Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Коли у 2021 році відбувся перший саміт «Кримської платформи», було висловлено чимало сумнівів щодо результативності та ефективності такого підходу до питання про деокупацію Криму. Адже якщо Російська Федерація завзято ігнорує міжнародне право та думку світової спільноти, то яке має, зрештою, значення, скільки керівників держав та урядів збереться на зустрічі, присвяченій відновленню територіальної цілісності України?
Тим часом, у самій Росії саміт «Кримської платформи» виявився однією з найбільш обговорюваних подій 2021 року. В Москві стверджували, що країни Заходу підштовхують Україну до вирішення питання Криму озброєним шляхом. Того ж таки 2021 року на своїй підсумковій пресконференції Володимир Путін говорив про те, що підтримка «Кримської платформи» – крок до збройної конфронтації. Приблизно в такій тональності про «Кримську платформу» висловлювалися і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, й інші російські керівники.
Саме цим пояснюється і така роздратована реакція Кремля – розрахунок на те, що всі забудуть і змиряться, не виправдався
А чому? А, мабуть, тому що на злодії завжди шапка горить. Російське керівництво чудово знає, що окупація та анексія Криму – це кричуще порушення міжнародного права. Але для Путіна важливо, щоб решта цього ніби «не помічали». Тому, коли керівники та представники провідних країн світу з'їхалися до Києва на «Кримську платформу», для нього стало очевидним, що навіть через кілька років після анексії Криму для світової спільноти питання порушення міжнародного права аж ніяк не закрите і ніхто не збирається заплющувати очі на таку російську крадіжку. Саме цим пояснюється і така роздратована реакція Кремля – розрахунок на те, що всі забудуть і змиряться, не виправдався.
Те саме стосується і «формули миру», яку цього разу обговорювали в межах Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Здавалося б, у Москві не мали б звертати жодної уваги на дискусію радників з питань національної безпеки і виступ Володимира Зеленського на швейцарському курорті. Росія, як відомо, має свої «умови» для припинення війни, чого ж хвилюватися?
Але хвилюються. Путін негайно прокоментував дискусії у Швейцарії.
«Ось ці так звані формули миру, про які говорять на Заході та на Україні, це продовження реалізації декрету президента України про заборону вести переговори з Росією. Ось що це таке. Це заборонні вимоги щодо переговорного процесу. Ну не хочуть, не треба», – заявив російський президент під час зустрічі з головами муніципальних утворень.
Реакція Путіна, впевнений, свідчить про бажання жити у світі, де міжнародна реакція на злочини Росії збігається з російськими очікуваннями
І, знову ж таки, реакція Путіна, впевнений, свідчить про бажання жити у світі, де міжнародна реакція на злочини Росії збігається з російськими очікуваннями, у світі, де всі «зрозуміють і забудуть». А коли виявляється, що дискусії щодо шляхів урегулювання конфлікту можуть відбуватися в межах розуміння важливості повернення до норм міжнародного права, це викликає таку реакцію Кремля.
Звісно, в умовах, коли Кремль робить ставку виключно на силу, вважати «Кримську платформу» чи «формулу миру» панацеєю, підстав також немає. Політичних можливостей для реалізації принципів, які закладені в обох цих концепціях, на сьогодні не існує – і ми не знаємо, коли ці можливості з'являться. Але відсутність реальних можливостей, гадаю, – ще не привід відмовитися від принципів.
Тому що тільки готовність захищати принципи та обстоювати цінності передбачає досягнення результату, тільки така готовність, певен, може створити передумови для відновлення справедливості та відновлення міжнародного права тоді, коли з'являться такі можливості.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
