Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Починаючи з весни 2014 року, кримські пропагандисти у своїх публічних виступах відгукуються про українців, українських політиків, українську владу виключно негативно. Просто інакше втеча Володимира Константинова та Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) до Росії не мала б логічного пояснення, адже від хорошого не тікають, тому країну, яку зрадили, доводилося малювати виключно негативно. І не дивно – причинами втечі обох були мільйонні борги.
Один із судів намагався стягнути із Сергія Аксьонова майже 5 млн доларів, які він узяв під «чесне слово». А борг Володимира Константинова українським банкам становив понад 2,3 млрд гривень. Все вирішилося анексією Криму, до того ж чиновники, що перебігли, відмовилися повертати борг Україні та списали понад 130 млн гривень «державного боргу Криму» за облігаціями, випущеними ще у 2011 році.
Тому зрозуміло, чому вже влітку 2014 року Константинов казав в інтерв'ю: «Гонимо із виборами і теж йдемо з випередженням, щоби з голови пішли всі українські назви. Взагалі все погане українське треба змити...»
Він старанно віддирав все українське з тіла Криму – з ненавистю змінював навіть дорожні знаки, щоб не залишилося навіть нагадування про країну, яка його виростила та вигодувала.
Природно, що після широкомасштабного наступу Володимира Путіна на Україну негативізм і напруження негативної риторики кримських чиновників по відношенню до всього українського зросло десятикратно.
Як підрахував Інститут масової інформації, у 2022 році російські пропагандисти для вираження неприязних відносин до ЗСУ використовують 23 лексеми з негативним забарвленням. За даними дослідження, пропагандисти найчастіше використовували такі слова для позначення Збройних сил України: «ВФУ» («збройні формування України») – 632 згадки у порівняно невеликій вибірці повідомлень ЗМІ за перші пів року війни; «нацисти» (601); «бойовики» (495); «укри» (160); «терористи» (134); «неонацисти» (131); «укронацисти» (117), терміни «бандерівці» (86 згадок), «укрофашист/фашист» (73), «київські силовики» (72), «найманці» (66), «укропи» (53), «хохли» (38), «українські карателі» (19), а також «бандити», «шайтани», «хунта», «хохли». Кримські пропагандисти також перестали соромитися у висловлюваннях і не гидують писати «безмозкі», «якби були мізки», «наркомани», «обкурені» тощо.
Мета була одна – сформувати у кримчан ненависть до всього українського. Але з недавніх пір пропагандистів почали обурювати сумніви: розлюднення та приниження всього українського не дає результату. Сам здоровий глузд змусив кримчан не вірити агітаторам з «російського світу». І справді: валізу з кокаїном переправляли з посольства в Аргентині до МЗС Росії, а пропагандисти кажуть, що наркомани в Україні? У Росії відкрито діють 53 відверто фашистські організації, а пропагандисти кажуть, що неонацисти в Україні?
Зрештою, коли постпред РФ при ООН Василь Небензя заявив, що «ми зробимо так, щоб ніколи в майбутньому з території України більше не виходила загроза ні Росії, ні її союзникам, ні російській культурі, ні російській мові», кримчани запитали себе : а чому ми не бачили загроз для гігантської Росії з боку маленької України?
У повітрі Криму, незважаючи на розпал пропаганди, стало витати відкидання «російського світу» – невловима «Жовта стрічка» постійно поширює українські символи, «партизани» пускають під укіс потяги, кримські татари та українці відверто чекають на українських визволителів, а прильоти з українського боку стають дедалі частішими та дедалі точнішими.
Першим поміняв платівку спікер парламенту Криму, лідируючий пропагандист Криму Володимир Константинов. Якщо раніше він намагався поширювати російські ІПСО у сфері політики та військової справи, то тепер переключився і на сферу моралі та нравів. В інтерв'ю «РИА Новости» він заявив: «Усі їхні дії продиктовані заздрістю до Криму, яка переростає в жагу помсти, оскільки саме кримчани у 2014 році показали всьому світу, що не мають наміру миритися з нацистським режимом у Києві та зневаженням предків».
