«Росія заявляє, що Україна може перестати існувати як держава» – про такі твердження з Москви повідомляє американське видання Newsweek. «Розрив між Українською і Російською церквами свідчить про політичну вагу православного християнства», пише дослідницький центр Pew Research Center зі США. А американський щоденник Washington Post пише про чергові звинувачення у зламуванні комп’ютерних систем, цього разу урядової Комісії з цінних паперів і бірж США, які висунули хакерам із України.
«Росія заявляє, що Україна може перестати існувати як держава» – про такі твердження з Москви повідомляє американське видання Newsweek. Із таким попередженням виступив чільний російський посадовець у галузі безпеки в час, коли Україну, колишню радянську республіку, роздирають протилежні інтереси, мовиться у статті.
Ідеться про секретаря Ради безпеки Росії Миколу Патрушева, який заявив, що нинішня прозахідна стратегія президента України Петра Порошенка може призвести до повного руйнування української держави.
«Адміністрація США фактично в ручному режимі керує київською владою і особисто Порошенком… Результати чотирирічної роботи Порошенка на посаді голови держави оцінюються скептично навіть українськими експертами», – заявив Патрушев в інтерв’ю офіційному виданню «Российская газета».
«Київська влада робить усе, щоб розколоти Україну, відпрацьовуючи сценарій Заходу – відриву України від Росії і при цьому ігноруючи інтереси власного народу. В наслідку – де-факто країна виявилася розколота… Продовження такої політики з боку київської влади може сприяти втраті Україною своєї державності», – цитує Патрушева видання зі США.
У статті західному читачеві нагадано історію агресії Росії проти України, аж до захоплення російськими силовиками українських моряків наприкінці листопада, а також про підтримку й допомогу, яку надають Києву США у протистоянні Москві – незважаючи на обіцянки президента Дональда Трампа зміцнити американсько-російські зв’язки.
«Суперечка між Москвою і Києвом здебільшого подається як елемент ширшого протистояння між Росією і західним військовим союзом НАТО на чолі зі США», – пише автор статті. І хоча Україна й не член НАТО, на агресію проти неї Росії, як сприйняли її дії в альянсі, там відповіли створенням міжнародних коаліційних бойових тактичних груп у Польщі і країнах Балтії – Естонії, Латвії і Литві. Москва, зі свого боку, звинувачує Пентагон у використанні союзу НАТО для домінування в Європі.
І в цьому міжнародному контексті, пише видання, Україна ще й готується до президентських виборів наприкінці березня. Президент Росії Володимир Путін, мовиться у статті, пов’язує войовничу риторику Петра Порошенка з його політичними амбіціями, яким загрожує нинішній лідер перегонів Юлія Тимошенко з партії «Батьківщина» – яку автор називає націоналістичною.
Стаття завершується згадкою про те, що речник Кремля Дмитро Пєсков заявив в інтерв’ю російській газеті «Аргументы и факты»: закінчення війни на Донбасі «залежатиме від Києва» і від того, чи буде обрана там «партія війни», чи «партія миру і дипломатії».
«Розрив між Українською і Російською церквами свідчить про політичну вагу православного християнства», пише дослідницький центр Pew Research Center зі США. Нещодавнє рішення православної церкви в Україні порвати з російською після понад 300 років перебування у зв’язку відображає не тільки тривалий воєнний конфлікт між двома країнами останніх років, але також і важливу політичну роль, яку відіграє в регіоні православ’я, пише автор.
Він наводить дані дослідження, що його провів цей центр в Україні (за винятком окупованих територій) 2015 року. Воно, зокрема, засвідчило, що православними назвали себе 78 відсотків опитаних дорослих, порівняно з 71 відсотком у Росії. 1991 року, коли розпався офіційно атеїстичний Радянський Союз і Україна здобула незалежність, таких було 39 відсотків, нагадано у статті.
Таким чином Україна з її 35 мільйонами православних є нині країною з третім найбільшим православним населенням у світі після Росії й Ефіопії, пише автор – і помиляється, повторюючи часто згадуване непорозуміння: Ефіопська православна церква Тевахедо, всупереч своїй назві, належить до цілком іншої течії християнства, до спільноти не православних церков, а так званих давньосхідних, і серед власне православних за переважною вірою населення країн Україна є другою у світі після Росії.
