Доступність посилання

ТОП новини

100 років без примирення: Крим і революція. Від Орловщини до Врангелівщини


Плакат «Хай живе революція!», весна 1917 року
Плакат «Хай живе революція!», весна 1917 року

Крим, завдяки унікальному поєднанню мужності білих та помилок червоних, вдалося відстояти від більшовицької навали на початку 1920 року. Але продовжувати боротьбу далі без корінних змін всередині самого Білого руху було неможливо. І Крим став плацдармом для здійснення ще одного соціального експерименту – на жаль, безнадійно запізнілого.​

(Продовження, попередня частина тут)

У Криму накопичилася величезна кількість розрізнених тилових військ, частини управлінь, величезна кількість біженців
Петро Врангель

Крим, відчайдушно утримуваний Яковом Слащовим з січня по березень 1920 року, являв собою сумне видовище. Він «...був затоплений зграями голодних людей, які жили на кошти населення і грабували його. Обліку не було ніякого, паніка була повна. Кожен мріяв тільки про те, щоб побільше награбувати і сісти на судно або розчинитися серед незнайомого населення», – писав пізніше Слащов. «У Криму накопичилася величезна кількість розрізнених тилових військ, частини управлінь, величезна кількість біженців. Залякані, розгублені, які втратили зв'язок зі своїми частинами і управліннями і не знають, кого слухатися, вони вносили собою хаотичний безлад», – вторив йому Петро Врангель, 8(21) лютого звільнений з армії за критику Антона Денікіна.

Прем'єр-міністр уряду Півдня Росії Олександр Кривошеїн (зліва), генерал Петро Врангель (в центрі) та генерал Шатілов (праворуч). Крим, 1920 рік
Прем'єр-міністр уряду Півдня Росії Олександр Кривошеїн (зліва), генерал Петро Врангель (в центрі) та генерал Шатілов (праворуч). Крим, 1920 рік

На півострові – голод, посівні площі скоротилися наполовину, реквізиції вкрай розорили селянство, навіть багатих німецьких колоністів. Десятки тисяч людей втекли до Болгарії та Туреччини. У спробі переломити ситуацію Слащов закрив винні лавки і гральні клуби, ввів військово-польові суди за злодійство, а тилова влада – обов'язкову трудову повинність.

У цих умовах в ніч на 22 січня (4 лютого) капітан Микола Орлов, командир створеного ним добровольчого полку у 1500 чоловік, підняв бунт і без бою зайняв Сімферополь під гаслом про зраду старого генералітету. Він заарештував таврійського губернатора і безліч військових чинів. Його підтримували місцеві жителі і молоді офіцери в інших містах. Однак Слащов, на заступництво якого розраховував Орлов, виступив проти нього. Не чекаючи бою, 23 січня Орлов з двома сотнями людей пішов з Сімферополя на південь.

Кілька днів він стояв у селах на шляху до Алушти, а 6(19) лютого так само без бою зайняв Ялту. Через два дні сам Денікін дарував Орлову амністію за умови відправки на фронт. 10 лютого бунтівний капітан капітулював і залишив Ялту. Наступного дня він явився до Сімферополя, звідки 20 лютого після параду вирушив до Перекопу. Але вже 3(13) березня Орлов зі своїм загоном кинув позиції й самовільно відступив до кримської столиці. Цього разу Слащов послав за ним погоню і розгромив. Залишки «орловців» ненадовго зайняли Бахчисарай, але потім пішли в гори, протримавшись там до приходу більшовиків. Забігаючи вперед, слід сказати, що скінчилося все для Орлова сумно. 26 листопада 1920 року капітан був засуджений чекісткою «трійкою» і розстріляний.

Бездарність Денікіна в якості головнокомандувача після катастрофічного відступу стала очевидною навіть найвідданішим прихильникам. 18(31) березня генерал Олександр Кутєпов публічно заявив, що «після невдач, які відбулися в Новоросійську і до нього, добровольчий корпус вже більше не довіряє генералу Денікіну так, як вірив досі». 22 березня (4 квітня) в Севастополі на першій подібного роду нараді новим головнокомандувачем був обраний Врангель. Денікін передав йому посаду і поїхав до Англії.

Денікін і члени його Особливої наради — уряду Півдня Росії. Літо 1919 року, Таганрог
Денікін і члени його Особливої наради — уряду Півдня Росії. Літо 1919 року, Таганрог

Врангель був першим і єдиним білим вождем, який мав програму реформ ще до перемоги і взявся втілювати її в життя. Спочатку був наведений порядок у військах – 28 квітня (11 травня) утворена Російська армія, вже не добровольча, а на основі масової мобілізації. За рахунок Франції армія була відносно непогано озброєна і екіпірована. Посилилася робота контррозвідки, завдяки чому вщух тил, але з іншого боку, вперше за громадянську війну мали місце публічні повішення. Втім, для більшості активних незадоволених була придумана особлива кара – висилка до радянської Росії. Противники Врангеля з числа офіцерів також видворяються за кордон. Припинилися погроми і грабежі.

