На річці, але без води: чому в севастопольському селі міліють криниці та свердловини

Спеціально для Крим.Реалії

В одному з сіл севастопольського регіону міліють криниці та свердловини. Жителі просять допомоги у російських чиновників, але ті лише розводять руками ‒ будівництво водогону можливе лише через декілька років. Тим часом, через відсутність дощів із минулої осені, безсніжну зиму та тривалу літню посуху пересихають навіть зазвичай повноводні річки, а запаси Черноріченського водосховища стрімко зменшуються. Російська влада Севастополя шукає шляхи вирішення проблеми, але пропоновані варіанти не витримують критики фахівців.

Жителі села Чорноріччя поскаржилися російському губернатору Севастополя Михайлу Развожаєву на змілілі колодязі. Інших джерел питної води в цьому населеному пункті немає. З'ясовувати проблему виїхала «десантна група» чиновників на чолі з заступником голови міста Володимиром Базаровим. За його словами, місцеві колодязі живить Чорноріченське водосховище.

«Вирішили подивитися, чи немає перешкод природного або техногенного характеру, які не дають воді надходити у водосховище. Ми під'їхали до озера в Тернівці, яке живить водосховище, і побачили, що вода не йде. Зараз фахівці Севприроднагляду та «Водоканалу» дійдуть до витоку ‒ подивляться, чи є перешкоди для перетікання води з річки Ай-Тодорки», ‒ зазначив Базаров.

Начальник головного управління екології та природних ресурсів Севастополя Юлія Гаврилова стверджує, що розчищення річища Ай-Тодорки почнеться найближчим часом.

На річці, але без води

Село Чорноріччя

Пікантності ситуації додає той факт, що Чорноріччя розташоване на берегах річки Чорної, яка ділить село на так звані Верхню та Нижню частини. Річка Чорна з притоками та дрібні річечки Байдарської долини наповнюють Чорноріченське водосховище. Далі через систему перетікання та регульованих заслінок вода стікає в старе річище та Чорноріченським каньйоном доходить до села Чорноріччя. Підводні стоки при цьому наповнюють навколишні колодязі.

Згадуваний чиновниками ставок біля села Тернівка та річка Ай-Тодорка, як не дивно, теж мають стосунок до водної проблеми Чорноріччя, хоча й розташовані за сім кілометрів. За горами, за лісами, в буквальному сенсі слова. Однак на рівень води в колодязях і свердловинах впливають ‒ так говорять самі місцеві жителі.

Вода в річці Чорній почала зеленіти ще в червні

І рівень цей почав знижуватися ще навесні. Чорноріченці тут же забили на сполох, написали лист у російські Законодавчі збори Севастополя. Тривожний факт жителі села пов'язують із роботами, які ведуться на берегах Тернівського ставка, і проривом дамби.

«За численними спостереженнями, є прямий зв'язок між рівнем води у ставку та в наших колодязях. До того ж, вода, яка йде з озера, заливає землі сільгосппризначення, утворюючи болото. Друга причина ‒ відсутність води в річці Ай-Тодорка через її безконтрольне використання», ‒ йдеться в листі.

На проведеному на початку червня засіданні комітету міського господарства, де розглядалися проблеми водопостачання, начальник «Водоканалу» Микола Перегуда повідомив, що централізованого водопостачання, створити проєкт якого заплановано містом декілька років тому, людям чекати ще довго.

Точніші терміни були озвучені у відповіді російської прокуратури Севастополя віцеспікеру Законодавчих зборів Тетяні Лобач: будівництво центрального водопостачання села Чорноріччя передбачене в період 2027-2030 років. Тобто не раніше, ніж через сім років.

Так виглядає річка Чорна з мосту в селі Чорноріччя, червень 2020 року

Під час візиту до Чорноріччя віцегубернатор Володимир Базаров дав селянам надію, але точних дат не назвав. За його словами, проєктування водогону почнеться цього року. Об'єкт буде реалізований у межах федеральної цільової програми розвитку Криму та Севастополя. Орієнтовна вартість ‒ 180 мільйонів рублів.

«Найправильніше рішення, хоч і не найшвидше ‒ будувати водогін. Ми минулого тижня визначилися з джерелом подачі води ‒ другий гідровузол, Чорна річка. Тягнутимемо 7,5 км водогін та ставитимемо невеликі локальні очисні споруди, які дозволять очищати воду до питних норм», ‒ зазначив заступник голови Севастополя.