Православ’я тісно пов’язане з національним і політичним життям України, пише видання: приблизно половина українців (точніше, 51%) вважає хоча б за трохи важливе бути православним для того, щоб бути справжнім українцем; у Росії такий відсоток – 57. І в обох цих країнах по 48% кажуть, що релігійні лідери мають хоча б невеликий вплив на політичні справи – хоча більшість і українців (61%), і росіян (52%) хотіла б, щоб так не було.
Іще одна з наведених у статті знахідок дослідження, хоча воно й було проведене 2015 року, коли православна церква в Україні ще була під юрисдикцією Російської православної церкви, відносна більшість православних українців (46%) заявила, що вважає своїм ієрархом керівника національної української церкви (тоді це були патріарх Київський УПЦ КП і митрополит Київський і всієї України УАПЦ). Лише 17% вважали своїм духовним провідником патріарха Московського, і тільки 7% назвали патріарха Константинопольського – хоча формально якраз він є першоієрархом для всіх приблизно 300 мільйонів православних у всьому світі.
«Розрив між православними церквами двох країн є невід’ємним елементом ширшої історії політичної напруженості, викликаної геополітичними амбіціями Росії в регіоні і опором їм із боку України. А в той же час деякі інші переважно православні країни Східної Європи чекають на політичне і релігійне лідерство від Росії. Наприклад, більшість православних у таких країнах, як Сербія (77%) чи Грузія (62%), кажуть, що Росія має за обов’язок захищати православних і поза межами своєї країни; серед православних українців таку думку має 41%», – мовиться у статті.
А американський щоденник Washington Post пише про чергові звинувачення у зламуванні комп’ютерних систем, цього разу урядової Комісії з цінних паперів і бірж США, які висунули хакерам із України й іншим. За даними публікації, вісім обвинувачених завдяки викраденню тисяч документів із конфіденційною інформацією про фінансовий стан компаній нелегально заробили принаймні 4,1 мільйона доларів.
У зв’язку з цим по 16 кримінальних обвинувачень висунули двом 27-річним киянам, Артемові Радченку і Олександрові Єременку – у змові з метою шахрайства з цінними паперами, змові з метою шахрайства з банківськими переказами тощо. За даними прокуратури, жоден із них не перебуває у США і не затриманий.
Вони, серед іншого, ламали систему, відому як «Едґар», у якій збиралися фінансові звіти, що їх компанії зобов’язані подавати до комісії і що оприлюднюються публічно. Але між потраплянням звіту до системи і його оприлюдненням минає якийсь проміжок часу – і хакери можуть встигнути дізнатися конфіденційну інформацію і скористатися нею раніше від усіх інших учасників ринку.
В обвинувальному акті наведений такий приклад. Неназвана компанія подала до Комісії з цінних паперів і бірж свій квартальний фінансовий звіт о 15:32. Приблизно через шість хвилин цей звіт був викрадений із системи «Едґар». У час між 15:42 і 15:59 хакери купили приблизно 121 тисячі акцій цієї компанії, що були на той момент варті близько 2,4 мільйона доларів. О 16:02 цей звіт був оприлюднений публічно – і в ньому ішлося про «рекордні прибутки» компанії, що підняло вартість її акцій. Наступного ж дня хакери продали акції цієї компанії вже за новою ціною, заробивши понад 270 тисяч доларів.
За даними обвинувачення, хакери розсилали працівникам комісії електронні листи нібито від імені колег із цього ж агентства. Додатки до цих листів заражали комп’ютери шкідливими програмами, які давали хакерам змогу користуватися внутрішньою мережею комісії і викрадати закриту інформацію.
В іншому випадку, що стався 2015 року, за допомогою схожої схеми були викрадені приблизно 150 тисяч інформаційних листів, що мали надійти інвесторам – тоді хакери нелегально нажилися на торгівлі акціями завдяки викраденій інформації на понад 100 мільйонів доларів.
А в найсвіжішому випадку, який інкримінують цим хакерам, із уже згаданою системою «Едґар», вони діяли від травня до жовтня 2016 року, коли Комісія з цінних паперів і бірж вжила заходів і перекрила їм доступ. Обвинувачення вважає головним організатором схеми Єременка. Він сам уже влітку 2018 року під час онлайн-спілкування взяв на себе відповідальність і за «Едґар», і за 150 тисяч листів.
У цій справі, крім уже згаданих двох українців, обвинувачують іще трьох громадян України, Ігоря Сабодаху, Вікторію Ворочек та Івана Олефіра, а також росіянина Андрія Сарафанова і двох жителів Лос-Анджелеса на імена Сунджин Чо і Дейвід Квон, а також дві фірми, мовиться у статті.
