Усе нові й нові території Криму опиняються під будівельною технікою та асфальтом у рамках інфраструктурних проєктів російської влади. Їх ініціюють під ідеєю розвитку регіону. Але ці проєкти так чи інакше мають незворотні наслідки для півострова.
2021 року в Криму з'явилися нові водогони, покликані врятувати його від вододефіциту. Місцева влада також затвердила рішення, що дозволять закатати в асфальт село і територію біля водосховища у Сімферопольському районі заради головної транспортної артерії Криму. Крим.Реалії вирішили нагадати про будівництва 2021 року, що можуть назавжди змінити півострів.
Село та воду – в бетон
Активно закатують в асфальт землю в Криму заради дорожнього будівництва, ініційованого російською владою. Під будівництво траси «Таврида» місцева влада у 2021 році остаточно вирішила віддати село Зарічне Сімферопольського району.
Через нього проляже ділянка траси у бік Ялти в об'їзд Сімферополя. Таке рішення ухвалено всупереч протестам місцевих жителів. Вони стверджують, якщо траса проляже через село, то знищить водоохоронну зону Аянського водосховища, через що про нього як про джерело питної води можна буде забути.
Активісти навіть закликали «вищі сили» до захисту Аяна, встановивши на шляху майбутньої траси православний хрест.
Влада запропонувала селянам залишити свої будинки у Зарічному, пообіцявши виплатити компенсації за вимушене переселення. Але багато кого це не влаштовує. Люди сподіваються, що їм вдасться відвоювати своє село.
У жертву трасі «Таврида» раніше, нагадаємо, принесли чимало кримських земель та об'єктів, у тому числі житлових будинків. Першими втратили свої будинки через «Тавриду» 80 керченських сімей, що жили на вулиці Цементна слобідка. Чиновники обіцяли їм рівноцінне житло, але в нових будинках керчани скаржаться на каналізацію, що протікає, цвіль і дірки в стінах.
Заради траси вилучено близько сотні земельних ділянок і будинків у селах Донське, Трудове, Радгоспне, Урожайне та Перово Сімферопольського району, закатані в асфальт землі під дачами керченського садового товариства «Залив», місцевий стародавній курган та низка інших об'єктів, що траплялися на шляху транспортної артерії Криму.
Дамба на Булганаку
Після літніх потопів у Криму місцева влада побудувала дамбу на річці Булганак, щоб запобігти повторним підтопленням Керчі та найближчих населених пунктів Ленінського району, які найбільше постраждали від повеней. Дамбу збудовано в селі Бондаренкове Ленінського району.
«Дамба служитиме надійним захистом від підтоплень і не дасть розмити територію в разі підйому рівня води у річці Булганак», – стверджують у російській адміністрації Керчі.
Спорудження на Булганаку давно потребувало зміцнення або заміни, оскільки не витримувало навантаження за найменшого підвищення рівня води. Ця проблема існувала багато років, і селяни регулярно стикалися з нею після дощів. Але збудували дамбу лише після масштабної повені, коли влітку затопило Керч і сотні будинків у найближчих селах.
Ця повінь стала катастрофою для багатьох жителів Керчі й сусідніх регіонів. Багато будинків постраждали настільки, що їх складно буде відновити. Багато хто втратив своє майно назавжди.
Мільярди у воду
Нові інженерні споруди з'являються у Криму через дефіцит прісної води. Кримська влада забезпечує великі міста, викачуючи воду з місцевих річок. Екологи стверджують, що це може призвести до серйозних екологічних наслідків. Але, всупереч негативним прогнозам, будівництво нових водозаборів триває.
Наймасштабнішим проєктом 2021 року став Бештерек-Зуйський водозабір, запущений у березні. Проєкт коштував майже два мільярди рублів.
З його допомогою кримська влада забезпечує водою Сімферополь, який через пересохлі водосховища втратив основні джерела водопостачання. За допомогою збудованої споруди воду для міста викачують з річки Бештерек – притоку річки Зуя, що тече територією Білогірського та Сімферопольського районів.
Ще один водогін майже за п'ять мільярдів рублів цього року запустили на річці Бельбек. Він живить водою Севастополь. Водогін розміщено біля села Верхньосадове під Севастополем. Чисту воду для міста накопичують у резервуарах об'ємом чотири тисячі кубометрів, пофарбованих у кольори російського прапора, а звідти насосами подають трубопроводом у місто.
2021 року на півострові також почали будувати водогін для Східного Криму. Він покликаний скоротити втрати під час перекачування води з підземних джерел Просторненського, Новогригорівського та Ніжинського водозаборів, що живлять цей регіон.
Проєкт оцінюють у 20 мільярдів рублів. Планується, що у 2022 році цей водогін дійде до Феодосії, а у 2023 році – до Керчі.
«Східний Крим зазнає часткових перебоїв з подачею чистої питної води. Цей проєкт дозволить реалізувати споживання води населенням у необхідному обсязі. Зараз є дуже великі втрати під час транспортування води, але технологічний трубопровід ці втрати мінімізує нанівець», – пояснює начальник відділу капітального будівництва підприємства «Інвестбуд» Олександр Сергєєв.
До кінця 2022 року в Криму також планують побудувати ще два водозабори з водогонами – «Віліне 3» та «Чеботарка 3» – загальною вартістю понад 200 мільйонів рублів. Вони, за розрахунками влади, допоможуть забезпечити водою Сімферополь і найближчі селища.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
