За понад шість років російсько-української війни на порядок денний неодноразово виходила ідея доправити на Донбас міжнародний миротворчий контингент. Однак жодного разу вона не мала продовження. Ймовірність появи на Донбасі «блакитних шоломів» Україна й Російська Федерація сприймають кожна по-своєму, найголовніші суперечності стосуються формату миротворчого мандату й зони присутності контингенту.
Міжнародно-правові аспекти, що ускладнюють введення миротворців на Донбас, для Радіо Свобода прокоментував народний депутат («Слуга народу»), заступник голови української делегації в Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання, доктор юридичних наук Олександр Мережко.
– «Операции ООН по поддержанию мира». Так у перекладі з однієї офіційної мови Організації Об’єднаних Націй, англійської, на іншу офіційну – російську, звучить те, що усталено йменується «миротворчими операціями». Але, погодьтесь, процеси дещо різні – мир «підтримувати» і мир «створювати»…
– В англійській мові дійсно вживається термін «peace keeping operations» – збереження, підтримка миру. Миротворців ООН відповідно називають UN peacekeepers. «Операції з підтримання миру» розгортаються, коли збройний конфлікт завершено і потрібно переходити до мирного стану, так би мовити консолідувати хиткий мир, зробити його стійким.
Утім траплялися випадки, коли місії ООН починали розгортати під час або переговорів про перемир‘я, або «неформального перемир‘я» – непідкріпленого угодою про припинення вогню. Йдеться, наприклад, про місії 1964 року UNCIFYP (Кіпр) та 1973 року UNEF II (Єгипет-Ізраїль).
Крім «peace keeping operations» також можливі військові операції з «примусу до миру» (peace-enforcement), однак за понад 70-річну історію ООН нараховуються лічені випадки того, що військову силу використовували у випадку загрози миру чи акту агресії.
Ще одне із розповсюджених понять – «peace-making» – означає дипломатичні зусилля для припинення наявного конфлікту. Наразі ця сфера залишається за «Нормандським форматом» та Тристоронньою контактною групою.
Російська Федерація схильна зловживати визначеннями «миротворці» і нерідко маскує під них власну агресію проти інших країн
Крім доволі вільного перекладу на російську мову терміну «peace keeping operations», Російська Федерація взагалі схильна зловживати визначеннями «миротворці», «миротворення» і нерідко маскує під них власну агресію проти інших країн. Згадаємо: свої війська, що вдерлися на територію Грузії 8 серпня 2008 року, Росія називала «миротворцями», хоча це була збройна агресія з окупацією частини території суверенної держави.
– Від кого залежить кінцеве рішення про операцію з підтримання миру («peace keeping operations») на Донбасі?
– Резолюції стосовно миротворчих операцій ухвалює Рада безпеки Організації Об’єднаних Націй. Згідно зі Статутом ООН, на Радбез покладається завдання з підтримання міжнародного миру та безпеки, а миротворчі операції є одним з інструментів для виконання Радою безпеки цієї функції. Але Росія у Радбезі має право вето.
Проте цікаво, що в ухваленому в 1945 році тексті Статуту ООН терміну «миротворчі операції» ми не знайдемо. Поняття виникло пізніше на підставі розвитку положень Статуту ООН шляхом його інтерпретації.
Вважається, що підставою здійснення ООН миротворчих операцій є Глава VI Статуту ООН, в якій йдеться про мирні засоби розв’язання спорів, та Глава VII, де передбачено примусові засоби.
– Які умови є необхідними для операції ООН із підтримання миру на Донбасі?
Операція ООН з підтримання миру здійснює свій мандат виключно в постконфліктній ситуації, коли сторони уклали мирний договір або договір про перемир’я
– Отримати юридичну підставу, тобто відповідну резолюцію – так званий «мандат» Ради безпеки ООН. Припинити гарячу фазу збройного конфлікту, оскільки операція ООН із підтримання миру здійснює свій мандат виключно в постконфліктній ситуації, коли сторони уклали мирний договір або договір про перемир’я.
Загальними принципами здійснення Організацією Об’єднаних Націй миротворчих операцій є такі:
- згода сторін конфлікту. Не можна нав’язати миротворчу операцію стороні, яка цього не бажає;
- безсторонність, тобто не підтримання якоїсь сторони конфлікту;
- відмова від застосування сили, окрім самооборони.
– Російська Федерація досі не визнає себе стороною війни на сході України, розраховувати на її згоду занадто оптимістично, чи не так?
– З юридичної точки зору, Росія є стороною в міжнародному збройному конфлікті з Україною, попри те, що сама вона це намагається заперечувати. В принципі, незалежно від того, чи визнає Росія себе стороною чи ні, але вона таки може погодитися на проведення операції з підтримання миру під егідою ООН.
Наразі ж ситуація така, що Росія не підтримує ідею направлення миротворчої місії ООН на схід України. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров навіть використовує дивний термін «окупаційні сили ООН», намагаючись таким чином підкреслити несприйняття Російською Федерацією ідеї направлення миротворчої місії ООН на Донбас.
– Ви зауважили, що рішення про операцію з підтримання миру ухвалює Рада безпеки ООН. Якщо Російська Федерація використає блокувальний голос, яким може бути інший шлях для України?
