Голова делегації України в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі, перший президент України Леонід Кравчук стверджує, що воду в анексований Крим «можна дати в разі гуманітарної катастрофи». Що думають про це народні депутати?
Дмитро РАЗУМКОВ, спікер Верховної Ради ІХ скликання:
Будемо виходити з того, яка насправді буде ситуація. По-друге, треба робити так, щоб не допускати гуманітарних, екологічних катастроф. Я сподіваюсь, що такі випадки не настануть.
Юрій БОЙКО, член фракції «Опозиційна платформа – «За життя»:
Я думаю, що Леонід Кравчук намагається пом’якшити ситуацію, тому що він розуміє, що будь-яка заборона, будь-яка блокада йде на відокремлення територій, і він хоче цього уникнути, власне кажучи, як всі ми.
Ви не знайдете в Україні політика, який скаже, що Крим – це Росія. Там живуть наші громадяни, і тому саме ми повинні забезпечити їх питною водою.
Якщо вода подається людям, то є відповідні заходи для того, щоб показати, що вона йде людям, а не йде на промислові підприємства. Там різні водогони ідуть. Будь-який водоканал має можливість це зробити.
Соломія БОБРОВСЬКА, членкиня фракції «Голос»:
Немає водорозділу для цивільного населення чи для військових. Є лише один канал Північнокримський, який несе цю воду.
Води для населення є достатньо (в Криму – ред.). Немає води фактично для забезпечення військових баз.
Має бути позиція Верховної Ради щодо недопущення води в Крим. Це законодавча гілка влади: вона може мати і зобов’язана мати позицію стосовно цього.
Якщо Кравчук хоче носити цистернами, відрами, пляшечками, будь ласка, це – його право. Держава Україна не має права. І це неприпустимо.
Іванна КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ, членкиня фракції «Європейська солідарність»:
За умов окупації і незаконної анексії саме держава-окупант, саме держава-агресор несе повну відповідальність за забезпечення громадян окупованої території усіма необхідними для життєдіяльності засобами.
Якщо вона не забезпечить їх, то вона буде відповідати не тільки за окупацію і анексію, а ще і за те, як вона поводить себе з населенням України, яке вона зараз окупувала.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