Вода зникає всюди

Ситуація з водопостачанням Севастополя, між тим, продовжує погіршуватися. Графіки погодинної подачі води, про що раніше попереджав Михайло Развожаєв, поки в дію не введені й можна припустити, що цього не станеться, як мінімум, до губернаторських виборів, які призначені на 13 вересня. Псувати собі імідж непопулярним рішенням кремлівський ставленик навряд чи наважиться. Хоча передумови для запровадження в місті режиму надзвичайної ситуації є.

Уважні севастопольці помітили, що востеннє т.в.о. губернатора про водні проблеми Севастополя особисто згадував 19 червня, коли проводив виїзну нараду на Чорноріченському водосховищі.

Чорноріченське водосховище, кінець травня 2020 року

«Зараз директор «Водоканалу» Перегуда Микола Болеславович сказав, що навіть якщо жодна крапля води не надійде в Чорноріченське водосховище, то до листопада місто навіть без обмеження трафіку при поточній витраті буде водою забезпечене. Але ми розуміємо, що у нас зараз запас 30 мільйонів кубів, а на той же період торік було 59 мільйонів кубів. Фактично удвічі менше. Зараз безпрецедентні погодні умови ‒ опадів фактично немає. Тому ми не повинні легковажити, а потім у момент опинитися в ситуації абсолютного дефіциту води», ‒ наголосив Михайло Развожаєв.

Чорноріченське водосховище стрімко міліє (фотогалерея)

Зараз кандидат на посаду губернатора мовчить, хоча говорити є про що. Так, у звіті Гідрометцентру Криму за липень йдеться, що річка Чорна перебуває на межі пересихання. «Через тривалий недобір опадів у верхів'ях більшості основних річок, на яких розташовані водосховища питного стоку, спостерігалися дуже низькі рівні води, а річки Альма та Чорна ‒ на межі пересихання», ‒ йдеться в повідомленні.

При цьому синоптики вказали, що приплив води у водосховищі також «істотно зменшився». У липні цьогоріч Чорноріченське водосховище наповнилося всього на 0,322 мільйона кубометрів. Критична ситуація, тим часом, почала складатися ще торік з осені, коли майже не було дощів. Зима прийшла, але не порадувала снігом ‒ і ось результат.

Чорноріченське водосховище, кінець липня 2020 року

Щоб уявити, наскільки стрімко міліє Чорноріченське водосховище, досить порівняти дві його фотографії, зроблені з однієї точки з інтервалом у два місяці ‒ наприкінці травня і наприкінці липня цьогоріч. Видно коси обміління, оголилися острівці, вода відступила від дамби. Як кажуть жителі Байдарської долини, за останні декілька десятиліть так сильно водосховище ніколи не міліло, а річки Бага, Арманка, Узунджа та дрібні притоки річки Чорної повністю пересохли.

Яка ситуація з водопостачанням населених пунктів Північної сторони Севастополя, взагалі невідомо. Там протікають дві найбільші повноводні ріки Криму ‒ Бельбек і Кача. Як виглядала остання в березні поблизу села Вишневе ‒ видно на фото. Зараз, як пишуть у соцмережах, вона перетворилася на струмочок. Бельбек наприкінці липня ‒ теж на фото.

Місцеві активісти на сполох били ще взимку, коли стало зрозуміло, що наповнюватися річкам буде нічим. Андрій Ситников із села Верхньосадове в січні говорив, що біля Бельбеку та Качі розміщені водозабори, які підживлюються з цих річок і на 10-му гідровузлі Севастополя насос, який подає воду, працює якийсь час вхолосту, тому що свердловини вже не наповнені, як раніше. І це в зимовий період, коли найвищий рівень води.

Річка Кача, березень 2020 року. Зазвичай у цей час рівень води був на метр вище

«А що буде далі? Якщо зараз він працює з перебоями, то, звісно, нас переведуть на погодинну (подачу води ‒ авт.). Зараз запас води в (Чорноріченському ‒ авт.) водосховищі ‒ 33 мільйони кубів, згідно з останніми заявами, але в цей час воно вже мало наповнитися набагато більше, а до весни ми можемо виробити (запас води ‒ авт.) до критичної позначки», ‒ розповів Ситников.

