«Ядреная проблема» ядерного реактора в Севастополі

Російські фахівці з 2015 року не можуть запустити дослідний ядерний реактор у колишньому українському університеті ядерної енергії та промисловості в Севастополі. При цьому МАГАТЕ як і раніше вважає дослідний реактор ІР-100 власністю України. Тепер терміни запуску відсунуті орієнтовно на 20-30-й рік, а ліцензія від Росатома досі вишем не отримана.

План підготовки навчального реактора Севастопольського державного університету (СевДУ) до використання, включаючи організацію його безпеки, затверджений. Роботи будуть завершені не раніше 2026 року, тоді фахівці розглянуть питання про подальшу долю об'єкта, повідомляють місцеві ЗМІ.

«Усі ці заходи [щодо приведення об'єкту у відповідність сучасним вимогам] потребують великих коштів. Щоб отримати їх, виш та Міністерство освіти та науки Росії готують документи для отримання необхідного фінансування. Програма [заходів для севастопольського реактора] розрахована на 5-6 років. Є дорожня карта, і наше завдання зараз ‒ нею рухатися», ‒ цитує ректора СевДУ Володимира Нечаєва «Севастопольская газета».

Тим часом запустити навчальний ядерний реактор у севастопольському виші збиралися ще у 2017 році, навіть фахівців з Томська запрошували для допомоги в налагодженні. Що ж пішло не так? Але про все по черзі.

Щось пішло не так

Дослідний реактор ІР-100 був введений в експлуатацію у 1967 році й використовувався для дослідницьких і навчальних програм у галузі молекулярної та ядерної фізики, радіаційної хімії, виробництва радіоактивних ізотопів. Реактор виготовлений у формі бака діаметром 1,8 метра, висотою 4,4 метра. Його потужність ‒ 200 кВт.

Розмістили реакторний блок на території Севастопольського вищого військово-морського інженерного училища, розташованого поблизу бухти Голландія на Північній стороні міста. Військовий виш готував зокрема й фахівців з обслуговування ядерних енергетичних установок на атомних підводних човнах.

У 1993 році, тобто вже після розпаду Радянського Союзу, на базі СВВМІУ був створений український виш ‒ Севастопольський інститут ядерної енергії та промисловості, реактор використовувався в наукових цілях і для підготовки цивільних фахівців для атомної галузі.

Робота реактора була припинена у 2012 році ‒ у зв'язку з необхідністю продовження термінів його експлуатації. Всі ці роки, з 1967-го, реактор працював безаварійно й зарекомендував себе як важлива лабораторія.

Після анексії Криму Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості був введений як інститут до складу створеного Росією Севастопольського держуніверситету. У його відання перейшов і навчальний ядерний реактор.

У серпні 2014 року МЗС України висловило протест проти застосування Росією національної юрисдикції до ядерних об'єктів, установок і матеріалів на території Криму та Севастополя, і поширення на них положення угоди між СРСР і Міжнародним агентством з атомної енергії ‒ МАГАТЕ ‒ від 21 лютого 1985 року. Українська компанія «Енергоатом» повідомила МАГАТЕ про те, що не може нести відповідальність за ядерний реактор у Криму.

У жовтні 2014 року МАГАТЕ засудило спроби Росії привласнити ядерні об'єкти в Криму.

У червні 2015 року Росія здійснила демарш ‒ відмовилася підписувати щорічну доповідь Міжнародного агентства з атомної енергії у зв'язку з тим, що севастопольський ядерний реактор у документі належить Україні.

Того ж місяця проректор вишу з наукової роботи та інновацій Андрій Фалалеєв повідомив, що університет оформляє ліцензію в Росатомі на використання дослідного реактора ІР-100.

«Реактор зараз законсервований. Жодні роботи там не проводяться. Ми активно долучилися до процесу оформлення ліцензії. Думаю, отримати її для радянського реактора реально. Якщо нам вдасться, ми станемо третім вишем у Росії після МІФІ та Бєлгородського університету, які володіють своєю власною ядерною установкою», ‒ сказав він.

