Минулого тижня представники Кримськотатарського Ресурсного центру провели онлайн-зустріч зі співробітниками посольства Великої Британії в Україні, на якій дипломатам презентували альбом «Заручники окупації». Видання розповідає про 20 життєвих історій сімей кримських татар, які стали заручниками окупації Криму. Кримчани розповіли британським дипломатам про порушення прав людини в окупованому Криму, обговорили можливість проведення виставки альбому «Заручники окупації» у Великій Британії.
Цей унікальний фотоальбом також було презентовано працівникам посольств Австрії, Пакистану, Румунії, готуються зустрічі з дипломатами Чорногорії, Іспанії, Словенії та іншими закордонними представництвами в Україні.
Під час таких виставок фотоальбому обговорюється можливість проведення круглих столів з метою ознайомлення з ініціативою, що передбачає політичне шефство дипломатів над політв'язнями з Криму та їхніми сім'ями. Передбачається також розглянути питання вжити персональні санкції щодо порушників прав людини в окупованому Криму та обговорити проведення заходів, спрямованих на визнання в їхніх країнах депортації кримськотатарського народу актом геноциду.
Виставка вже демонструвалася в багатьох містах України. Днями презентація відбулася в Одесі. Як зазначає керівник КРЦ Ескендер Барієв, організатори вірять, що така практика сприятиме налагодженню міжкультурного і міжрелігійного діалогу, приверненню більшої уваги державних органів України та міжнародної спільноти до проблем кримськотатарського народу й окупації Криму.
Юліана Амельченко, директор Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського впевнена, що «виставка дозволить продовжити знайомити читачів бібліотеки з трагедією окупації Криму».
Посольство США через Фонд сприяння демократії має честь підтримати цю потужну творчу подіюВолкер Браунолер
Радник Посла США з питань преси, освіти та культури Волкер Браунолер зазначив: «Посольство США через Фонд сприяння демократії має честь підтримати цю потужну творчу подію... У липні 2018 держсекретар США Майк Помпео опублікував Кримську декларацію, яка чітко вказує, що Крим – це Україна, а США ніколи не визнають спроби Російської Федерації здійснити анексію. Ця політика залишається незмінною до сьогодні. Ми стоїмо пліч-о-пліч з українським народом, включаючи кримчан, і закликаємо Росію негайно припинити агресію, як в Криму, так і на Донбасі. Дякую всім, хто приєднався до організації та проведення сьогоднішнього заходу і в черговий раз нагадав, що Крим – це Україна».
На відкритті виставки в Одесі була присутня родина Мустафи і Севіль Уркуметових, які стали одними з героїв проєкту «Заручники окупації». На момент окупації Криму вони проходили службу в Збройних силах України на півострові, але вже в квітні 2014 року переїхали на материкову Україну і продовжують служити в українській армії.
Подружжя залишилося вірним присязі, своїм принципам і батьківщині. «Колись, ще в шкільні роки, я запам'ятав таку фразу батька:« Якщо людина дала слово, вона повинна його тримати за будь-яких умов». Тому рішення для мене було очевидним... Ми сумуємо за домом. Обійняти матір, прочитати молитву на могилі батька – такі прості речі нам недоступні. Але ми не повинні падати духом, і кожен на своєму місці має наближати деокупацію Криму», – заявив Мустафа Уркуметов.
Февзі Мамутов, голова ГО «Кримські татари Одеси», зазначив: «Ця виставка висвітлює долі людей, які, незважаючи не всі труднощі, що виникли через окупацію Криму, надихають нас на нові звершення, ідеї та їх реалізацію».
Книга-фотоальбом «Заручники окупації» була вперше презентована Кримськотатарським ресурсним центром у Києві 26 лютого 2020 року. 10 березня виставка відкрилася у Вінниці, 24 вересня – в Дніпрі. Вона також експонувалася у вишах України, в тому числі в ТНУ ім. Вернадського.
Книга присвячена долям кримськотатарських сімей, які стали заручниками окупації Криму. Серед них – 10 оповідань про життя людей, які вимушено виїхали з Криму, і 10 фоторозповідей про сім'ї, які живуть у тимчасово окупованому Криму. Як живуть ці люди? Як змінилося їхнє життя? З якими труднощами вони стикаються? Як борються за світле майбутнє? Про що мріють?
Проєкт реалізований Кримськотатарським ресурсним центром за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Знімки для фотоальбому зробили відомі кримські фотохудожниці Леньяра Абібулаєва та Ельвіра Сагірман.
