Російська анексія Криму була виправдана обставинами, а Захід виявив себе недоговороздатним, такі заяви зробив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у великому інтерв'ю 12 листопада, яке опубліковане на сайті відомства. Він також поскаржився на західні санкції, які, на його думку, запроваджуються «без жодного приводу».
Тим часом представництво України в Євросоюзі повідомило про те, що Комітет у закордонних справах Європарламенту схвалив доповідь про Україну, в якій серед іншого зафіксовані наміри зберігати санкції проти Росії та заклики до початку переговорів щодо деокупації Криму. Раніше Сергій Лавров запевняв, що «тема Криму закрита раз і назавжди». Про нові заяви голови російського МЗС йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Відповідаючи на запитання журналістки про санкції, Сергій Лавров знову повернувся до подій 2014 року в Україні:
«Ми не можемо більше вибудовувати свою політику, торгові, енергетичні плани, у принципі плани спілкування із зовнішнім світом, перш за все Заходом, виходячи з того, що все, про що ми домовляємося з нашими західними партнерами, буде ними безумовно поважатися та виконуватися. Захід довів свою повну нездатність домовлятися й ненадійність. Довів свою схильність до спокус розігрувати геополітичні ігри та ставити політику вище за економіку, ігноруючи справедливий розвиток подій, які відбувалися в Криму після державного перевороту в Україні, коли російськомовні та русскі відмовилися приймати його підсумки. Я вже говорив про це. Це було причиною оголошення Заходом санкцій. Захід розписався у своїй повній безпорадності, коли не зміг запобігти цьому перевороту, хоча він зруйнував домовленість, підготовлену ЄС. Багато прикладів, коли Захід просто зривав на нас злість за те, що сам допустив у своїй політиці грубі проколи, провали. Ми маємо до цього звикнути».
Старший аналітик Центру політики безпеки та європейських цінностей у Празі й колишній пресаташе представництва Європейського союзу в Україні Давид Стулік висловив Крим.Реалії думку, що Сергій Лавров просто повторює штампи російської пропаганди шестирічної давності.
Росіяни в цьому плані майстри перекручування фактів: із жертви вони роблять агресора, а з агресора ‒ жертвуДавид Стулік
– Це нахабне перекручування того, що тоді відбувалося. Звісно, це офіційна точка зору російського керівництва, яку воно використовує досі. Коли сто разів повторюють якусь брехню, хтось починає вірити в неї... Але я хочу наголосити, що в усьому сказаному Сергієм Лавровим про ті події немає ні краплі правди. Росіяни в цьому плані майстри перекручування фактів: із жертви вони роблять агресора, а з агресора ‒ жертву. Я багато їздив Україною, бував і в Криму ‒ там аж ніяк не обмежувалися права російськомовних. Навпаки, було важко почути українську мову. Режим Віктора Януковича почав вбивати власних громадян, які мирно висловлювали свою думку в Києві та в усій країні. Дуже важливо постійно вести таку полеміку з представниками Росії, щоб дати їм зрозуміти: з нами це не спрацює, а брехня не стане правдою, скільки її не повторюй.
Юрист-міжнародник і колишній представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін звертає увагу на те, що основною темою інтерв'ю Сергія Лаврова була зовсім не Україна.
‒ На мій погляд, ритуальним заявам російських посадових осіб приділяють занадто багато уваги. Зі стенограми інтерв'ю на сайті МЗС видно, що пан Лавров намагається розповісти щось про конфлікт у Нагірному Карабасі та про вибори у США, а серед іншого ритуальною скоромовкою торкається українських питань. Те, що російська пропаганда починає знову ялозити цю тему, означає тільки одне: інших предметів обговорення у них за шість років окупації Криму так і не з'явилося. Так чи інакше, навіть якщо десь теоретично відбувається дискримінація за мовною ознакою ‒ це не є підставою для збройної окупації чи спроби анексії території. У Криму ж і до, і після 2014 року існує мовна дискримінація ‒ але не російськомовних, а кримських татар та українців.
Зі свого боку Давид Стулік зазначає, що запровадження санкцій було викликане зовсім не «злістю Заходу», як каже Сергій Лавров, а для того, щоб змусити Росію припинити неприховану агресію проти України.