Невідомо, чи отримав інститут ліцензію в Росатомі, але наступного разу про реактор згадали тільки у квітні 2017 року ‒ під час святкування 50-річчя від дня пуску. На той момент в.о. ректора вишу Володимир Нечаєв повідомив журналістам, що університет має намір домагатися перезапуску зупиненого ІР-100. За його словами, зараз стоїть завдання розробки програми використання реактора, після чого можна буде говорити про його перезапуск.

«Ми залучаємо фахівців Росатома, Курчатовського інституту. Якщо нам вдасться створити таку програму й переконати керівництво Росії, що використання реактора доцільне та необхідне, то на його базі будуть досягнуті нові вершини в галузі наукових досліджень», ‒ додав Нечаєв.

Через рік, у травні 2018 року Міністерство освіти та науки Росії виділило 45 мільйонів рублів на обстеження атомного реактора ІР-100. Повідомлялося, що проведення обстеження необхідне для отримання надалі відповідної ліцензії ‒ тієї, про яку говорили ще у 2015 році.

А в червні 2018 року СевДУ та Томський політехнічний університет підписали угоду про співпрацю ‒ томські вчені мали допомогти запустити ядерний реактор.

«У нас є дослідний ядерний реактор, який може працює, ‒ модернізований, добре виглядає. Тут ми вам готові допомогти у вирішенні питання вашого реактора», ‒ розповів ректор ТПУ Петро Чубик.

І ось, після закінчення ще трьох років, виявляється, що запуску реактора в найближчі роки очікувати не варто. Щось пішло не так?

Плани та реальність

«Реактор може стати точкою зростання. Низка технологічних нововведень може розвиватися тільки в Севастополі. Наприклад, радіаційна медицина для лікування онкозахворювань. Підготовку ізотопів, які швидко псуються, можна налагодити досить швидко. Окрім того, тут можна створити центр з випробування радіаційно-стійких приладів», ‒ розповідав у червні 2015 року проректор Фалалеєв.

Вчені, у більшості своїй, далекі від політики. Але МАГАТЕ ‒ міжнародна організація для розвитку співпраці у сфері мирного використання атомної енергії ‒ продовжує вважати ІР-100 українським об'єктом.

МАГАТЕ заснована у 1957 році, штаб-квартира ‒ Міжнародний віденський центр ‒ розташована у столиці Австрії. Підписання договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) зобов'язало кожну державу-учасника укласти з МАГАТЕ угоду про гарантії.

Упостанові Верховної Ради України за результатами парламентських слухань 2016 року про реінтеграцію тимчасово окупованих територій законодавці посилаються на ноту МАГАТЕ від 22 вересня 2014 року №4.11.4. У документі зазначено, що ця міжнародна організація, відповідно до свого Статуту та норма міжнародного права, продовжує застосовувати гарантії щодо ядерного матеріалу та установок, розташованих на території Автономної Республіки Крим та Севастополя. МАГАТЕ керується Угодою між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї й додатковим протоколом до нього. З того моменту позиція МАГАТЕ не змінювалася.

У лютому нинішнього року севастопольські ЗМІ опублікували низку матеріалів про майбутнє реактора ІР-100. Зокрема, начальник ІР-100 Олексій Козельчук повідомив, що ліцензія може бути отримана наприкінці 2021 ‒ початку 2022 року і що буде потрібна модернізація реактора, яку планують закінчити до 2030-го року. Відзначається, що з 2022 року кількість студентів, які навчаються за спеціальністю «Атомні станції», буде збільшена вдвічі.

Місяць тому Севастопольський держуніверситет розмістив оголошення про найм на роботу інженера з управління реактором. Позначений рівень зарплати ‒ від 12 792 до 16 000 рублів, що лише ненабагато більше за прожитковий мінімум.

Стежити за «сплячим» реактором комусь потрібно обов'язково, а запустять ІР-100 чи ні ‒ це як у притчі про Ходжу Насреддіна: за десятиліття «або віслюк здохне, або візира не стане».

Крим.Реалії готові надати можливість висловитися усім сторонам, згаданим у цьому матеріалі.