37 мільйонів 289 тисяч – саме стільки людей проживає на території України (без урахування окупованих територій), згідно з дослідженням Кабінету міністрів. Оприлюднені дані вже почали називати «електронним переписом», але насправді це «оцінка чисельності наявного населення». А між цими поняттями таки є різниця. Міністр Кабміну й ініціатор «е-перепису» Дмитро Дубілет вважає, що «оцінки» достатньо для розуміння процесів усередині держави, але статистики і соціологи не погоджуються.
Чим відрізняється перепис від оцінки чисельності?
Перепис – значно ширше поняття. Адже, окрім цифри про кількість населення, збираються дані про соціально-економічне становище тих, хто проживає на території України, а саме про освіту, етнос, мову, джерела доходу, міграційні настрої і так далі.
Що стосується оцінки чисельності наявного населення, то ключове слово тут «наявного» – адже в це число входять ті, хто на момент дослідження перебував на території України. Тобто якщо ви на кілька місяців поїхали за кордон вчитися, то в «наявне населення» вас не зарахують. Завдяки цьому способу можна визначити кількість населення, стать і вік людей, але не особливості їхнього способу життя чи походження.
Як відбувається оцінка чисельності і перепис?
Електронна оцінка чисельності наявного населення в Україні відбулася вперше. За словами Дмитра Дубілета, дослідження провели за три місяці, і воно не коштувало державі ніяких додаткових витрат.
Рахували тих, хто проживає в Україні, за трьома різними методами.
Один із них – це, наприклад, комбінація даних із мобільного телефону, статистичного ведення господарств і реєстрів. Уряд узяв у мобільних операторів анонімну інформацію щодо кількості абонентів, виключив зі списку тих, хто був онлайн менш ніж місяць, а також модемні пристрої. Провів дослідження щодо того, скільки мобільних телефонів припадає на яку вікову групу. А потім доповнив реєстрами юних і літніх українців.
Решта методів теж передбачають комбінацію різних державних реєстрів. За словами Дмитра Дубілета, усі три способи показали практично однаковий результат, із похибкою у 2,85%. А це при таких дослідженнях вважають незначним відхиленням.
Перепис населення – більш трудомісткий процес. Він передбачає отримання інформації ледь не від кожного мешканця країни. За часи незалежної України перепис населення відбувся лише раз, у 2001 році. Попри те, що за рекомендаціями ООН перепис має відбуватися що десять років, в Україні його кілька разів переносили, востаннє на кінець 2020 року. До цього процесу планують залучити близько 100 тисяч людей, які з планшетами ходитимуть від будинку до будинку і збиратимуть інформацію. Вартість перепису, за попередніми оцінками, становитиме 3–4 мільярди гривень.
Хто виступає проти проведення традиційного перепису?
Дмитро Дубілет. На його думку, це неефективне використання державних коштів. «Щодо результатів тестового перепису населення України, який проводилося цього року – там була цифра, яка мене просто вразила: близько 25% людей не відкривали двері, навіть якщо до них завітали 5 разів. Якщо кожен четвертий фактично не відкриває двері, то складно говорити про точність такого методу», – зазначає міністр.
На його думку, усі дані щодо етносу, мови чи освіти громадян можна дізнатися за допомогою соціологічних досліджень. «Можна подивитися статистику по різних непрямих каналах, наприклад, мова в інтернеті, мова пошуковиків, мова у банкоматах і так далі. Для управлінських рішень не потрібна інформація з точністю до 1%, хоча традиційний перепис також не дає точність до 1%», – каже Дубілет.
Іще одним із аргументів проти традиційного перепису міністр називає терміни виконання і занадто високу вартість.
«Є приклад країн, які традиційний перепис населення проводять лише тому, що в них є міжнародні зобов’язання перед ООН. От, наприклад, Данія. Вони вже проводять так званий електронний перепис. Але кажуть, що оскільки ООН вимагає, то зроблять і такий. Ми ООН дуже поважаємо, але в нас недостатньо грошей, щоб через якісь абстрактні міжнародні зобов’язання витрачати майже 4 мільярди гривень», – сказав Дубілет.
Хто виступає за проведення традиційного перепису?
Соціологи і статистики. На їхню думку, електронна оцінка не може повністю замінити перепису.
«Вона дуже корисна для перепису І була б іще корисніша після нього. Якщо ми проведемо традиційний перепис, то знатимемо точну похибку оцінювання за цим підходом і зможемо його тоді застосовувати його для щомісячних чи щоденних оцінок», – розповідає Володимир Саріогло, завідувач відділу моделювання соціально-економічних процесів і структур Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.
Із тезою Дмитра Дубілета щодо того, що практично усе можна дізнатися за допомогою соціологічних чи статистичних досліджень не погоджується соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Ірина Бекешкіна. «Соціологічні опитування є репрезентативними, коли є точне знання про структуру населення, а точного знання ми не отримали. Ми як манни небесної очікували цього перепису для того, щоб можна було робити справді репрезентативну вибірку, яка відповідає останнім реаліям. Але я не думаю, що ми це отримали», – зазначила Бекешкіна.
На її думку, перепис проводити необхідно. А щоб люди відчиняли двері інтерв’юерам, потрібна масштабна інформаційна кампанія, яка б запевнила, що це безпечно, і пропонувала людям альтернативу – куди звертатися, якщо спілкуватися вдома незручно.
Відбудеться наприкінці року другий перепис населення України чи ні – поки не відомо. За словами Дубілета, це рішення мають ухвалити за два-три місяці.