Якби санкції не працювали, Росія і не прагнула б їх скасуватиДавид Стулік
– Санкції автоматично продовжуватимуться, тому що цілі їхнього запровадження не досягнуті. А саме: Росія має повернутися в річище міжнародного права, повернути Крим та припинити своє втручання на Сході України. Тільки після виконання цих умов санкції можуть бути скасовані. Прихильники Кремля в самому Євросоюзі час від часу говорять, що санкції потрібно скасувати, нібито через те що вони не працюють. Однак їхні зусилля стають усе менш помітними, тому що насправді аргументів для скасування обмежень у них немає. Мені здається, якби санкції не працювали, Росія і не прагнула б їх скасувати. Очевидно, вони все ж завдають шкоди правителям країни.
Нещодавно перелік санкцій Заходу проти Росії поповнився обмеженнями, пов'язаними з отруєнням російського опозиціонера Олексія Навального. Євросоюз та Велика Британія 15 жовтня опублікували перелік санкцій, куди увійшли шість фізичних осіб та одна установа, а США вітали цю ініціативу.
Російський економіст, професор Інституту міжнародної економіки та міжнародних відносин Євген Гонтмахер наголощує, що ефект від західних санкцій розтягнутий на багато років, і саме тому в Росії його можуть не помічати тут і зараз.
Ці обмеження працюють на довгу перспективу. Вони відрізають Росію від інвестицій, яких вона дуже потребуєЄвген Гонтмахер
– Персональні санкції, звісно, жодного впливу на російську економіку не мають. Вони символічні й покликані показати, що певні люди відповідальні за конкретні вчинки. Найболючіші санкції ‒ секторальні, які стосуються доступу Росії до західних фінансових ринків і до сучасних високих технологій. Щоправда, ефект від них відкладений. Ті, хто говорить, що санкції ні на що не впливають, як раз мають на увазі відрізок із 2014 року, однак ці обмеження працюють на довгу перспективу. Вони відрізають Росію від інвестицій, яких вона дуже потребує. Її економіка практично не зростає: навіть до COVID-19 вона перебувала у стадії рецесії ‒ окрім того, Росія не може кредитуватися за кордоном. Російська економіка поступово відстає технологічно ‒ і це особливо відчувається у нафтогазовому секторі.
За оцінкою Євгена Гонтмахера, російським планам із розробки вуглеводнів в Арктиці зараз заважає якраз недоступність обладнання для цих складних умов, яке виготовляють тільки у США.
‒ Тобто пан Лавров мислить коротким проміжком часу: звісно, жодної економічної катастрофи не сталося, магазини в Росії не стали порожніми тощо. Але на великому проміжку проблеми тільки накопичуються. Насправді санкції вже впливають на рішення керівництва Росії. Головною метою зовнішньої політики Кремля щодо Європейського союзу став його розкол, адже рішення щодо санкцій ухвалюються консенсусом. Мені здається, самому Лаврову поставлене завдання полегшити санкційне навантаження.
Політичний емігрант, колишній аналітик партії «Единая Россия» Леонід Власюк переконаний, що російський міністр закордонних справ, розмірковуючи про Крим і санкції, насправді звертається до власних громадян.
Вони знову й знову говоритимуть, що санкції ні на що не впливають. Вони намагаються переконати в цьому населення країниЛеонід Власюк
– Усе це спрямоване на внутрішню аудиторію: йому треба якось підтримати колишню версію захоплення Криму, нібито у Росії не було іншого вибору. Мені здається, на Заході вже давно знають ціну заявам пана Лаврова і прекрасно розуміють, що відбулося насправді. Російська влада вже переплюнула всіх своїх попередників, і брехня для них тепер ‒ єдиний спосіб виживання. Зрозуміло, вони знову й знову говоритимуть, що санкції ні на що не впливають. Вони намагаються переконати в цьому населення країни, щоб протриматися при владі якийсь час: адже коли хтось змінить нинішніх керівників Росії, то їм доведеться за все відповідати. Інакше неможливо буде відновити економіку. На мій погляд, країна вже сьогодні перебуває на межі розпаду і тримається тільки через інерцію.
На думку Леоніда Власюка, Україна, США та Європа мають тільки зміцнювати свою санкційну політику щодо Росії, щоб вимушена деокупація Криму сталася якомога швидше.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
