23 вересня обмеження подачі води в нічний час запроваджують у декількох містах анексованого Росією Криму ‒ Алушті, Партеніті та Малому Маяку. У Сімферополі режим вмикання води тільки в певні години діє з початку вересня. У деяких районах воду стали подавати один раз на день ‒ переважно увечері.
Загалом же режимне водопостачання або підвезення води запроваджене у 29 населених пунктах Криму, про що в понеділок, 21 вересня, повідомив голова підприємства «Вода Криму» Володимир Баженов. Ці заходи пов'язані з прагненням влади півострова заощадити решту запасів води до кінця року ‒ через критичне обміління великих водосховищ у Криму.
Великі річки Криму стали пересихати ще в середині літа ‒ через невелику кількість опадів і посуху, яка почалася внаслідок цього. При цьому через географічне положення у степовій зоні Криму не можна розраховувати на сильні дощі, тому проблему нестачі води доводиться вирішувати адміністративними методами.
На пікети з вимогою звернути увагу на цю проблему в останні дні виходять і ті, хто у 2014 році підтримав анексію. Серед них ‒ володар медалі «За повернення Криму» Сергій Акімов. Він закликає владу півострова подумати про відновлення постачання води Північно-Кримським каналом з материкової частини України. Канал був перекритий у 2014 році. Українська влада неодноразово говорила про те, що водопостачання Криму буде відновлене тільки «після деокупації» півострова.
Декілька днів тому відбувся ще один одиночний пікет ‒ жителя села Опушки Сімферопольського району, який вважає, що проблеми з водою в Криму пов'язані з безгосподарністю та корупцією.
У попередні роки найбільше місто півострова ‒ Сімферополь ‒ та найближчі до нього населені пункти забезпечувалися водою з трьох водосховищ: Аянського, Сімферопольського та Партизанського. За інформацією голови уряду Криму Юрія Гоцанюка, загальний обсяг запасів у водосховищах природного стоку становить лише 23% від проєктного об'єму і 35% від торішнього запасу. «Водосховища, що живлять Сімферополь, заповнені сьогодні тільки на 12%», ‒ повідомив він.
Очевидно, що причина незаповненості водосховищ ‒ обміління річок, проте на сайті кримського Гідрометцентру не опублiкована актуальна інформація про рівень заповнення їх водою. Тут можна знайти лише торішній огляд, складений наприкінці літа 2019 року. Побічно про масштаб проблеми свідчать дії російських військових. Щоб забезпечити жителів Сімферополя водою, 8 вересня вони перекрили земляною греблею річку Біюк-Карасу нижче Білогірського водосховища. Екологи б'ють на сполох і говорять про незворотність наслідків таких рішень.
Незважаючи на безпрецедентні заходи, сімферопольці скаржаться, що вода у крані непридатна навіть для того, щоб прийняти душ. У соцмережах є безліч фотографій, на яких видно, що вода з крана ‒ коричневого кольору, з сильними домішками.
Водночас жителі багатоповерхових будинків у Сімферополі взагалі залишилися без води: через те, що тиск у системі був знижений, вище шостого поверху вода не піднімається. Це підтверджує і місцева влада. Голова адміністрації Сімферополя Олена Проценко визнає, що за останні декілька днів надійшло понад сто скарг на те, що навіть тоді, коли воду мають подавати за графіком, цього не відбувається.
Місцева влада встановила в місті пластикові бочки нібито з питною водою, хоча при цьому закликає її кип'ятити. У першу чергу, ця вода призначена для лікарень, шкіл і дитячих садків, і тільки потім ‒ для житлових кварталів. Бочки, на думку чиновників, мають «максимально згладити незручності у зв'язку з обмеженням водопостачання». Попит на питну воду такий високий, що вона дуже швидко закінчується, а місцеві жителі кажуть, що вода непридатна для пиття, адже пластикові ємності стоять годинами під палючим сонцем.
Ресторанам і кафе рекомендують користуватися одноразовим посудом, щоб не доводилося мити багаторазовий.
В уряді анексованого Криму повідомили, що готуються до «найгіршого сценарію» з водопостачанням півострова. Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов раніше повідомляв, що не виключає того, що Росія визнає надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджує, що 2020 рік став найпосушливішим за 150 років спостережень.
