Ґітанас Науседа братиме участь у саміті «Кримська платформа» 23 серпня 2021 року, що відбудеться до 30-річчя Незалежності України. Напередодні візиту в Україну президент Литви дав проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії ексклюзивне інтерв'ю, в якому, зокрема, зазначив, що «існує велика потреба у тому, щоб постійно тримати питання анексії Криму на міжнародному порядку денному». Щодо проєкту «Північний потік-2» зауважив, що той робить Європейський союз ще залежнішим від російського газу. Науседа також додав, що економічні санкції впливають на російську економіку, крім того, санкції можуть змінити поведінку і Росії, і Білорусі. Важливим питанням для Литви, каже, є «гібридна атака білоруського режиму і незаконна міграція».
– Невдовзі ви братимете участь у «Кримській платформі». Ви дійсно вірите в ефективність цієї платформи?
– Ми націлені на допомогу Україні у збереженні її суверенітету і територіальної цілісності. Я думаю, що «Кримська платформа» дуже важлива у контексті продовження невизнання незаконної та нелегітимної анексії Криму. Я думаю, сьогодні Україна потребує підтримки та допомоги міжнародної спільноти, як ніколи раніше. Отже, це і є причина, з якої я доєднаюся до «Кримської платформи», бо, я вважаю, існує велика потреба у тому, щоб постійно тримати це питання на міжнародному порядку денному.
– Питання про санкції. На вашу думку, чи справді працюють кримські санкції Євросоюзу?
– Це не таке просте питання. У моїй країні ми навіть дискутували про ефективність санкцій, запроваджених щодо Росії. Нещодавно ми запровадили їх також щодо білоруського режиму. Я думаю, такі санкції в економічному секторі працюють. Вони впливають на російську економіку, а також вони є дуже важливими для того, щоб змінити поведінку Росії та Білорусі, яку вони демонструють останнім часом. Але, звісно, має бути дуже чіткий зв’язок між поведінкою та санкціями. Якщо будуть якісь зрушення, якісь ознаки того, що ці країни почали змінювати свою поведінку, своє ставлення до західної спільноти, я думаю, ми будемо першими, хто сяде за стіл переговорів, щоб обговорити скасування санкцій. Але зараз, вочевидь, немає ніякого підґрунтя або причин для обговорення будь-яких змін у режимі санкцій, який ми запровадили щодо Росії.
– Є відоме розслідування литовських журналістів. Вони припустили, що литовська інженерна компанія Run Engineering постачала обладнання для будівництва електростанцій в окупованому Криму. Чи відреагувала якось на цю історію литовська влада?
– У будь-якому випадку ми відреагуємо на цю історію, але на цей момент у мене немає чіткої, всебічної та детальної інформації щодо цієї ситуації. Отже, з мого боку було б зарано коментувати це зараз.
– Литва заборонила в’їзд багатьом російським співакам, зокрема Філіпу Кіркорову, і зробила це раніше, ніж Україна. Чи існує так званий «чорний список» тих, хто незаконно відвідував Крим та підтримував анексію?
– Так, у нас є певний «чорний список» для артистів та співаків, які мають стосунок до визнання анексії Криму. Ми будемо постійними та рішучими у питанні заборони цим людям перебувати у Литві. Я думаю, це дуже важливий елемент політики невизнання анексії Криму. І ми, як друзі України, будемо дуже наполегливими та рішучими у цьому питанні.
– Поговорімо про «литовську стіну», тому що проблема міграції – це тема номер один. Що ви про це думаєте і як плануєте посилювати кордони Литви? Чи зупинить стіна мігрантів?
– Це дуже гарне питання. Нещодавно ми зіштовхнулися з гібридною атакою білоруського режиму і незаконною міграцією. Це навмисна політика Білорусі, щоби створити додатковий тиск на кордон із Литвою.
По-перше, я хотів би наголосити на тому, що існує велика кількість дезінформації про можливість доступу до Європейського союзу, в першу чергу до країн нашого регіону та транзитних країн. Багато людей просто дезінформовані про легкий доступ, про добрі життєві умови тут у розселенні мігрантів.
Ми намагаємося робити все, що від нас залежить, але ми – маленька країна, і ми не можемо гарантувати та створити дуже гарні умови проживання тут. Саме це є причиною того, чому ми маємо дуже чітке регулювання незаконного перетину кордонів між Литвою та Білоруссю. Мігранти мають дотримуватися та поважати ці правила. Якщо ні, то, на жаль, ми вимушені повертати цих людей на територію Білорусі. Це створює додатковий тиск.
Ви згадали про фізичний кордон із Білоруссю. Так, це пріоритет номер один у моїй країні, і ми вже ухвалили всі необхідні поправки до закону, щоб лібералізувати та пришвидшити процес вироблення єдиної стратегії. І в цьому плані ми також розраховуємо на підтримку Євросоюзу. Процес запущено і, сподіваюся, протягом року нам вдасться закрити цю прогалину, закрити кордон. Це не означає, що зараз ми нічого не робимо й очікуємо, що колись там буде кордон між нашими країнами. Наші представники та інституції вже зараз готові реагувати на провокації та інциденти на кордоні. І нам це непогано вдається.