Для більшості активних незадоволених була придумана особлива кара – висилка до радянської Росії

Спробував новий головнокомандувач розв’язати і кримськотатарське питання. 3(16) травня в Сімферополі пройшов мусульманський з'їзд, на якому Врангель висловився з найважливішої проблеми так: «хто бажає автономію, той має йти на фронт воювати з більшовиками, нечистими, спочатку перемога над ворогом, а потім автономія». Доти – тільки самоврядування в релігійно-просвітницькій області. Робота в комісіях тривала кілька днів, поки 9(22) травня не були обрані шість делегатів, яким пізніше належало в Севастополі обговорити справи кримських татар в уряді. У порівнянні з «денікінщиною» це був крок вперед, але на відродження Курултаю і Директорії не доводилося навіть сподіватися. До початку жовтня законопроєкт про кримськотатарську автономію був підготовлений. Він передбачав виборність муфтія і передачу йому вакуфів, а також створення національно-культурних товариств. По суті, національному руху кримських татар пропонувалося повернутися у стан березня 1917 року. Втім, проєкт законом так і не став.

Все це призвело до того, що Міллі-Фірка, яка перебувала в підпіллі, почала пряму співпрацю з більшовиками, а восени з кримськотатарських комуністів навіть був набраний загін у червону партизанську армію в горах.

Найважливішою сферою реформ Врангеля була економічна, зокрема правитель спробував вирішити земельне питання, яке спровокувало революцію. 25 травня (7 червня) був опублікований наказ «Про землю», за яким всі казенні й велика частина поміщицьких земель передавалася селянам за 1/5 врожаю з десятини протягом 25 років. Цей прогресивний закон міг би врятувати Росію у 1917 році, але у 1920-му виявився нездійсненним. Заможні селяни виплачували всю суму відразу і ставали повноправними власниками землі, але бідняки, які звикли до частої зміни влади, вичікували. Поміщики ж і зовсім саботували дію закону.

Були відновлені ліквідовані за Денікіна волосні земства, але тепер більшість у них становили селяни, а не інтелігенція. Рішення земств підлягали затвердженню губернської влади. До осені Таврійська губернія була розділена на 140 волостей, у 90 з яких були обрані волосні ради. Однак у виборах могли брати участь лише домо- і землевласники.

Економіка Криму дісталася Врангелю у жалюгідному стані. З 1919 року промислове виробництво впало на 75-85% (на плаву залишилися всього 32 підприємства на весь півострів, у т.ч. відкритий заново завод Анатра). Не сподіваючись обкладати збідніле населення прямими податками, уряд підвищував непрямі – акцизи на спиртні напої, тютюн, цукор, сіль, чай і каву досягали третини вартості товару. Але якщо «нормальний» бюджет цивільних інститутів Криму був бездефіцитним, то у «надзвичайному» бюджеті, з якого фінансувалися армія, флот і залізниці, закуповувалося пальне і продовольство, а також утримувалися біженці, «діра» склала 250 млрд рублів.

Латали нестачу традиційно – друкарським верстатом. Природно, скакнула інфляція. До осені банкноти у 500 рублів стали розмінним дріб’язком, виходили купюри у 25 і навіть 50 тисяч рублів. Селяни приймали нові гроші неохоче, утримання виплачувалося нерегулярно, тож в Північній Таврії доводилося вдаватися до реквізицій.

Прикметою революційного часу залишалося зростання цін. Фунт пшеничного хліба в квітні коштував 35 рублів, в жовтні – вже 500, фунт м'яса: 350–1800, картоплі: 5000–30 000, сала: 3750–7000, масла: 1550–8000, мило: 600–5500, цукор: 1000–9000, десяток яєць: 575–10 000, пуд дров: 200–3945 рублів. Тобто зростання становило від 5 до 12-14 разів, а окремих продуктів – до 20-25 разів!

При цьому вища ставка кваліфікованого робітника зросла з 60-75 тисяч до 400 тисяч. Максимальна зарплата штаб-офіцера досягала 132 000 рублів, генерала – 240 000. Прожитковий мінімум для сім'ї з трьох осіб становив у квітні 61 072 рубля, в жовтні – 534 725 рублів. Незважаючи на покарання каторгою, процвітали спекуляція і хабарництво, але винна була в цьому сама влада. Зарплата службовців була у 3-7 разів меншою від зарплати робітників і покривала максимум 25% витрат на сім'ю. Звідси – привласнення казенних коштів. У вересні оклади подвоїли, але це допомогло мало.

Паралельно знецінювалися гроші на зовнішньому ринку. У травні-жовтні іноземна валюта подорожчала у 10-12 разів. Всього в Криму було надруковано купюр на 177 млрд рублів! Однак в цілому рівень життя на півострові був вищим, ніж в середньому по радянській Росії. Голод не висів мечем над кримчанами.

Вивіз хліба здійснювався у кооперації держави і приватних фірм, було укладено контрактів на 10 млн пудів, але вивезено у березні-серпні лише півтора млн пудів пшениці і ще півтора – ячменю і вівса (ще 2 млн зернових – у вересні). В обмін на зерно, 1 млн пудів солі і 120 тис. пудів тютюну були ввезені майже 4 млн пудів вугілля, 400 тис. пудів паливно-мастильних матеріалів, 50 тис. пудів мануфактури.

Проте, життя в Криму не завмерло. Продовжували діяти Таврійський університет, Таврійська вчена архівна комісія, безліч музеїв. У Керчі відкрився приватний «Боспорський університет», в Севастополі – Юридичний інститут. У містах півострова існували «народні університети» – вільні вищі курси для всіх охочих. За рік «Російське книговидавництво в Криму» випустило книг загальним накладом 200 тисяч примірників. Виходили майже 150 газет. Працювали не лише театри, а й художні виставки та літературні клуби, на півострові навіть знімали кіно.

Але перетворенням Врангеля ще належало пройти випробування на міцність війною з радянською Росією.

Далі буде.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
XS
SM
MD
LG