«Поки дочекаємося послаблень, п'ять разів оштрафують»: як вижити малому бізнесу в Криму під час карантинних канікул?

Головне завдання кримського бізнесу в умовах вимушеного простою у 2020 році ‒ не заробити, а вижити. Про це в ефірі телеканалу «Крым 24» повідомила голова Асоціації малих готелів Криму Наталія Стамбульнікова. За її словами, підприємці вже надіслали до російського парламенту Криму пропозиції про мікрокредитування та бюджетування для підтримки малих підприємств під час пандемії коронавірусу.

Про те, як кримські підприємці виживають зараз, чи отримують якусь підтримку та наскільки глибокою може бути нинішня криза, в ефірі Радіо Крим.Реалії розповідають директор арт-центру «ФЕС» і співвласник елял-кафе «Диван» Смаїл Небієв, керівниця студії манікюру в Сімферополі Олена Голубєва, власниця Sudak Hostel Наталія Кириченко та російський професійний тренер, консультант у галузі управління інвестиційними проєктами та програмами Віктор Солнцев.

‒ Смаїле, як для вас і вашого бізнесу проходить запроваджений у Криму карантин?

Небієв: Як батько трьох маленьких дітей я поставився до запобіжних заходів дуже серйозно, і ще до того, як були оголошені ці канікули, ми перестали ходити до садка. А самі ми закрилися вже минулої суботи, не чекаючи офіційного терміну в понеділок. Продажі й так впали, люди почали купувати продовольчі товари ‒ відповідно, нам не було сенсу працювати. Підготувалися, законсервували все і пішли на карантин.

‒ Наскільки це важко для бізнесу ‒ простоювати таким чином?

Небієв: У Криму переважає сезонний бізнес, тому найважчий етап роботи для нього ‒ міжсезоння. Ми якось пережили січень-лютий, трохи недозаробили, але карантин ‒ сильний удар цьому бізнесу. Все, що говорять про підтримку, це одне, а фактично ніхто не скасовував оренду та інші витрати. В арт-центрі «ФЕС» продаються подарунки, картини тощо ‒ там, по суті, втрат мало, а ось у кафе великий штат працівників, площа досить суттєва, з неї треба платити податки. Закуплені раніше продукти довелося роздати. Ми спочатку перейшли на доставку, але покупців виявилося набагато менше, ніж раніше. Начебто усі сидять по домівках, навіть замовляти стали більше, але насправді ні. Нехай людям зберегли зарплати, але гроші закінчуються, тому багато хто не може дозволити собі їжу додому. До того ж дуже багато кафешок, їдалень та ресторанів перейшли на доставку, тому ми закрилися повністю. Дай боже, щоб це було на місяць, але усі готуються до великих термінів. До того ж люди навіть після завершення карантину відразу не вийдуть, і нам потрібно буде знову налагоджувати роботу. Звичайно ж, зберегти працівників дуже важливо.

‒ Вони перебувають у відпустці?

Небієв: За законодавством ми зобов'язані виплачувати мінімальну зарплату за ставкою. Можливо, будемо переформатовуватися, тому що працівникам теж не має сенсу сидіти вдома на ставках ‒ їм потрібно, щоб виплачували всі премії, які допомагають утримувати сім'ю. Якщо карантин захопить травень, то ми вже перейдемо в фазу іншої роботи в кафешці ‒ поки не хочу говорити про це докладніше. Сподіваємося, що зможемо прогодувати свої сім'ї. Але якщо в Криму постраждає туристичний сезон, в усіх будуть дуже погані показники.

‒ Як із приводу програм підтримки малого бізнесу?

Небієв: Я поки не володію інформацією з цього приводу. Поки чутні тільки розмови про те, що, можливо, підприємцям підуть назустріч. Сподіваюся, що якась лояльність до бізнесу буде. Якщо цього не відбудеться, кафешки закриються назавжди, люди будуть у боргах.

‒ Дякую, Смаїле. Олено, як справи у вашого манікюрного салону?

Голубєва: Дуже складно. У сфері послуг ми отримуємо прибуток за роботу. На карантині ми не працюємо, тому майстри без зарплати. З приводу сплати податків та оренди ніхто не йде назустріч, а хотілося б. Президент дав відтермінування податків, але що це змінює? Я не працюю, у мене немає прибутку, чому я маю платити податки та страхові внески за працевлаштованих майстрів? Це десять осіб. Дуже чекаємо, що, може, не 30 квітня на нас відкриють, а раніше. Постараємося згладити борги і заплатити майстрам хоч якийсь мінімум: багато дівчат на орендованих квартирах, у когось діти, хтось взагалі самотній, допомоги чекати нізвідки. Для малого бізнесу підтримки поки що немає, одні розмови про це. Ми телефонували на гарячу лінію в податкову, довідувалися, але наразі нічого в такому дусі немає. Якщо хоча б частково компенсують втрати, ми вже цьому будемо раді. Чула, що в банках є безвідсоткові кредити ‒ можливо, скористаємося. Так можна протягнути місяць, другий ‒ не знаю.

