Аналітичний центр Atlantic Council опублікував статтю про негативний вплив олігархії на демократичну трансформацію України. Цю ж тему аналізує французький щоденник Le Monde із формулюванням – «молоду Україну підривають старі демони-олігархи». Financial Times пише про ситуацію навколо нападів на колишню голову Національного банку України Валерію Гонтареву. А The Independent розповідає про відносини між адміністрацією американського президента та українським урядом.
Олігархія – це саме те, що заважає Україні стати сучасною державою. Про це мовиться у статті, опублікованій на сайті американського аналітичного центру Atlantic Council.
Олігархія «підкорила Україну формою морального, політичного та економічного кріпацтва», вважає автор аналітичного матеріалу Юрій Поляківський.
Саме олігархи сприяють бідності українців та змушують їх почуватися політично безсилими. І навіть після останніх виборів олігархія залишається хворобою, яка заважає демократичним перевтіленням, переконаний автор.
«[Це] рак, чиї паразитарні властивості підтримують політику України у постійній хворобі, виснажують її, ослаблюють і роблять немічною, перешкоджаючи будь-якій надії на одужання, не кажучи вже про одужання і початок нового життя», – мовиться у статті.
Настав час для утвердження верховенства закону, демонстрації того, що корумповані олігархічні практики в економіці та політиці мають піти у минуле.
Однак переслідування олігархів не мають бути політичною помстою чи класовою заздрістю, а необхідністю утвердження нового набору ключових цінностей.
Окремо автор звертає увагу на те, що українські інституції самі по собі ще недостатньо сильні, щоб перешкодити впливу олігархії. Тому, на його думку, без прямого впливу, допомоги та постійного тиску з боку Заходу пройдуть роки, поки Україна зможе позбутися олігархії сама.
«Незалежно від їхніх публічних висловлювань, олігархи не хочуть демократії. Вони не хочуть встановлення ліберальних демократичних цінностей, вони не дбають про верховенство закону чи будь-який тип поведінки західного громадянського суспільства. Вони не хочуть іноземних інвестицій чи конкуренції, яку вона приносить, ані економічної вигоди, яку це принесе звичайному громадянину», – переконаний автор.
Тож, на думку автора, і взаємодія із олігархами «не є гарною ідеєю», «а філософсько непослідовною та аморальною співпрацею», що призведе лише до більшого розчарування.
«Молоду Україну підривають старі демони, і ці демони мають ім’я: олігархи», – пише французький щоденник Le Monde.
Прихід до влади президента-коміка Володимира Зеленського і його молодої гвардії збудив у Києві багато надій – але олігархи ще не сказали свого останнього слова, наголошує авторка статті, коментаторка газети Сільві Кауфман.
Вона перелічує те, що вважають успіхами Зеленського на президентській посаді, і нагадує про амбітну програму його команди.
Петро Порошенко, за її словами, «президент незмінних патріотичних промов», «провів п’ять років, пояснюючи, що Україна перш за все країна-жертва російської агресії в Криму і на Донбасі».
Зеленський же «хоче стати людиною, яка виведе країну з жертовного дискурсу»: він зателефонував президентові Росії Володимирові Путіну й організував із ним обмін в’язнями, цей «перший крок до відновлення переговорів про мирний процес із Москвою під егідою Парижу й Берліну і під наглядом Вашингтону». Завдяки цьому популярність Зеленського перевищила 70%.
Як для новачка, мовиться у статті, Зеленський веде справи з запаморочливою швидкістю. За сто днів він скликав дострокові вибори, що дало йому змогу оновити парламент на 80%, і ці нові депутати понаприймали один за одним законів, які мали б змінити систему.
Він призначив генеральним прокурором Руслана Рябошапку, який має репутацію непідкупного і який хоче змінити всіх прокурорів. Новий прем’єр-міністр, 35-річний Олексій Гончарук, має за мету економічне зростання «у 40% за 5 років», хоче повернути виведений за кордон капітал, розбити монополії і реформувати принципи власності на сільськогосподарські землі, щоб відкрити їх для приватних і закордонних інвестицій.
Але, звертає увагу авторка, класичні демократи морщать носи: вони помічають у Зеленського схильність до популізму, їх також непокоїть його «Юпітерівська» вертикаль влади, вони стривожені призначенням одного з його друзів дитинства на чоло переповненої працівниками Служби безпеки України.
«Але й ці критики визнають, що в Україні ніколи не було настільки амбіційної програми реформ, якою керують настільки молоді люди. Деякі західні експерти, які пильнують над колискою країни, кажуть, що вражені таким прагненням до змін і запровадженим ритмом. «Це майже аж надто радикально», – непокоїться один із них», – мовиться у статті.
Але при всьому цьому на такий ідилічний образ насувається темна хмара: «Молоду Україну підривають старі демони, і ці демони мають ім’я: олігархи. Зокрема, вплив одного з них на президента Зеленського є темою для занепокоєння із часу виборчої кампанії: це Ігор Коломойський, власник телемережі, яка зробила Зеленського відомим».
