Бійці добровольчого батальйону «Крим» піднімали український прапор над Саур-Могилою, а пізніше обороняли Маріуполь. Правовірні взяли до рук зброю, але воювали на Донбасі за своїми правилами, а тепер добробат припинив існування. Як склалася доля його бійців дізнавалися журналісти Крим.Реалії.
З перших днів конфлікту кримчанин Іса Акаєв об'єднав кримських татар, які бажають воювати на Донбасі, сам і очолив батальйон. Тоді комбат воював інкогніто, обличчя закривав балаклавою і зняв її тільки тоді, коли з анексованого півострова вивезли найцінніше – його сім'ю.
Тепер з дружиною і вісьмома дітьми Іса живе в гуртожитку для переселенців з Криму у Вінницькій області. У кімнаті, біля столу, стоїть навчальна модель автомата Калашникова, Іса любить цей автомат за простоту конструкції.
«Переваги Калашникова в тому, що в ньому немає дрібних деталей і, припустимо, в бойових умовах на полі, його дуже легко зібрати, розібрати, почистити, привести в порядок», – каже бувалий боєць.
Нині родина може зібратися за спільним столом з традиційними стравами за нормами ісламу. Дружина Іси не хоче називати своє ім'я і під час інтерв'ю не дивиться в камеру. Вона, як і чоловік, строго дотримується норм шаріату, лице приховує повністю – навіть очей не видно. В її вірі краса жінки – тільки для чоловіка. Каже, коли Іса вирушив на війну, вона не могла ні заперечити, ні утримати.
«Звичайно, переживаєш за нього, за дітей, а загалом – це краще, ніж байдужість – просто сидіти вдома. Я думаю, що чоловік повинен щось робити, а не сидіти вдома мовчки», – каже дружина командира батальйону «Крим».
Припускав, що треба спочатку на материку порядок навести, а потім переключитися на КримІса Акаєв
Командир групи Іса Акаєв до анексії був звичайним підприємцем – продавав метал для будівництва, бізнес довелося залишити. У перші місяці після анексії рідного краю, говорить Іса, здавалося, що відразу після перемоги на Донбасі лінія фронту дійде до Криму.
«Коли почалося ось це все, я розраховував, як нормальна людина припускав, що треба спочатку на материку порядок навести, а потім переключитися на Крим. Багато хто так думав, ніхто ж не думав, що так це все затягнеться, і буде незрозуміло що», – каже Іса Акаєв, екс-командир батальйону «Крим».
Норми релігії на війні
Олексій Арестович навесні 2014 організував табір підготовки добровольців. Саме туди прийшли перші вісім кримських татар майбутнього батальйону «Крим».
«Ці люди не боятися смерті, це відразу видно по ним. Вони в принципі не розуміють, що це таке ... Вони виділялися неквапливістю рухів, дуже спокійним ставленням до подій, величезне терпіння вони демонстрували. На відміну від інших, які нервували: «Давайте це, давайте швидше, а чому не вчать цьому?», – ці спокійно йшли за програмою, за якою ми їх готували», – згадує тепер волонтер, військовий експерт Олексій Арестович.
Кримчани, які дотримуються норм шаріату, створили унікальний підрозділ. У його денному розкладі відразу передбачили всі намази, правильне, з релігійної точки зору, харчування та дотримання інших канонів. Саме через релігію це мав бути окремий батальйон. «Крим» став окремою добровільної сотнею полку «Дніпро-1» зі своїми правилами.
«З огляду на специфіку їхнього способу життя, а шаріат передбачає певну поведінку, включаючи процедуру вмивання, споживання їжі і так далі, їм набагато було зручніше діяти в складі окремого підрозділу, для того, щоб не порушувати канони власної релігії, а для них це неприйнятно, вони до цього серйозно ставляться дуже», – пояснює волонтер, військовий експерт Олексій Арестович.
Кримчанин Владислав Борисовський став першим немусульманином, якого взяли в цю сім'ю. Йому довелося прийняти не тільки норми статуту, а й порядки командира Іси.
«У нього не було питань. Були тільки дві умови, що були засадничими для того, щоб бути в цій групі – це повна відмова від алкоголю і заборона на лихослів'я», – згадує Владислав.
У бою
Таким змішаним релігійним складом «Крим» штурмував Савур-Могилу разом з 25-ю повітряно-десантною бригадою. З гори їх постійно обстрілювали бойовики, озброєні мінометами, гранатометами і кулеметами. У ворога було перевага, продовжувати атаку було ризиковано.
Командира поранило і що тепер? Усе?!Іса Акаєв
«У нас одну людину поранено, один загинув і одного легко поранило. Ми скотилися вниз і тоді розмова зайшла, щоб повертатися взагалі. Потім я кажу: як це повертатися ?! Ну добре, командира поранило і що тепер? Усе?! Знову поїхали вперед, піднялися наверх. Такий щільний вогонь був ...» – розповідає Іса Акаєв.
До вечора висота була вже під контролем української армії, але складніше виявилося утримати позиції. По українським бійцям постійно били артилерією. Владислав згадує: тоді сумнівів, з ким саме воюють, вже не було.
«Ми залишилися там на ніч, необхідно було закріпитися на цьому периметрі, і почався обстріл, а з огляду на те, що Саур-Могила недалеко від російського кордону і, в принципі, вектор напрямку російського кордону ясний, то обстріл ми фактично спостерігали по Савур-Могилі, по нам з російської території», – запевняє екс-боєць батальйону «Крим» Владислав Борисовський.
Навесні 2015 року в батальйоні «Крим» було кілька десятків людей – і мусульмани, і християни. Коли командування наказало всім підрозділам, які не входять до складу ВСУ або Нацгвардії, покинути зону бойових дій, піти довелося і кримчанам-добровольцям.
Немає політичної волі керівництва країни, щоб створити такий підрозділ, щоб питання з халяль і молитвою були врахованіІса Акаєв
«На жаль, як сказали нам в Міністерстві оборони: немає політичної волі керівництва країни, щоб створити такий підрозділ ... щоб питання з халяль і молитвою були враховані. Хоча, за великим рахунком, якщо подивитися досвід багатьох країн – Британія, Америка, це все враховано у них, для них це не проблема», – каже екс-командир батальйону «Крим».
Тепер в мирному житті на Вінничині Іса дуже сумує за Криму, особливо – за прогулянками старими вулицями Бахчисарая. Мріє і вірить, що ще з'їздить до Криму і покаже море всій сім'ї.