– Історії Романа Протасевича та Христини Тимановської шокували весь світ. Чи вважаєте ви Лукашенка легітимним президентом?
– Одразу після виборів у серпні 2020 року ми були серед перших, хто заявив про те, що вибори не були прозорими і що результати цих виборів – нелегітимні. Тож я думаю, що зараз це не лише позиція Литви, але також і позиція Євросоюзу, і це дуже важливо зазначити.
На жаль, ми не можемо визнати президента Білорусі таким, що обраний на чесних і прозорих виборах. На жаль, це було не так. Після цього ми бачили багато інцидентів, прикладів порушення прав людини, політичних ув’язнень. Я думаю, що ці приклади демонструють відсутність бажання співпрацювати із західною спільнотою для вирішення цієї складної ситуації. А рішення тут може бути лише одне: ми маємо організувати нові вільні вибори. Народ Білорусі заслужив право обирати наступного лідера країни, і для нас це головне і найважливіше питання. Неважливо, чи буде цей лідер геополітично орієнтований на той чи інший регіон, ту чи іншу країну. Найважливіше, щоб це був вільний вибір білоруського народу.
– Як ви оцінюєте домовленість між США та Німеччиною щодо «Північного потоку-2»? І чи можливо зупинити запуск цього газопроводу?
– Беручи до уваги ситуацію, яка склалась, і поведінку Росії, проєкт «Північний потік-2» робить Європейський союз ще залежнішим від російського газу. І від самого початку Литва була проти цього проєкту, як і інші країни, балтійські, Польща. Тому що ми не вважаємо, що цей проєкт комерційний – ми вважаємо його геополітичним. І я думаю, він створює певні ризики для ЄС: він буде залежнішим від постачань російського газу, і, звісно, це додаткова загроза.
(Росія, а також прихильники газопроводу, що прокладається дном Балтійського моря в обхід України й інших транзитних держав, у Німеччині й кількох інших країнах Європи називають його виключно комерційним проєктом. Україна, США, низка інших країн Євросоюзу і керівництво ЄС заявляють, що цей проєкт суто політичний і не має економічного обґрунтування – КР).
– Литва – важливий партнер України. Відомо, що ви зустрічалися з президентом Зеленським, мали телефонну розмову. І відомо, що Зеленський запитав у вас, які саме реформи необхідні Україні. Що ви відповіли?
– По-перше, я дуже позитивно налаштований щодо напрямку нещодавніх українських кроків, які спрямовані на реформи, їхньої імплементації у багатьох сферах: земельна, банкова, судова реформи.
Я дуже добре розумію, що існують бар’єри та перешкоди. Існують різні погляди. Але найголовніше для нас – це бачити чіткий напрямок цих зусиль. Я дуже ціную намагання українського уряду й українського президента втілювати реформи навіть у дуже складних умовах. Так, перед вами багато викликів, і ці виклики стосуються не лише внутрішньоукраїнських питань, але також і зовнішніх ризиків, особливо концентрації російських військ навколо України. Навіть у такій ситуації Україна намагається робити все можливе.
Я вважаю, всі країни «Східного партнерства» – зокрема Україна, Грузія і Молдова – мають бути мотивовані продовжувати цю політику реформ. А ми будемо найбільшими прихильниками надання дуже чіткої перспективи, дуже чітких термінів і стратегічного порядку денного для країн «Східного партнерства». В іншому випадку ці країни можуть втратити темп, мотивацію, а ми хотіли б уникнути цього.
Міжнародний майданчик з деокупації Криму
Міжнародний майданчик з деокупації Криму («Кримська платформа») – ініціатива української влади зі створення переговорної платформи для координації дій України та міжнародних партнерів щодо захисту прав кримчан і деокупацію анексованого півострова.
На 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2020 року президент України Володимир Зеленський закликав країни-учасниці приєднатися до створення платформи.
Інавгураційний саміт з «Кримської платформі» відбувся в Києві 23 серпня 2021 року – до 30-річної річниці Незалежності України. Він був покликаний офіційно запустити міжнародний формат з питання деокупації Криму.
43 країни – учасниці першого саміту «Кримської платформи» підписали спільну Декларацію із закликом відновити територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах і заявили, що «Росії не вдасться легітимізувати тимчасову окупацію Криму і Севастополя».
Вони також підтвердили свої наміри за допомогою політичних, дипломатичних та обмежувальних методів тиснути на Росію для відновлення контролю України над територією АРК та Севастополя. Учасники закликали Росію приєднатися до «Кримської платформі» і розділити її цілі.
На саміті засудили порушення прав і свобод людини на півострові, мілітаризацію Криму, перешкоджання вільному судноплавству в Керченській протоці та Азовському морі, переселення російських громадян до Криму.
Росія висловлювала протест проти проведення саміту. У Москві захід називали «шабашем», «недружнім стосовно Росії» заходом і погрожували його учасникам наслідками. 24 серпня в МЗС Росії заявили, що участь країн і міжнародних організацій в «Кримській платформі» є «посяганням на територіальну цілісність Росії».
Незадовго до початку форуму російська влада запровадила персональні санкції проти глави МЗС України Дмитра Кулеби та секретаря РНБО Олексія Данілова.