Кримські ЗМІ підхопили новий тренд та поглибили думку спікера. Парламентська газета «Крымские известия», намагаючись обдурити кримчан, розширює його коментар новими вигадками та грубощами. Константинов звинувачує Україну в бомбардуваннях Криму, приховуючи той факт, що бомбардування Росією української території в десятки разів масовіше. Причому, якщо українські військові цілять точно по військових об'єктах, то Росія скидає бомби та ракети на цивільні об'єкти. Наприклад, російський ракетний удар по селу Гроза Куп'янського району Харківської області став однією з найбільш кровопролитних атак за час цієї війни. Були атаковані магазин та кафе. Атака сталася тоді, коли місцеві жителі зібралися на поминальний обід. 52 особи загинули та 6 були поранені. Це воєнний злочин Кремля. А раніше були театр та пологовий будинок у Маріуполі, храм та пам'ятники культури в Одесі, щоденні обстріли житлових кварталів Херсона та інше.
«Радио Свобода» повідомляє, що міжнародна розслідувальна група Bellingcat опублікувала карту зруйнованих цивільних об'єктів і пише, що «точну кількість жертв війни наразі встановити неможливо, але, з високою ймовірністю, йдеться про десятки тисяч військових та мирних жителів».
Засуджуючи атаки українців на російські військові об'єкти та спотворюючи істину, Константинов заявляє: «Будь-якому керівникові процесом, у якого залишилися хоч якісь мізки, вже стало б ясно, що колишня тактика жодних результатів не дає, що треба зупинитись і придумати щось нове. Але, схоже, у ЗСУ дефіцит не лише зі снарядами…» Він стверджує, що українські атаки «у військовому відношенні не мають жодного сенсу», намагаючись приховати від кримчан історії зі знищенням крейсера «Москва», самого штабу Чорноморського флоту, поразкою (двічі) Керченського (Кримського) мосту, знищення установки С-400 на Тарханкуті та інших успішних атак українських військових.
Перейшовши в етичну площину, Константинов стверджує: «Це маніакальне бажання зробити нам боляче. Джерело його в тому, що ми всьому світу показали, що ми не такі, як вони. Ми не продаємо пам'ять предків, рідну мову та віру за недоїдки з європейського столу, і ми самі вирішили свою політичну долю». І тому, мовляв, українці заздрять російському Криму.
Зовсім ні. Хіба щоденні та щонічні російські бомбардування України пояснюються не «маніакальним бажанням» зробити Україні боляче? З іншого боку – а чи є чому в Криму заздрити? Так, росіяни всьому світу показали, що вони агресивні і прагнуть відродження імперії. І тому світ почав допомагати українцям, а не росіянам. «Не продаємо пам'ять предків, рідну мову та віру»? А щорічне переписування російської історії та наповнення її фантазіями та казками – це не продаж пам'яті предків? А політизація російської мови та використання її у вигляді зброї – це не продаж мови? А фальсифікація історії своєї церкви – це не продаж віри?
Справа із заздрістю, про яку говорить Константинов, імовірно, обстоїть навпаки. Так, ще у 2017 році на той час депутат Верховної Ради України Сергій Куніцин сказав: «Кримчани заздрять безвізовому режиму України і тому ламанулися до Херсона за паспортами». Цей факт серед інших також став приводом для Путіна розпочати велику війну.
Але привід для кримчан та кримських чиновників заздрити Україні нікуди не пропав і сьогодні. Кожен із них хотів би працювати вільно, користуватися свободою слова, релігії та зборів, виявляти ініціативу, купувати товари не за захмарними цінами, користуватися широким асортиментом якісних товарів. Але сьогодні це все не в Криму і не в Росії, що воює, а в Україні, що обороняється. Тому росіяни завжди вважали удачею можливість переселитися в Україну, де завжди було вільніше і ситніше.
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають думку самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