Авторка розповідає про перипетії навколо націоналізації «Приватбанку», в якому виявилась «дірка» у 5,5 мільярдів доларів внаслідок шахрайських дій, і втечу Коломойського до Швейцарії й Ізраїлю.
А ще й керівник офісу президента Зеленського Андрій Богдан – ніхто інший, як колишній юрист Коломойського. А сам олігарх повернувся жити до України після обрання його колишнього підопічного. Ба більше: запрошений 13 вересня на конференцію його колишнього ворога, а нині друга, мільярдера-олігарха Віктора Пінчука, Коломойський провів довгу зустріч із пресою, яка знову запустила спекуляції про його наближеність до президента Зеленського. А заяви прем’єр-міністра Гончарука виданню Financial Times 17 вересня, в яких ішлося про можливий «компроміс» із Коломойським щодо долі «Приватбанку», ризикують дуже збентежити МВФ, де цю справу розглядають як символ шкідливого впливу олігархів, пише газета.
Сільві Кауфман також нагадує слова, які сказав на згаданій Пінчуковій конференції «YES» колишній британський прем’єр Тоні Блер: «Успіх реформ цієї влади є ключовим, він змінить динаміку» і в самій Україні, і поза її межами, «включно з урегулюванням на Донбасі». Але, наголошує авторка статті, як би не прагнув змін Зеленський, «доки, як видається, олігархи смикають за ниточки в Києві, у Кремлі можуть спати спокійно».
У статті видання Financial Times аналізують ситуацію навколо нападів на колишню голову Національного банку України Валерію Гонтареву.
Після того як у квітні Володимира Зеленського обрали президентом через обіцянки очистити державу від корупції, проти Гонтаревої розпочалася кампанія залякування. Проти неї порушили кримінальну справу за нібито зловживання службовим становищем під час перебування на посаді голови НБУ. Зрештою спочатку її збила автівка у Лондоні, потім підпалили автівку її невістки, а потім і її будинок під Києвом.
Саме олігарх Ігор Коломойський найбільше постраждав від націоналізації «Приватбанку», який тепер «намагається відвернути націоналізацію або ж принаймні досягти угоди з новою українською владою», – йдеться у статті. І саме можливість компромісу з Коломойським найбільше хвилює міжнародних інвесторів та МВФ.
Автор також нагадує, що Коломойський допоміг стати Зеленському зіркою, тому що виділяв йому багато ефірного часу на своєму телеканалі «1+1» під час президентської кампанії. А Андрій Богдан – нинішній голова офісу президента – був адвокатом Коломойського у справі по «Приватбанку».
Тож хоча й Коломойський сам відкидає причетність до нападів на Гонтареву, остання вважає, що це лише початок.
«Обіцянка Зеленського остаточно позбавити Україну корумпованої судової системи, яка підтримувала олігархічну та монополістичну економіку, породила надії у міжнародних інституцій та інвесторів. Натомість потужні магнати, схоже, використовують своїх союзників в уряді та правоохоронних органах для просування своїх приватних інтересів», – мовиться в статті.
Повернення «Приватбанку» Коломойському може поставити кредити МВФ Україні під ризик, і нашкодити економічному відродженню, і, цілком можливо, президентству Зеленського, вважає автор.
Британське видання The Independent виходить із заголовком «Зеленський захищає відносини з США після звинувачення Трампа у підштовхуванні України до втручання у вибори 2020 року».
Автор нагадує, що американський президент Дональд Трамп нещодавно затримав виділення Україні військової допомоги розміром у 250 мільйонів доларів, але розблокував її після «шуму» у Конгресі. Опоненти президента звинуватили його у спробах маніпуляції задля отримання політичної користі, йдеться в статті.
«Члени адміністрації Трампа заявляють, що Джо Байден, тодішній віце-президент Барака Обами, чинив тиск на українську владу, щоб припинити розслідування щодо енергетичної компанії Burisma, в якій його син Гантер був членом правління», – нагадує автор.
Президент України Володимир Зеленський, виступаючи на форумі YES у Києві, зауважував, що має дуже добрі відносини з США. Він також висловив переконання щодо зустрічі із американським лідером, тому що був запрошений до Білого дому.
Але лунали твердження, що Трамп нібито не хотів зустрічатися з Зеленським після його обрання цього року, і що американські чиновники попередили, що так і далі продовжуватиметься, якщо українські органи влади не відновлять розслідування по Burisma.
Автор пише, що особистий адвокат Трампа Рудольф Джуліані попередив Зеленського, щоб той сконцентрувався на справі Байдена молодшого, але український президент нібито відмовився через те, що не хоче втручатися в американську внутрішню політику.
Пізніше в Україні посаду генерального прокурора зайняв Руслан Рябошапка. На думку посадовців комітету з питань внутрішніх справ, а також юридичних джерел в Україні, це призвело до поштовху з боку адміністрації Трампа, щоб новий головний прокурор зайнявся справою Байдена.
У статті також нагадують, що колишнього генерального прокурора України Віктора Шокіна критикував не лише Джо Байден, але й чимало інших міжнародних оглядачів.