Небувалі з моменту анексії проблеми з нестачею води призвели до того, що влада Криму в понеділок, 21 вересня, звернулася в ООН з проханням розслідувати, як вони це називають, «водну блокаду». Лише тиждень тому подібне звернення в ООН надіслала і депутатка Держдуми Наталя Поклонська. У відповіді офіційний представник управління Верховного комісара ООН з прав людини Елізабет Троссел написала, що Росія «несе головну відповідальність за забезпечення доступу до води для захищеного населення Криму». Водночас Троссел зазначила, що «відповідно до міжнародного законодавства в галузі прав людини, Україна зобов'язана підтримувати здійснення економічних, соціальних і культурних прав і постійно тримати в полі зору питання про те, чи може вона вжити заходів для забезпечення достатнього рівня життя для всіх осіб, які перебувають на її території».
Кримські чиновники при цьому наголошують, що «ситуація під контролем». Так про ситуацію говорив Юрій Гоцанюк, а спікер парламенту Криму Володимир Константинов торік зазначав, що Криму «вода від України не потрібна».
Україна забезпечувала до 85% потреб півострова в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне річище Дніпра з островом. Він був відкритий у 1963 році й дозволив не просто розширити можливості сільського господарства, але навіть вирощувати рис у посушливих районах.
Спроби домовитися про постачання води в Криму через канал були відразу після анексії у 2014 році. Андрій Сенченко, який виконував тоді обов'язки заступника голови адміністрації президента України, пояснював в інтерв'ю Крим.Реалії, що приводом для від'єднання споживачів був борг за перекачування води в Північно-Кримський канал у 2013 році у розмірі 1,7 мільйона гривень. Пізніше Україна ухвалила закон про правовий режим на тимчасово окупованих територіях, згідно з яким документи та посадові особи російської влади з Криму визнаються нелегітимними в українському правовому полі, і в результаті будь-які договори з підконтрольною Росії владою півострова стали неможливими.
Експерти ще тоді попереджали про поступове засолення кримських ґрунтів і зникнення води з їх верхніх шарів. Дехто, як, наприклад, старша наукова співробітниця Нікітського ботанічного саду Ольга Клименко, яка у 2015-му та 2016 роках у складі спеціальної експедиції під егідою Ґрунтового інституту імені (Москва) брала участь у вивченні стану ґрунтів і рослин у степовій зоні Криму, говорила про те, що, мабуть, з часом доведеться припиняти полив садів і виноградників, традиційних для Криму.
Після припинення роботи Північно-Кримського каналу запаси води в Криму поповнюються з водосховищ природного стоку та підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел спричинило засолення ґрунту. Влада Криму регулярно закликає економити воду.
За шість років, що минули після анексії, Росія так і не змогла вирішити проблему водопостачання Криму без використання дніпровської води. Після того як нестача води стала гострою через посуху, в уряді Криму оголосили про намір спільно з Росгідрометцентром домагатися випадання штучних опадів. Експерименти в цьому напрямку планують провести до кінця цього року. Поки в Крим для цих цілей прибув єдиний літак: він скидатиме на дощові хмари йодисте срібло. Проте фахівці сумніваються, що таким чином можна налагодити безперебійну подачу води всім жителям півострова. При цьому з 2014 року обіцяють запустити системи опріснення води, але досі цього зроблено не було. Днями в РОСТЕХ знову оголосили про те, що готові запустити в серійне виробництво опріснювальні установки для вирішення проблем з водою у Криму та на півдні Росії, проте новин про реалізацію цих обіцянок досі немає.
Більшість профільних експертів стверджують, що єдиним ефективним вирішенням проблеми водопостачання Криму є відновлення постачання дніпровської води з материкової частини України. Влада України висловлює різні думки щодо такої можливості. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль у серпні сказав, що країна готова забезпечити півострів водою «в разі гуманітарної катастрофи». Голова міністерства закордонних справ України Дмитро Кулеба слідом за цим сказав, що у Криму «немає гуманітарної кризи з водою».
Постійний представник України в ООН Сергій Кислиця в інтерв'ю Крим.Реалії зазначив, що обговорювати відновлення постачання дніпровської води в анексований Крим можна лише в тому випадку, якщо Росія офіційно звернеться з таким проханням до влади України: «Для того, щоб почати розмову про постачання води, по-перше, потрібно визнати, що вони країна-окупант, та офіційно звернутися як країна-окупант, відповідно до гуманітарного права. Вони мають звернутися до влади України з офіційним проханням, а не з погрозами та істериками. І тоді будемо дивитися», ‒ зазначив посол.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