– Скоріше за все, якщо на засіданні Ради безпеки ООН буде запропоновано відповідну резолюцію, Росія дійсно скористається своїм право вето та заблокує рішення про здійснення операції з підтримання миру на Донбасі.
Якщо Рада безпеки виявиться нездатною підтримувати мир та безпеку у світі, тоді Генасамблея може рекомендувати державам-членам ООН вжити необхідних колективних заходів задля відновлення миру
Теоретично існує ще одна опція – резолюція Генеральної асамблеї ООН «Єдність заради миру» від 1950 року. Згідно з цією резолюцією, якщо Рада безпеки через нестачу єдності серед постійних членів виявиться у певній ситуації нездатною підтримувати мир та безпеку у світі, тоді Генасамблея може рекомендувати державам-членам ООН вжити необхідних колективних заходів задля відновлення миру та безпеки.
Однак слід мати на увазі, що ця резолюція має дещо суперечливий характер із огляду на розподіл компетенції між Радою безпеки та Генеральною асамблеєю ООН, як це виражено в Статуті ООН.
СРСР, наприклад, вважав резолюцію такою, що не відповідає Статуту ООН.
Можна передбачити: коли Україна намагатиметься ініціювати проведення миротворчої операції Організації Об’єднаних Націй на підставі цієї резолюції Генасамблеї ООН, це викличе незгоду з боку Росії.
– На відміну від ООН, яка вже понад 70 років розгортає по всьому світові операції з підтримки миру, Європейський союз такого значного досвіду не має, але все ж таки. Чи можливо, що миротворчу місію на Донбас доправить Брюссель?
– Європейський союз зазвичай зосереджувався на цивільних операціях, на процесі peace-building, confidence-building measures, постконфліктній реконструкції та запобіганні конфліктам. Проте в Афганістані та Косово досвід був доволі результативним.
У практиці ЄС є декілька видів місій: військові, поліцейські, місії з встановлення правопорядку, спостережні. Загалом у своїй історії Євросоюз розгортав 11 військових операцій.
Теоретично проведення однієї з таких місій на Донбасі є можливим. З практичної точки зору – може виникнути декілька питань.
Скажімо, чи захоче ЄС здійснити миротворчу місію на сході України без згоди Росії? Тут починається сфера політики, коли Євросоюз враховуватиме міркування політичної доцільності.
Чи захоче ЄС здійснити миротворчу місію на сході України без згоди Росії? Тут починається сфера політики, коли Євросоюз буде враховувати міркування політичної доцільності
Крім того, неодмінно постане питання, яка держава-член ЄС погодиться стати лідером при проведенні миротворчої місії, які держави нададуть своїх військових.
З огляду на те, що ЄС неодноразово висловлювала свою підтримку Мінським домовленостям, ця міжнародна організація може погодитися на проведення миротворчої операції на Донбасі тоді, коли згоду на це висловлять усі держави «нормандської четвірки», тобто і Росія теж.
З іншого боку, не можна виключати, що за певних обставин ЄС може скористатися своїми важелями впливу на Росію, щоб таки переконати її погодитися на проведення миротворчої операції ЄС.
– Організацію Об’єднаних Націй дедалі частіше й жорсткіше критикують за пасивну роль у приборканні агресора, за неефективність у виконанні задекларованої функції підтримки міжнародного миру і забезпечення верховенства міжнародного права. Лунають навіть думки, що ООН рухається шляхом Ліги націй. Якою є Ваша точка зору?
Статут ООН не віддзеркалює новий розклад сил на міжнародній арені
– Коли в 1945 році створювалась ООН, вона відображала реалії післявоєнного політичного устрою. Звісно, за останні 75 років геополітична ситуація у світі істотно змінилася, Статут ООН не віддзеркалює новий розклад сил на міжнародній арені. Передусім я маю на увазі склад Ради безпеки. У цьому сенсі Статут і структура ООН вимагають реформування.
З точки зору виконання Організацією Об’єднаних Націй своєї головної функції – підтримання міжнародного миру й безпеки – головним каменем спотикання, що перешкоджає ефективному здійсненню цієї функції, є так зване «право вето», яким зловживають деякі постійні держави-члени.
Взагалі юридичним абсурдом виглядає ситуація, коли в Раді безпеки ООН перебуває держава-агресор, яка блокує можливість зупинити її агресію проти іншої держави.
Юридичним абсурдом виглядає ситуація, коли в Раді Безпеки ООН знаходиться держава-агресор, яка блокує можливість зупинити її агресію
Ще в 2014 році, на початку агресивної війни Росії проти України, я порушував питання про те, що Росія зайняла місце СРСР в Раді безпеки ООН абсолютно безпідставно, всупереч Статуту ООН.
Якщо подивитися в текст Статуту, там серед постійних членів Ради безпеки ще й досі фігурує СРСР, а про Росію взагалі не йдеться. Тобто навіть цей факт дає підстави для перегляду Статуту ООН. Але для такої реформи ООН необхідна політична воля переважної більшості членів ООН включно з постійними членами Ради безпеки.
Водночас можна навести чимало позитивних прикладів, коли Організація об’єднаних націй виявилася на висоті свого призначення. Вважаю, що світ без ООН був би набагато гіршим, менш безпечним, ніж світ із недосконалою ООН.