Хто ж представлений у книзі? В одній з публікацій читачі можуть познайомитися з кримським адвокатом Лілею Гемеджи. Вона тільки почала практикувати після декретної відпустки. Брала участь у розгляді різних цивільних справ – розлучення, аліменти, побутові події. А в 2014-му напрямок її роботи круто змінився. Кардинально збільшується кількість справ, пов'язаних з порушеннями прав людини. Після масових обшуків, масових арештів Ліля Гемеджи заглиблюється в практику правозахисту. Вона зрозуміла, що зі статусом адвоката зможе бути корисною своєму народові у важкі для нього часи. Ліля відкрита і доступна для всіх, намагається допомогти всім, у кого порушені права.
Ми не зупиняємося. Тому що розуміємо, що наш відступ позначиться не тільки на нас особисто, але й на долі нашого народуЛіля Гемеджи
Вона розповідає про нинішню діяльність групи кримськотатарських адвокатів. «Намагаюся не параноїти, але і я, і мої колеги постійно відчуваємо на собі тиск, частіше психологічний. Це, перш за все, стеження. Нам вдалося навіть зняти це стеження на відео. Це застереження... Це і скарги на нас до Палати адвокатів. Є ризик позбавлення статусу адвоката, адміністративних покарань. Усе це в практиці моїх колег вже є. Але ми не зупиняємося. Тому що розуміємо, що наш відступ позначиться не тільки на нас особисто, але й на долі нашого народу», – каже адвокат Ліля Гемеджи.
А ось Асан Чапух – людина наймирнішої творчій професії – він будівельник. У 2017 році він разом з іншими кримськотатарськими активістами був незаконно затриманий в окупованому Криму у «справі Веджіє Кашка». Відсидів у СІЗО, через що у нього дуже погіршилося здоров'я. Свій будинок у Кореїзі з краєвидом на Ай-Петрі збудував власноруч.
Мрію побачити мою батьківщину, мій рідний дім – Крим вільнимАсан Чапух
Після 2014 року найважчим для нього випробуванням було розчарування в оточенні, в людях, з якими він не так давно дуже близько спілкувався, переживав радості й біди. Сам же він завжди поспішав ильно підірване, йому дуже складно говорити, пересуватися, але дух у нього міцний, в майбутнє Криму і свого народу він дивиться упевнено.
«Наша сила тільки в єдності. Лише об'єднавши зусилля, помисли, ми зможемо подолати будь-які труднощі. Мрію побачити мою батьківщину, мій рідний дім – Крим вільним», – каже Асан Чапух.
Ельміра Катакі – майстриня кримськотатарської вишивки. До 2015 року вона разом зі своєю сім'єю жила в мальовничому Криму, виховувала трьох дітей і будувала плани на майбутнє – хотіла стати суддею. Окупація Криму змусила сім'ю Катакі залишити свою батьківщину і виїхати на тимчасове проживання в Київську область.
«Ми б ніколи не виїхали з Криму, ми бачили себе саме в Криму. Але ми не хотіли, щоб наші діти росли в такому соціумі», – зізнається Ельміра і додає, що діти пам'ятають і чекають, коли повернуться додому.
Аліє Кенжалієва – поетеса. Мати двох дітей, вчителька за фахом Аліє, яка жила в Росії, після окупації Криму в 2014 році розлучилася з першим чоловіком через розбіжності у питанні Криму та повернулася додому. Тут вона на власні очі зіткнулася з неможливістю висловлювати свої думки, страхом людей. Почуття, думки, тривоги поетеса висловлює у своїх віршах. Все, що відбувається в Криму, не проходить повз увагу Аліє.
Крим – це частина моєї душі, це моє продовженняАліє Кенжалієва
У 2018 році її вірш напередодні Дня перемоги, 9 травня, привернув увагу органів. І щодо Аліє Кенжалієвої відкрили дослідчу перевірку з виявлення «реабілітації нацизму». Перевірка не дала результатів. Аліє продовжує писати сміливо і відкрито, незважаючи на неодноразові попередження. Пише кількома мовами, намагається перекладати українські вірші рідною кримськотатарською мовою і навпаки, мріє донести вірші кримськотатарською мовою до українського читача.
«Крим – це частина моєї душі, це моє продовження. Ходжу по рідному Куру-Узень (нині село Сонячногірське в Алуштинському регіоні – КР) і відчуваю подих землі, вітер з гір і моря доносить голоси предків», – каже Аліє.
