Російський глава Криму Сергій Аксенов повідомив, що в кримських вишах навчаються 40 тисяч студентів і ще 32 тисячі отримують профільну технічну освіту. Офіційний Київ попереджає, що дипломи, видані в вишах анексованого Криму, можуть вважатися недійсними у більшості країн світу та в самій Україні.
Тим часом вже упродовж декількох років кримчани можуть вступити до вишів материкової України за спрощеною процедурою. Щороку, приблизно з червня до кінця вересня для цього працюють кілька десятків освітніх центрів «Крим ‒ Україна», причому надавати сертифікат про зовнішнє незалежне оцінювання, паспорт і атестат українського зразка необов'язково. Про те, які вибори та виклики стоять перед кримськими абітурієнтами у світлі анексії, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Журналісти Крим.Реалії поспілкувалися з кримськими студентами так званого Кримського федерального університету імені Вернадського і виявили, що ті не збираються працювати за межами Криму або сусідньої Росії:
«Четвертий курс, видавнича справа. По-перше, хотілося навчатися в іншому місті. Я сам родом із Севастополя, і хотілося трошки самостійності, а з великих університетів у Сімферополі це єдиний подібного роду. Потім поїду на материк, у Краснодарський край».
«Я студент Таврійської академії КФУ, навчаюся на третьому курсі географічного факультету. Я з Золотого Поля, це Кіровський район. Виш просторий, великий, дуже розпіарений, врешті-решт, він федеральний. Входить у десятку федеральних вишів ‒ все-таки престиж, я хотів сюди вступити. Я знаю, що він під санкціями, ну а що поробиш? Я приїхав здобувати освіту, а як вже там буде, подивимося. Я кримчанин, сильно з півострова не збираюся їхати».
Колишній декан факультету маркетингу та реклами російського Інституту галузевого менеджменту Олена Косарєва розмірковує про перспективи випускників та роль вищої освіти в сучасному світі.
Виш ‒ це про те, щоб вміти навчатися даліОлена Косарєва
‒ Важко говорити про професіоналізм студента, який закінчив вищий навчальний заклад. У нього ще немає досвіду. Але вища освіта ‒ це базова освіта, яка потім допомагає людині освоювати професійні навички з набагато більшою ефективністю та розумінням. Загальні знання розширюють світогляд, структурують мізки, навчають освоювати нові знання. Виш ‒ це про те, щоб вміти навчатися далі. Зараз професійний світ змінюється дуже швидко, і, найімовірніше, навчатися молодим людям доведеться упродовж усього їхнього професійного життя. Вони мають бути готові на певному етапі освоювати нові знання. Диплом ‒ це не тільки «корочки», виш ‒ це перш за все професура та викладачі. Звичайно ‒ чого гріха таїти ‒ в столичних вишах у самих педагогів більше можливості розвиватися, освоювати нові знання.
На думку Олени Косарєвої, дипломи Московського державного університету, Вищої школи економіки або інших столичних вишів котуються набагато вище, ніж документи про закінчення регіонального вишу, яким у російських реаліях вважається КФУ.
‒ Завжди приймався диплом МДУ, завжди були значущими дипломи Бауманки та Московського фізтеху. Однак, думаю, для країн, що розвиваються диплом російського навчального закладу теж досить значний. Я думаю, що у людини з таким документом та з її знаннями там є реальні перспективи знайти роботу.
У недавньому ефірі радіо «Спутник в Крыму» від листопада 2019 року студентка з Конго Місамо Буконза Нюптія Одрі розповіла, що її відрядили навчатися на анексований півострів за розподілом:
«Це не було моє рішення, це держава мене відрядила. Я виграла конкурс на навчання російською мовою. Я побачила афішу в Конго, у російському культурному центрі, а починала вчити мову в Севастополі, вісім місяців. Після здобуття вищої освіти я хочу бути дипломатом, працювати в посольстві або в Міністерстві закордонних справ. Ця професія дозволить мені вивчити інші мови та познайомитися з іншими культурами».
Побачила афішу в Конго, у російському культурному центріСтудентка з Конго
Виконувач обов'язків голови департаменту вищої освіти Міністерства освіти та науки України Світлана Кретович стверджує, що після навчання в анексованому Криму іноземні студенти не мають права скористатися українською процедурою атестації для кримчан.
‒ Щодо дипломів, виданих на тимчасово окупованій території Криму, ще з 2016 року є відпрацьована процедура атестації для визнання отриманих кваліфікацій під час навчання. Вишам дозволяють проводити таку атестацію для кримчан ‒ їм влаштовують своєрідні іспити, і навчальний заклад ухвалює рішення: видати диплом українського зразка, або ж зарахувати на курс, відповідний знанням претендента. Для іноземців такої процедури не може бути апріорі.
Ректор Таврійського національного університету імені Вернадського в Києві Володимир Казарін називає приблизну статистику кількості кримчан, які вважали за краще навчатися на українському материку за останній рік.
‒ Якщо підходити формально, чітко за програмою «Крим ‒ Україна», то в 2019 році до нас надійшло десь близько 200 студентів з Криму, плюс ще 150-180 з Донбасу. Окрім програми, кримчани переводяться до нас на якийсь курс весь рік ‒ таке право є тільки у вихідців з півострова, це ще 80-90 осіб. По-третє, вони вступають до нас у коледж після дев'ятого класу ‒ 25-30 осіб. По-четверте, багато кримчан навчаються у школах на материку, отримують атестат і вступають до нас через зовнішнє незалежне оцінювання. Тобто вони не вказані як кримчани в документах, і це приблизно 30 абітурієнтів. Загальна кількість за рік виходить близько 400 студентів з Криму.
Голова українського Центру громадянської освіти «Альменда» Валентина Потапова вважає інформаційну кампанію із залучення кримчан в українські виші провальною.
‒ У Криму про гарантії української держави для вступу до вишів знає незначна частина населення. На превеликий жаль, інформаційно ми дуже сильно програємо. Через навіть п'ять років мені в месенджерах пишуть з Криму: «Випадково дізналася від сусідки, що кримські випускники можуть вступати за спрощеною процедурою». Непогано спрацювали білборди на адміністративному кордоні, але я сподіваюся, що після їх поновлення ми спробуємо попрацювати там трохи по-іншому. Друга причина, чому кримчани не їдуть на материк масово ‒ у тому, що ці діти упродовж декількох років перебувають у зоні впливу російської пропаганди, яка не дуже любить Україну. Образ країни або подається в негативному світлі, або стверджують, що у нас неякісна освіта. Третя причина ‒ немає доступного транспортного сполучення для студентів.
За інформацією Валентини Потапової, сама процедура вступу до українських ВНЗ нерідко обертається для кримчан додатковими складнощами.
‒ До нас надходять звернення про те, що студентам часто пропонують комерційне місце навчання замість бюджетного, і це ще гроші. Такі ексцеси теж заважають хлопцям користуватися тим шляхом, який пропонує їм держава. На мій погляд, ми маємо говорити про перегляд порядку вступу кримчан, з огляду на нові виклики. Мені здається, Міністерство освіти має створити робочу групу, куди увійдуть представники різних громадських організацій і запропонують свої рішення.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
