Опріснення, перекидання, штучні дощі: Росія шукає і не знаходить воду для Криму

Росія продовжує шукати прісну воду для постачання анексованого Криму. За прогнозами підконтрольних Кремлю чиновників, гострий дефіцит води та жорсткі графіки її подачі в Сімферопольському та Бахчисарайському районах збережуться до весни 2021 року. Українська ж влада наполягає, що запустить Північно-Кримський канал, який до 2014 року забезпечував до 80% потреб півострова, тільки після деокупації.

У цих умовах російська влада Криму покладає надії на експерименти з викликом опадів штучним способом та на будівництво в майбутньому опріснювальних установок в Азовському морі. Тим часом для забезпечення Сімферополя спустошують водосховища по всьому Криму, а в Севастополі готують проєкт забирання води з річки Коккозка, щоб стоками Бахчисарайського району наповнити Чорноріченське водосховище. Про те, які альтернативи має Росія для постачання анексованого півострова в посушливий рік, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Російські чиновники та вчені під час обговорення кримських проблем регулярно посилаються на досвід Ізраїлю в опрісненні та економному використанні води. Кримчанин Юрій Вайнбрун, який живе в Ізраїлі, розповів Крим.Реалії, як ця країна впоралася з нестачею води в ще жорсткіших умовах, ніж у Криму.

– В Ізраїлі є тільки одне велике водне джерело ‒ озеро Кіннерет на півночі, а в решті регіонів немає великих річок, країна оточена пустелями. Ще у 1950-і роки зробили перший канал, дуже схожий на Північно-Кримський, але населення збільшувалось, потрібно було забезпечувати промисловість і сільське господарство. Почали використовувати крапельне зрошення, окрім того, до 95% стічних вод направили на вторинну обробку й потім ‒ на потреби фермерів. Уже потім були збудовані великі заводи з опріснення води. Вони дуже дорогі, це серйозні інвестиції. Зараз люди вважають за краще купувати для пиття бутильовану воду, її у нас дуже багато. Інші використовують мінеральні джерела глибоко під землею. Для домашнього господарства беремо звичайну водопровідну воду, вона відмінної якості. Для сільського господарства, промисловості є опріснена та перероблена.

Юрій Вайнбрун зазначає, що Ізраїлю також вдалося домогтися економного використання води, зокрема шляхом скорочення її втрат ‒ тоді як у Криму вони складають до 50%.

– Усі труби у водогінній системі пластикові, а не чавунні, тому втрати складають приблизно 3%. Підземні джерела не викачують насухо ‒ дивляться, як вони заповнюються. З дитинства громадян виховують у тому дусі, що треба дбайливо ставитися до води. До того ж скрізь стоять лічильники, і в Ізраїлі вода дуже недешева. Ось у нас у родині рахунок за два місяці становить понад сто доларів. Звісно, коли я порівнюю Ізраїль з Кримом у плані води, то розумію одне: проблему вододефіциту на півострові неможливо вирішити за один рік. Потрібні час, інвестиції, технології. Зараз у нас планують збудувати додаткові опріснювальні заводи та довести частку опрісненої води в загальному споживанні до 40%.

Тим часом у російському Держкомітеті з водного господарства та меліорації Криму шукають виконавця «експериментальних авіаційних робіт із метою штучного збільшення опадів для припливу води в водні об'єкти Криму». За це підконтрольна Росії влада Криму готова заплатити понад 25 мільйонів рублів. Виконавець має надати спеціалізований літак, оснащений піропатронами з йодистим сріблом і рідким азотом, із постійним базуванням у Сімферополі на час виконання контракту. Російська влада також висуває таку вимогу: «виконавець забезпечує штучне збільшення опадів на території Криму не менше ніж на 15% від місячної (сезонної) суми опадів».

Завідувач відділу фізики атмосфери Українського гідрометеорологічного інституту та Національної академії наук України Віталій Шпиг вказує на те, що раніше подібні технології в Криму використовували зовсім не для штучного створення дощу.

– Основною метою кримської воєнізованої протиградової служби було запобігання, власне, градобою. При цьому на території, яку таким чином захищали, випадала більша кількість дощу. Адже вплив на градові хмари якраз і полягає в тому, щоб розтопити в них лід. Таким чином ми отримували подвійний ефект. Якщо відштовхуватися від заявлених окупантами в Криму коштів і сил, які планується залучити для штучного збільшення опадів, то про істотний вплив на ситуацію говорити не доводиться. За попередніми оцінками, вони зможуть збільшити природні опади на якісь відсотки, і показника у 15% їм навряд чи вдасться досягти. Річ у тім, що всі ці технології засновані на втручанні у природний перебіг атмосферних процесів, тобто вони можуть працювати тільки з дощовими хмарами, які і так є.

Місія – напоїти Сімферополь. Тайганське водосховище і водна криза (фотогалерея)

Раніше в Севастополі тимчасовий виконувач обов'язків губернатора Михайло Развожаєв звернувся до президента Росії Володимира Путіна з пропозицією збудувати ковшовий водозабір на гірській річці Коккозці, щоб наступної весни наповнити Чорноріченське водосховище. Вартість проєкту ‒ 3,8 мільярда рублів. Російський президент уже дав доручення уряду щодо цього, а тим часом «Новая газета» опублікувала матеріал про те, як на ініціативу реагують місцеві жителі, які беруть воду з річки Коккозка. Його автор, журналістка з Севастополя Надія Ісаєва припускає, що невдоволення може виплеснутися в акції протесту.

– Цей проєкт насправді розглядали вже двічі, але відкладали через протести як жителів Бахчисарайського району, так і севастопольців. Люди розуміють, що можуть просто залишитися без води, і зараз вже готові виходити на акції, як і у 2016 році. Насправді дивно, що проєкт забору води на Коккозці дістали з-під сукна ‒ хоча проєктом це назвати теж складно, оскільки ніде, ні в яких джерелах немає інформації про проведення додаткових досліджень, про виділення грошей на них. Як стверджують мої джерела, йдеться ще про старий радянський проєкт, який розробляли тоді, коли не було таких проблем із водою, як зараз. Від нього відмовилися якраз через великі екологічні ризики. Дійсно, у цьому регіоні прекрасна природа, багато заповідних зон, унікальна фауна в самій річці. Звісно, люди бояться, що все це перетвориться на безводну пустелю.

За словами Надії Ісаєвої, вона зверталася до російського уряду Севастополя з проханням показати актуальний проєкт для обговорення з експертами, однак їй відмовили, а сам Михайло Развожаєв гостро реагує на публічну критику цього проєкту і всіляко наполягає на його реалізації. Російський губернатор Севастополя стверджує, що альтернатива забору води з Коккозки ‒ її вимкнення у всьому місті

(Текст підготував Владислав Ленцев)