Після закінчення каденції нинішньої Держдуми Росії Наталя Поклонська хоче знову стати російським прокурором Криму. Про це вона повідомила на пресконференції 20 липня. На її думку, російському главі Криму Сергію Аксенову «складно боротися з корупцією та чиновницьким свавіллям».
Наталя Поклонська була активною учасницею так званої «кримської весни» й обралася до Держдуми Росії від анексованого Криму в 2016 році. Підсумки російських виборів на півострові не визнають Україна, США, Євросоюз і низка інших країн світу. У російському парламенті Поклонська стала єдиним представником «Единой России», хто проголосував проти збільшення пенсійного віку для росіян. У травні 2021 року вона повідомила, що не буде балотуватися до Держдуми восени й що на новій посаді знову одягне кітель. Про те, які шанси Поклонської знову очолити російську прокуратуру півострова та чи потрібні Кремлю учасники «кримської весни», йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров висловив Крим.Реалії думку, що ймовірність перепризначення Наталі Поклонської на посаду російського прокурора Криму вкрай невелика.
Поклонську обґрунтовано підозрюють у скоєнні міжнародних злочинів, і ми будемо робити все для того, щоб вона разом з іншими російськими політиками, які вчинили злочини відносно України, опинилася на лаві підсуднихРефат Чубаров
‒ Я особисто зіткнувся з нею вже в умовах окупованого Росією Криму, і вона двічі в супроводі співробітників каральних органів намагалася вручити мені так звані повідомлення про вчинення мною протиправних дій. Саму пані Поклонську обґрунтовано підозрюють у скоєнні міжнародних злочинів, і ми будемо робити все для того, щоб вона разом з іншими російськими політиками, які вчинили злочини відносно України, опинилася на лаві підсудних. Вона служила ще в правоохоронних органах України й зламала присягу ‒ причому це враховується і тією стороною, яка використовувала її. Час, коли Росії потрібні були зрадники, які перебігли на її бік і запропонували свої послуги, вже минув. Усі, хто перейшов на службу росіянам тоді, вже давно замінені, і особливо співробітники поліції, СБУ, прокуратури.
За оцінкою Рефата Чубарова, такі політики, як Сергій Аксенов і спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов, уникають подібної долі через причетність до так званої націоналізації в Криму після 2014 року.
‒ Тоді на півострові відбулися масштабні привласнення українського державного майна та майна українських бізнесменів, і в цьому брали участь деякі кримські політики. Тому такі, як Аксенов і Константинов, не просто багато знають, а, що називається, «у справі». Коли вони вже не будуть потрібні й не зможуть покривати ті пограбування ‒ а йдеться про десятки мільйонів доларів ‒ то, звичайно, теж будуть прибрані зі своїх посад.
Журналісти Крим.Реалії неодноразово зверталися до Сергія Аксенова, Володимира Константинова та Наталі Поклонської із запитами про коментарі з найрізноманітніших питань, однак так і не отримали від них жодних відповідей. Якщо ці політики захочуть висловити свою позицію з приводу наведених вище звинувачень, редакція залишає за ними таку можливість у цьому або наступних матеріалах.
У жовтні 2018 року українська Генпрокуратура оголосила Поклонській про підозру в порушенні законів і звичаїв війни, тобто в скоєнні воєнних злочинів. Тоді вона назвала обвинувачення абсурдними, а у 2020-му в інтерв'ю українському журналісту Дмитру Гордону наголосила, що не зламала присягу Україні.
У свою чергу, головний редактор російського «Ежедневного журнала» Олександр Риклін вважає, оскільки за останні сім років Росія значно просунулася на шляху до авторитаризму, то вчинення різного роду протиправних дій стало чимось на зразок вимоги для причетних до влади.
Подібні речі для Кремля перетворилися на звичайну практикуОлександр Риклін
‒ Хтось потрібний Кремлю, хтось ні. Сам факт лояльності, підкріплений будь-якого роду злочинними діями, нічого не гарантує, адже кількість подібних епізодів сьогодні вже зашкалює. Співробітники ФСБ підміняли пробірки із сечею на Олімпіаді, Петров і Боширов змащували дверні ручки «Новачком» ‒ але ж усі ці люди не стали генералами, чи не так? Подібні речі для Кремля перетворилися на звичайну практику, так тепер це працює. Зараз закочують в асфальт останні паростки незалежного погляду на те, що відбувається ‒ це логіка існування диктаторського режиму, він йде шляхом посилення. Це забіг в один бік без розвороту, там стінка в кінці тунелю. Те, що відбудеться восени ‒ це ніякі не вибори, а спеціальний кремлівський захід для легітимізації режиму. Щоправда, я не знаю, кого вони збираються ними обдурити.
Тим часом ексвіцепрем'єр Автономної Республіки Крим Андрій Сенченко підкреслює, що для України найважливіше, коли випаде така можливість, довести до логічного завершення переслідування діячів «кримської весни».
Дуже важливо, щоб українські законодавці нарешті врегулювали питання відповідальності за злочини, вчинені на окупованій території та в період окупаціїАндрій Сенченко
‒ Мене більше цікавить не те, що вони отримають від Кремля, а що вони мають отримати від українського правосуддя. Поклонська ‒ це так, дрібниці, є діячі й більші: наприклад, колишній міністр оборони України Павло Лебедєв, який сьогодні працює в Севастополі як забудовник. Можливо, з ним так розплачуються за лояльність. Насправді дуже важливо, щоб українські законодавці нарешті врегулювали питання відповідальності за злочини, вчинені на окупованій території та в період окупації. Частина з них передбачена нинішнім Кримінальним кодексом, а що стосується колаборантів різної масті, є певні провали, які необхідно заповнити. Але поки російська влада зазіхає на чужі території на кшталт Криму, Донбасу, частини Грузії, саму Росію чекають дуже важкі перспективи: вона має великий потенціал для розпаду.
На початку лютого Кримськотатарський ресурсний центр запропонував методику запровадження санкцій проти осіб, які співпрацюють з російською владою в Криму. В її основі ‒ так звана шкала колаборації, що оцінює діяння тієї чи іншої особи на окупованій території за 12 категоріями й на підставі цього видає значення від 0 до 100. Тоді ж парламентська партія «Європейська солідарність» оголосила, що ініціює ухвалення закону про протидію колабораціонізму, проте Верховна Рада його досі не увхалила.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Наталя Поклонська
До 2014 року Наталя Поклонська працювала в органах прокуратури України. Навесні 2014 року підконтрольна Кремлю влада півострова призначила її прокурором Криму. Поклонська ініціювала заборону діяльності Меджлісу кримськотатарського народу в Росії та в анексованому Криму, виступала в ролі обвинувача проти громадян України у справах «про тероризм», «напад на співробітників «Беркута» тощо.
У 2016 році після російських виборів, проведених на півострові, вона стала депутатом Державної Думи. Україна і Захід ці вибори не визнали.
За інформацією Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Поклонській оголошено підозру в «створенні злочинної організації», «незаконному позбавленні волі або викраденні людини» («справа кримських терористів», за якою у 2014 році в Криму було затримано і потім засуджено в Росії кримчан Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія), «порушенні законів і звичаїв війни».
Крім цього, Поклонська фігурує у низці українських розслідувань, за якими їй не висували підозри. Зокрема, за даними прокуратури, мова йде про блокування доступу до сайту Крим.Реалії на території півострова і в Росії, що кваліфікується як «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».
Також у Прокуратурі АРК і Севастополя вказують на участь Поклонської у виборах до Держдуми Росії як кандидата від анексованого Криму, чим вона «завдала шкоди суверенітету України». Ознаки цього злочину кваліфікуються як «державна зрада».
В інтерв'ю українському журналісту Дмитру Гордону Поклонська заявила, що не знає, в чому її звинувачують в Україні, тому що їй «не надійшло письмове повідомлення». Але в Прокуратурі АРК стверджують, що її адвокати в Києві приходять до органів попереднього розслідування, в прокуратуру, в суд, знайомляться з матеріалами кримінального провадження.