Вона пише не тільки вірші. Герої її роману «Колиска» потрапляють з реального світу в минуле, під час правління останнього хана Шагін Герая. Домагаються зустрічі з ним і умовляють не віддавати Крим російській імператриці Катерині II. Там всюди чути кримськотатарську мову, особливо дзвінкий сміх дітей, майстри прославляють народні промисли на весь світ, усі жителі півострова вільні й щасливі. Ось про такий Крим мріє Аліє Кенжалієва.
Рустем Скібін – художник-кераміст, дизайнер. «Наше завдання – відродити ремесла кримських татар, зберегти й примножити духовне і матеріальне багатство нашого народу». Рустем був одним з перших вимушених переселенців з Криму. Свою сім'ю він вивіз з півострова вже в перших числах березня 2014 року – під час активної фази окупації. «Це була моя громадянська позиція, мій культурний протест», – розповідає Рустем. Уже через рік переїзду йому вдалося відкрити в Києві свою творчу майстерню «El-Cheber».
Іса Акаєв – учасник АТО на сході України. Іса Акаєв до переїзду на материкову частину України жив у центрі Сімферополя. Коли в березні 2014 року він побачив через своє вікно російський прапор над будівлею СБУ, то зрозумів, що потрібно виїжджати. Згодом кількість кримськотатарських сімей, які виїхали до Вінниці, значно зросла.
Я розумів, що чим швидше закінчиться війна на Сході, тим швидше ми поїдемо до КримуІса Акаєв
Спочатку було важко. Змінивши три місця проживання, вони оселилися в покинутому гуртожитку під містом. Спільними зусиллями облаштували територію і зробили ремонт.
Але на цьому історія Іси Акаєва тільки починається. Відразу після цього, в травні 2014 року, він з власної ініціативи вирушає на схід країни і стає на захист територіальної цілісності України. Мотивація – якомога швидше повернутися до Криму. «Я розумів, що чим швидше закінчиться війна на Сході, тим швидше ми поїдемо до Криму», – пояснює Іса Акаєв.
Разом зі своїми побратимами він брав активну участь у боях за Савур-Могилу влітку 2014 року... Майже рік він захищав українську землю від російських загарбників. Після повернувся до Вінниці, де продовжив займатися питаннями облаштування та побуту своїх співвітчизників. Сьогодні Іса Акаєв виховує дев'ятььох дітей. Разом зі своїми однодумцями він проводить у Вінниці різні пам'ятні заходи, дні національної культури, тим самим знайомлячи українців зі звичаями, традиціями, побутом кримських татар. Але чоловік ні на хвилину не забуває про свою батьківщину – Крим, і вірить у якнайшвидше повернення додому. Поки ж він зі своїми близькими вимушено перебуває на материковій частині України, мріє про етнічне селищі кримських татар.
«Нам потрібно створити свій соціум, щоб зберегти себе як народ – це наша головна мета», – говорить він і додає, що дуже важливо передати наступним поколінням три складові – релігію, традиції та мову.
Ібраїм і Аліє Кашка, син і онучка Веджіє Кашка. У квітні 2019 року минуло рівно п'ятдесят років, як покійна Веджіє Кашка із сім'єю повернулася до Криму. Веджіє Кашка, вигнана з дому в десятирічному віці, не знала точної дати свого народження, тому вважала своїм днем народження 24 квітня – день, коли вона вперше ступила на кримську землю. За бажання жити на батьківщині родину Кашка неодноразово висилали з Криму, вони булт змушені жити на Кубані. І тільки зустріч з А.Д. Сахаровим і його особисте клопотання допомогло родині отримати прописку. Після її трагічної загибелі минуло понад два роки. Дуже важко без неї дітям, онукам і правнукам, але для них вона жива. У цьому будинку все нагадує про неї – тамга, складена особисто її руками, троянди, посаджені нею, прапор, що гордо майорить над будинком, слова кримськотатарського гімну «Ант эткенмен» ( «Я поклявся!»).
«Мами дуже не вистачає, – каже Ібраїм, не соромлячись сліз. – Вона ніколи нічого не боялася, ніколи не плакала на людях, ніколи не скаржилася, хоча життя її постійно випробовувало на міцність...».
На відміну від звичайних книг, альбом «Заручники окупації» має набагато активнішу долю – щодо нього проводиться багато масових заходів, і в цьому сенсі він став однією з найпопулярніших книг в Україні.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