‒ А чи є варіант працювати на дому?

Голубєва: В соцмережах можна побачити багато таких оголошень, але не кожна людина піде додому незрозуміло до кого. Як там дотримуватися стерилізації? Для правильної обробки інструментів потрібні чималі вкладення. В яких умовах будуть обслуговувати клієнтів? Люди звикли до салонів, де завжди чисто, стерильно. Ми зараз виставляємо пости, як зняти гель, лак вдома. Варіантів переформатування я поки не бачу.

‒ Спасибі, Олено, бажаємо вам успіхів. Дізнаємося, що відбувається у сфері об'єктів розміщення у Наталії Кириченко з Судака. Як переживає труднощі ваш хостел?

Кириченко: Я вважаю, що у нас ще все досить добре. По-перше, ми працювали цілий рік. Закрилися 28 березня, тут тільки я та чоловік, тобто найманих працівників немає. Хостел ‒ наша власність, ми не платимо оренду. Якийсь час наш бізнес протримається завдяки заощадженням на чорний день. Можливо, у травні буде більш-менш зрозуміло, як розвиватимуться події. У мене є загальне враження, що люди готуються до сезону. У будь-який момент готуємося відкритися і почати працювати.

‒ А як інші готелі, не знаєте?​

Кириченко: Переважно готелі в Криму починають працювати з червня і тоді ж оформляють на роботу працівників. Підприємства, які працювали весь рік, відіслали своїх співробітників у відпустки ‒ оплачувані, неоплачувані, хто як. Кожен вирішував самостійно. Складніше тим, у кого об'єкт в оренді: як її платити, якщо немає роботи? Офіційно влаштованих людей звільняти не можна, платити їм зарплати треба, а тут ще й податки. Нехай уряд і ухвалить рішення зменшити податки ‒ але як це відбуватиметься, наскільки швидко? Поки бюрократична машина запуститься, вже п'ять разів оштрафують, заарештують рахунки і все на світі. Кажуть, що вводять мораторій на перевірки, але той, хто до тебе прийде, може сказати: «А я взагалі не в курсі». Я вважаю, як тільки оголосили карантин, багатьом підприємствам треба було відразу закриватися і звільняти людей.

‒ Чому?

Кириченко: Не тому що бізнесмени такі злі і жорстокі. Якщо зберегти ці ресурси, гроші, не витративши їх на податки та людей, можна потім відкрити бізнес заново і забезпечити робочі місця. Я чула, що власник «Вілли Олена» у Криму встиг ухвалити таке рішення і всіх звільнив. Якби він цього не зробив, потім точно не зміг би працювати влітку.

‒ Дякую за ваше бачення проблеми! Вікторе, за вашими спостереженнями, що зараз відбувається з малим і середнім бізнесом у Росії та у Криму?

Солнцев: Руйнуються всі ланцюжки відразу: якщо рестораторам не замовляють їжу, то ті, хто приносить продукти для ресторанів, відразу у збитку, за ними інші й так далі. Це системна хвороба ‒ приблизно така ж, як вірус. Коли він потрапляє в організм, то йде усіма органами. Системно цю проблему можна вирішити, тільки якщо дати істотну дозу ліків. Для бізнесу такі ліки ‒ гроші. Дозу ж треба розраховувати, виходячи з практики. Я вважаю, що, з огляду на обсяг валового регіонального продукту Криму у 400 мільярдів рублів, потрібно приблизно 40 мільярдів рублів для підтримки бізнесу та громадян.

‒ Що робить російська держава вже зараз?

Солнцев: Поки виділяється на порядок менше ‒ тільки 300 мільярдів рублів на всю Росію. Це практично нічого. Грубо кажучи, нам показали дуже ефективні ліки, але замість того щоб дати, розламали їх на десять частин і запропонували одну з них. Це все одно що гомеопатія або плацебо ‒ ефекту не буде. У результаті середній бізнес стане малим, малий стане мікро, а той ще зможе якось жити, тому що самозайнятому не треба платити зарплату собі. Якщо на власнику бізнесу висять чотири-п'ять працівників, це катастрофа. Зараз оголосили, що платитимуть один мінімальний розмір оплати праці на місяць на співробітника, але це далеко не місячна зарплата. Таким чином неминучу смерть малого бізнесу відтягнуть максимум на місяць. Хтось говорить, що помруть до двох третин усіх підприємств, але я оптиміст: думаю, що зникне кожна п'ята компанія, але на них все одно по кілька співробітників. У підсумку це мільйони безробітних в усій країні.

‒ Як скоро, на вашу думку, зможе оговтатися бізнес після закінчення карантину?

Солнцев: Дай боже через рік-два. Після цієї кризи він зіткнеться зі світовою економічною кризою. Нам про неї поки не говорять, але усвідомлення прийде потім. Падіння російського рубля дасть істотніший і триваліший ефект, ніж піврічна історія з карантином ‒ а менше, по-моєму, не вийде.

(Текст підготував Владислав Ленцев)