Що пропонує влада

Проблема, як кажуть, видима. У подібній ситуації Севастополь опинявся влітку 2014 року, коли рівень води в Чорноріченському водосховищі знизився до критично низької позначки. При українській владі та за радянських часів у таких випадках перекидали воду трубами з Міжгірського водосховища, куди вона, у свою чергу, надходила з Дніпра Північно-Кримським та З'єднувальним каналами. Після анексії півострова російська влада таку можливість собі відрізала.

Багато років збираються будувати водосховище в Камишловській балці, щоб наповнювати його паводковими водами Бельбека. Однак серйозні експерти в такий проєкт не вірять. Провідний експерт ДБУ «Екоцентр», до 2019 року ‒ провідний геолог ДУП РК «Кримгеологія» Олексій Федоров торік у лютому говорив: «Ця тема обговорювалася ще декілька років тому, і зараз її порушують знову. Але це знову-таки заповнення водосховища під час повені, яка трапляється далеко не кожен рік. А як вони збираються заповнювати його під час паводку, коли йде 200 кубів води в секунду, я теж не уявляю ‒ це якийсь канал потрібно робити десь поблизу Верхньосадового, щоб потім протягнути його до Камишловського водосховища?»​.

Гирло річки Бельбек у селищі Любимівка, вода застоюється і цвіте. Липень 2020 року

Потріскані вапняки, які карстуються, в околицях Камишловського яру теж не дають приводу розглядати цей проєкт серйозно, ‒ наголошує вчений. Обіцянки ж цю проблему вирішити, за його словами, розраховані лише на дилетантів й абсолютно нереальні.

Окрім того, влада Севастополя розглядає можливість використання води з резервного водосховища біля гори Гасфорта, що утворилося на місці колишнього кар'єру Балаклавського рудоуправління. Саме звідси у 2014 році трубами в річище Чорної було скинуто 400 тисяч кубометрів води.

Тим часом, за російським законодавством, вважати ставок біля гори Гасфорта водосховищем не можна. Говорилося про це ще п'ять років тому, але зараз влада про це забула. Або вдала, що забула ‒ треба ж народу якісь надії подавати.

«Водойма поблизу гори Гасфорта, відповідно до російського законодавства, є шламосховищем і заводненим кар'єром», ‒ про це заявив заступник начальника головного управління природних ресурсів та екології Сергій Самойлов під час засідання Закзборів Севастополя в жовтні 2015 року. За його словами, паспорт об'єкта був розроблений відповідно до норм законодавства Росії проєктно-пошуковим інститутом «Кримгідроводгосп». «Відповідно до російського законодавства, водойма біля підніжжя гори Гасфорта є шламосховищем та заводненим кар'єром, ‒ повідомив Самойлов і наголосив. ‒ Вона не є водосховищем».

Водойма біля гори Гасфорта

До того ж, за російським федеральним законом «Про санітарно-епідеміологічний добробут населення», для водосховищ встановлюється перший пояс поверхневого джерела водопостачання 100 метрів, другий – 500 метрів. Заводнений кар'єр біля гори Гасфорта має інтенсивний транспортний рух у першому поясі охоронної зони ‒ траса Севастополь ‒ Ялта, що неприпустимо для водосховищ. Використовувати таку воду для пиття заборонено.

Ще днями російська влада Севастополя повідомила, що департамент міського господарства організовує пошук підземних джерел води, щоб забезпечити населення питною водою. Також планується пробурити чотири свердловини, серед них одну наглядову ‒ на території гідровузлів №15 і №20.

Але це, так би мовити, «як мертвому припарка». Ще одне образне порівняння застосував російський незалежний експерт, кандидат геолого-мінералогічних наук Юрій Медовар. На його думку, різні проєкти з вилучення додаткових обсягів підземних вод на півострові безперспективні, оскільки це призводить лише до засолення ґрунтів.

«Коли мені говорять, що в Сімферополі немає води, і її візьмуть в іншому водосховищі, я згадую байку Крилова про Тришкин каптан. У нас утворилася дірка, і ми відірвемо матеріал з іншого місця, щоб її прикрити. У результаті падають рівні ґрунтових вод, збільшується зона аерації, і відбувається трансформація ґрунтів на солончаки», ‒ додав Медовар.

Єдине, чим влада міста зможе трохи покращити ситуацію ‒ це зменшити втрати в мережах «Водоканалу», які перевищують 30 відсотків. Ну і молитися про затяжні проливні дощі. Давно, до речі, ікону над Севастополем на літаку не возили.

Андрій Покровський, кримський блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції