Новина про те, що Україна погодилася на умови врегулювання конфлікту на Донбасі, відомі як «формула Штайнмаєра», викликала суперечливі реакції у світі. Деякі оглядачі вбачають у цьому кроці надію на завершення п’ятирічного кривавого конфлікту. Інші кажуть, що поза самою формулою, яку висунув тоді ще міністр закордонних справ Німеччини, а нині її президент Франк-Вальтер Штайнмаєр, є багато запитань, на які немає відповідей.
Міністерство закордонних справ Німеччини в мережі Twitter цитує слова свого міністра Гайка Мааса, який говорить, що ця згода України «відкриває наступні двері»:
«Мені приємно, що сьогодні конструктивна атмосфера Тристоронньої контактної групи в Мінську призвела до великого сподівання на прогрес. Відкриває двері для подальших етапів».
Але вже у першому ж коментарі до цього твіту німецький журналіст Юліан Рьопке запитує, де ж там говориться про те, що має зробити Росія:
«Де поступки з боку Росії щодо України? Чи лише Україні потрібно піти на поступки, щоб Німеччина та Франція були задоволені?».
Про те, що поступок Росії в цьому процесі і не передбачається, а Київ про врегулювання на Донбасі домовлятиметься не з Москвою, а з підтримуваними Кремлем бойовиками угруповань «ДНР» і «ЛНР», пише постійний представник Росії при ОБСЄ Олександр Лукашевич.
У Європейському Союзі також привітали згоду України на «формулу Штайнмаєра». Це може привести до подальших зусиль із метою виконання Мінських домовленостей у повному обсязі, повідомила речниця верховного представника ЄС із питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріки Могеріні Мая Косьянчич в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
«Підсумки вчорашньої дискусії Тристоронньої контактної групи в Мінську, в тому числі, щодо так званої «формули Штайнмаєра», – це крок, який, як можна сподіватися, може привести до подальших зусиль щодо повного виконання Мінських угод усіма сторонами», – заявила вона.
«Європейський Союз незмінно підтримує роботу в Нормандському форматі, Тристоронній контактній групі і ОБСЄ в їхніх зусиллях щодо сприяння здійснення Мінських угод. ЄС залишається твердим у цілковитій підтримці незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів», – наголосила представниця ЄС.
Журналіст та колишній дипломат Богдан Нагайло на сторінках видання «Атлантичної ради» ставить низку запитань до президента України Володимира Зеленського. Зокрема, він говорить, що оскільки порядок дій є ключовим у «формулі Штайнмаєра», бо першими мають бути вирішені питання безпеки, журналіст запитує:
– На кого буде покладено відповідальність за контроль цього питання?
– На якому етапі Україна отримає контроль над своїм кордоном?
– Як у виборах братимуть участь 1,4 мільйона вимушених переселенців, які виїхали до інших частин України або до Росії та Білорусі?
– Якщо вони не зможуть проголосувати, чи це означає, що ті, що залишилися, вважатимуться такими, що представляють все населення окупованої частини Донбасу?
– Чи вибори, проведені під контролем лідерів, призначених у Москві, будуть визнані легітимними в Україні та світі?
– Як проводитиметься амністія тих, хто зі зброєю в руках чи іншими способами виступив проти України?
– Що означатиме самоуправління «сепаратистськими» регіонами, на якому наполягає Москва, і як довго воно триватиме?
– Як це буде пов’язано з питанням триваючої анексії Криму?
– Що як на «нормандському саміті» прориву не буде, чи зможе президент Зеленський скористатися «планом Б» і запросити до переговорів США та Велику Британію?
– Коли на Україну тиснуть із Москви, Франції та Німеччини, а Вашингтон занурився у власну політичну суперечку, чи Україну збираються розпродати та залишити ослабленою внутрішніми розколами?
Подібні запитання ставить і колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
«Вільні і чесні вибори – це не тільки відсутність російських військ і техніки на окупованому Донбасі. Це також повне роззброєння і забезпечення безпеки. Питання – ким, як та коли? Це повний контроль нами та/або міжнародною спільнотою над безпекою на всій території окупованого Донбасу і всій ділянці українсько-російського кордону. Це повна участь всіх українських ЗМІ та політичних партій. Це також участь тимчасово переміщених осіб. Це організація виборів нашою ЦВК, можливо, спільно з міжнародною адміністрацією. Це функціонування українських судів і ще багато всього. Відповіді на всі ці запитання мають бути чіткими і однозначними. Інакше легітимність цих виборів ніколи не буде визнана. «Формула Штайнмаєра» не має жодного сенсу без того, щоб вона була вмонтована в план дій, тобто дорожню карту. Вона також не має жодного сенсу без відповідей на згадані вище запитання».
Російський оглядач і колумніст Леонід Рагозін пише з Лондона, що і так ясно, хто може перемогти у «найчесніших виборах» на окупованій частині Донбасу – ті ж самі проросійські політики, що перемогли на неокупованій частині Донбасу і які раніше були союзниками Януковича, тому для Кремля там усе в порядку.
Історик та публіцист Тарас Кузьо характеризує «формулу Штайнмаєра» як «формулу Путіна», яка матиме такі ж наслідки для України, як Мюнхенська угода для передвоєнної Чехословаччини – втрату частини території, Судетів, які вже за кілька місяців після угоди захопила нацистська Німеччина під проводом Адольфа Гітлера. Історики розглядають здачу інтересів Чехословаччини великими європейськими державами як перший крок до Другої світової війни:
«Формула Штайнмаєра» = «Формула Путіна» = «Формула Судетленду». Це призведе до більшої війни, а не до спокою. Ось як описують українські та західні коментатори підписану Зеленським угоду в Мінську».
Канадський аналітик українського походження Аріяна Ґіць вважає, що в першу чергу українці самі мають захищати свої інтереси:
«Якщо українці не воюють за свою свободу, суверенітет, територіальну цілісність та гідність, ніхто не буде. Жоден українець, який себе поважає, не повинен прийняти цю принизливу отруйну таблетку Кремля. Це наруга над усіма життями, які були пожертвувані, захищаючись від російської навали».
