Спеціально для Крим.Реалії
Коли Наталя Поклонська тільки з'явилася на тому, що можна назвати політичною сценою анексованого Криму, її кар'єру пов'язували лише з високим покровительством, зв'язком з кримським «главою республіки» Сергієм Аксеновим. І можна було припустити, що про нову кримську «прокурорку» через кілька місяців благополучно забудуть, як і про інших представників аксенівського оточення. Зрештою, яке має значення, кого російська влада назвала «прокурором Криму».
Але Наталії Поклонській вдалося змінити думку про себе саме тому, що вона виявилася політиком нового типу. Така людина знайшла б собі місце аж ніяк не тільки в сучасній Росії. Думаю, Поклонська була б цікава в будь-якій країні, де населення готове голосувати за пройдисвітів та популістів. У цьому сенсі можна сказати, що Росія навіть обмежує можливості Поклонської, залишає її в маргінальних рамках. А у країні з розвиненішою демократією Поклонська давно вже була б міністром або, можливо, навіть головою президентської адміністрації.
Поклонська була б цікава в будь-якій країні, де населення готове голосувати за пройдисвітів та популістів
І справа зовсім не в її уявній привабливості. Поклонська ‒ ходячий скандал, ходячий епатаж. Схоже, вона зрозуміла, що можна братися за найогидніші доручення влади. Що можна не боятися бути смішною. Що можна не боятися нарватися на образи, не боятися бути викритою у брехні. Головне ‒ бути в центрі уваги.
Саме тому про більшість депутатів Державної Думи Росії згадують, коли вони вирушають на якусь сесію ПАРЄ, їх заарештовують за корупцію або вони хворіють. А про Поклонську говорять постійно. Заборона Меджлісу кримськотатарського народу? Поклонська! Захист честі та гідності «государя імператора»? Поклонська! Боротьба з Матильдою Кшесинською? Поклонська! Розслідування «злочинів Майдану»? Поклонська! Тепер ось інтерв'ю Гордону, як на мене, пусте та безглузде, як і її діяння ‒ але всі про неї знову говорять. І скільки б я не викривав цю технологію скандалу, я й сам є її заручником ‒ за ці роки я точно написав про Поклонську більше, ніж про будь-яку іншу з її колег з нижньої палати російського парламенту. Хоча й розумію, що від спікера Держдуми В'ячеслава Володіна залежить більше, ніж від сотень Поклонських. Але Володін вкрай рідко дає привід для коментування своїх публічних дій. А Поклонська створює такі приводи постійно.
І зрозуміло, що це не її особисті винаходи ‒ ну не сама ж вона додумалася до заборони Меджлісу. Та й розмова з Гордоном навряд чи була її особистою ініціативою. Річ у тім, що це не скандал ‒ технологія Поклонської.
Сама Поклонська ‒ це технологія. І саме тому вона політик нового типу
Упевнений, сама Поклонська ‒ це технологія. І саме тому вона політик нового типу. Коли для безликих, нікому не відомих людей створюється цілий алгоритм дій, який дозволяє їм за допомогою нехитрих, але яскравих вчинків залишатися помітними і сприяти деградації суспільної думки, привчати людей до того, що брехня, істерика, безграмотність ‒ це тепер політична норма. І, звичайно, до таких проєктів є свої вимоги, які успішно застосовуються творцями алгоритму з російських спецслужб. «Нове обличчя» Поклонська не була в політиці, вона була лише пересічним співробітником прокуратури, її кар'єра безпосередньо пов'язана із захопленням Криму. І тому вона не просто «нове обличчя», а й «людина з народу». Ну і тут вже, звичайно, має виявлятися принциповість такого «народного героя», який не буде миритися з несправедливістю ‒ будь то несправедливість «бісів» на українському Майдані чи то «бісів», які намагаються очорнити світлий образ останнього російського монарха. І, звичайно, зовнішня привабливість ‒ куди ж без неї! Буває навіть, що для виконання ролі «нового обличчя» взагалі наймають професійних акторів ‒ щоб не ризикувати.
Але й Поклонська поки що непогано впоралася, раз ми про неї так часто говоримо.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
