Україна стане учасницею НАТО, і План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід'ємною частиною процесу, ‒ про це йдеться у спільній заяві країн-членів Північноатлантичного Альянсу за підсумками саміту в Брюсселі 14 червня. Сам ПДЧ Києву поки не дають, а представники української влади не були запрошені на саміт.
Водночас в Альянсі закликали Україну продовжити впровадження реформ, а також виконувати річні національні програми під егідою Комісії Україна ‒ НАТО. Також країни-учасниці в спільному комюніке нагадали про невизнання анексії Криму Росією, засудили активізацію російських військ на півострові та біля східних кордонів України, закликали Москву відмовитися від практики обмеження судноплавства в Чорному морі та від того, щоб перешкоджати повноцінній роботі українських портів в Азовському морі. У Кремлі євроатлантичні устремління Києва традиційно засуджують: так, російський президент Володимир Путін нещодавно назвав вступ України в НАТО «червоною лінією» для Росії. Про підсумки саміту НАТО для України, Росії та питання Криму йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Член комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики, народна депутатка від фракції «Слуга народу» Єлизавета Ясько висловила Крим.Реалії думку, що хоча країна поступово переходить до стандартів НАТО у військовій сфері, щоб говорити про вступ до Альянсу, необхідна низка інших важливих реформ.
‒ З приводу Плану дій щодо членства для України я б не розводила «зраду», тому що це широкий процес. Він передбачає не тільки підготовку й виконання необхідних умов у військовій сфері. В армії прогрес є, але також важливі й інші реформи, спрямовані на розвиток країни. Це й боротьба з корупцією, і державне управління ‒ тут в України й починаються проблеми. НАТО очікує від нас більше реформ ‒ СБУ, інших правоохоронних органів ‒ а також результатів у боротьбі з корупцією... Загалом це саміт для членів НАТО, а ми в нього не входимо. Проте він дуже важливий для України, оскільки це перший саміт після карантину й після обрання нового президента США. У країн-учасниць НАТО зараз є можливість визначитися із загальною стратегією щодо Росії. Є глобальні речі, які не стосуються тільки України.
Єлизавета Ясько переконана, що коли НАТО буде предметно розглядати українське питання, то вищих представників країни обов'язково запросять до Брюсселя.
‒ Що стосується залучення НАТО до «Кримської платформи» ‒ у нас на серпневому саміті будуть представлені глави держав, голови парламентів, але немає конкретного формату, щоб запросити когось від Альянсу. Але, природно, НАТО залучають при розробці різних стратегій. Зараз нам вкрай необхідно створити дорожню карту щодо захисту Чорного та Азовського морів. Я знаю, що Україна й НАТО багато працюють над цим, особливо морські країни на зразок Великої Британії. Тут є велике поле для діяльності, і воно стосується не тільки «Кримської платформи» як політичного майданчика, який, я сподіваюся, допоможе знайти шлях наближення деокупації ‒ це постійна робота, військове співробітництво. Наші військові навчаються для чого? Звісно для того, щоб наблизити деокупацію наших територій.
Директорка програм безпеки ради зовнішньої політики «Українська призма» Анна Шелест вважає заяву за підсумками саміту НАТО хорошим знаком, але тільки якщо Україна надалі переконливіше продемонструє готовність стати членом Альянсу.
‒ Заяви НАТО щодо України завжди були обережнішими, ніж, скажімо, щодо Грузії, але сьогодні в Брюсселі чітко підкреслили перспективи нашої країни. Водночас це дуже серйозний сигнал щодо того, що необхідно зробити українській владі. Насправді зміст Річної національної програми під егідою Комісії Україна ‒ НАТО на 80% відповідає тому, що ми в результаті можемо побачити в Плані дій щодо членства. Просто для отримання ПДЧ необхідний не тільки політичний консенсус 30 країн-учасниць, а й підтвердження готовності України до реформ, до відповідності певним стандартам. На мій погляд, щоб переконати тих членів Альянсу, які сумніваються, нам варто було б продемонструвати набагато переконливіші показники виконання Річної національної програми.
Анна Шелест також вказує на те, що лише чверть цієї програми стосується впровадження військових стандартів ‒ усе інше присвячене реформам у різних державних сферах.
Втім, старший аналітик Центру політики безпеки та європейських цінностей у Празі Давид Стулік пропонує не скидати з рахунків небажання низки західних країн дратувати Росію прийняттям України в НАТО.
‒ Опублікована заява найоптимальніша для Альянсу: з одного боку, для України ніхто не закриває двері, з іншого, вона не розчаровує Росію, тому що в ній немає конкретної дати й чіткого плану. Є країни, які не хочуть сваритися з Москвою, зважають на її думку ‒ наприклад, Франція, яка наполягає, що багато світових проблем треба вирішувати спільно з Росією. У них своя логіка й стратегічні цілі, але вони розташовані далеко від Росії й не розуміють всю глибину російської загрози для сусідів. У підсумку питання проведення реформ для таких країн може ставати таким собі алібі або зручним поясненням того, чому вони не хочуть давати членство в НАТО тій же Україні. Але, на мій погляд, те, що у 2008 році ні Грузія, ні Україна не отримали ПДЧ, послужило запрошенням до подальших агресивних дій Росії.
Давид Стулік підкреслює, що, всупереч заявам Кремля про небезпеку, що нібито походить від НАТО ‒ Північноатлантичний альянс в основі своїй оборонний.
‒ Він захищає своїх членів і не веде агресивної війни, тим більше в такій гібридній формі, як Росія. Демократичний союз не може загрожувати іншим країнам. Російські страшилки працюють на внутрішнього споживача, щоб легітимізувати агресивні дії Москви за кордоном.
Тим часом 9 червня в інтерв'ю телеканалу «Россия 24» президент Росії Володимир Путін сказав, що зближення України з НАТО Кремль вважає «червоною лінією», оскільки «підльот ракет від Харкова та Дніпропетровська до центральної частини Росії, Москви, зменшиться до 7-10 хвилин». Російський військовий експерт Павло Лузін пояснює, що справжні причини хвилювань Путіна, швидше за все, відрізняються від озвучених ‒ і пов'язані з Кримом.
‒ Або російського президента ввели в оману генерали ‒ оскільки концепція часу підльоту застаріла ще на початку 1980-х років ‒ або він просто лукавить. Я припускаю, що найімовірніше друге. Якщо НАТО дійсно надасть Україні ПДЧ і в перспективі 5-15 років прийме її в Альянс, це означає, що територіальні претензії Росії, яка окупувала Крим і частину Донбасу, втрачають будь-який потенціал для вирішення на користь Москви. Кремль уже восьмий рік керується тим, що міжнародне товариство колись визнає захоплення Криму не києм, то палицею. Якщо Україна опиниться в НАТО, втратиться взагалі весь сенс російської зовнішньої політики останніх двох десятиліть. Ось чому для Путіна це «червона лінія»: подібний сценарій обнулив би всю путінську зовнішню політику, і за неї хтось мав би нести відповідальність.
Ще 7 червня, перед самітом НАТО, його генеральний секретар Єнс Столтенберґ закликав Москву провести засідання Ради НАТО ‒ Росія. При цьому Столтенберґ визнав, що попереднє запрошення, озвучене більше ніж рік тому, так і залишилося без відповіді.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
