в Автономній республіці Крим Таміли Ташової, за роки окупації до Криму незаконно переїхало до 800 тисяч росіян.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
