Спілкування українців із росіянами все більше нагадує розмову розгніваного з глухонімим. Розмова на різних рівнях розуміння. Це навіть якщо не брати до уваги величезну армію російських інтернет-бійців, і добровольців, і на окладі.
І сприймають ті самі вісімдесят чотири відсотки росіян меседжі українців, схоже, тільки через своїх перекладачів типу Кисельова або Скабєєвої. Без перекладу має шанс достукатися до пересічного росіянина лише конкретний візуальний ряд, на кшталт цінників у магазинах, Суперджету, що горить, у телевізорі та вічного президента на мавзолеї.
Громадяни РФ абсолютно не звертають уваги на добре організований абсурд своєї дійсності
А оскільки населення в Росії посилено привчають спілкуватися на недавно запровадженому інформаційному «новоязі», такій умовній мові брехні, пропаганди і штампів, то нормальну російську мову, якою з ними все ще намагаються говорити українці, які нею володіють досконало, багато росіян розуміють усі гірше і гірше. Як і голос власного розуму, який звертається до них тією ж мовою.
При цьому громадяни Російської Федерації абсолютно не звертають уваги на добре організований абсурд своєї дійсності.
Ось що може бути абсурдніше міжконтинентальних балістичних ракет і новітніх танків на параді з приводу перемоги в кривавій війні, яка викосила мало не чверть населення країни три покоління тому і яка настільки далека від наших днів і сьогоднішнього світовідчуття, що її вже відзначають справжньою карнавальною ходою на кшталт «Безсмертного полку»? Війну, яка тими, хто нині живе, сприймається саме як війна, ніде не святкують молодечими запливами групи моржів із табличками, що складається з владивостоцького губернатора, «морських котиків» і китайських спортсменів. Так само, як і не святкують парадом стилізованих під бронетехніку дитячих колясок, хіба що не зовсім адекватну ініціативу провінційних матусь не підтримає чинна влада.
Як назвати цей дикий експеримент над свідомістю своїх і не своїх громадян, який регулярно ініціює кремлівська влада по всьому світу? Карнавал? Так, у ході «Безсмертного полку» є всі ознаки карнавалу, я про це вже писав.
Але на карнавалі не носять портрети мертвих дідусів і бабусь. І саме хода «полку» є частиною куди більш масштабного заходу.
Тоді що? Своєрідна хресна хода? Такий собі «оновлюваництво»?
Але під час хресної ходи не носять фотографії померлих, тим більше у вигляді церковних хоругв або транспарантів на мітингах. Ікони, як і портрети мертвих родичів, в усі часи носили під час процесій у руках, у данину поваги.
То все-таки парад перемоги?
Але до чого тут карнавальні костюми, церковна атрибутика на паличках і, як найвища точка божевілля, міжконтинентальні балістичні комплекси «Ярс» на Красній площі?
І навіть іноді здається, що ось-ось зможеш осягнути сенс і значення цього дня Перемоги.
Демонстрація сили?
Залякування ворогів, що стисли кільце навколо носіїв світової духовності?
Точно! Ось воно – МИ ЇМ УСІМ ПОКАЖЕМО!
Але навіщо тоді карнавальна хода, скорбота за загиблими і відкриття все нових помпезних меморіалів вічної пам'яті?
Розуміти не треба, треба пишатися, вірити, ненавидіти і йти. Коли і куди накажуть
Це коло питань нерозривне, як і має бути нерозривним коло сакральної свідомості.
Розуміти не треба, треба пишатися, вірити, ненавидіти і йти. Коли і куди накажуть. На демонстрацію, на парад, на Донбас, у Сирію і далі скрізь, куди потрібно Батьківщині...
Так, ще можна любити Батьківщину. Але тільки таку, тоді і так, як дозволять, якщо ж така Батьківщина тобі не подобається, то краще промовчати. Цілішим будеш.
Я цей текст пишу не для українців. Вони і так все розуміють, і навіть якщо не будуть згодні зі мною, у них є можливість самостійно отримувати інформацію і мати свою точку зору.
І не для росіян – тут я безсилий з одного разу щось пояснити, тим більше переконати. З телевізором боротися важко.
Я пишу для кримчан, яких російське телебачення виховує в дусі сировини для імперії все ж менше, ніж росіян і які пам'ятають ще, як містом можна ходити без паспорта і не стояти в чергах перед рамками металошукачів.
Подивіться, як виглядає справжня скорбота, пам'ять і повага до загиблих.
Як виглядає справжній День Пам'яті.
Це дуже коротке відео, півтори хвилини.
Тут немає ні Порошенка, ні Зеленського, ні навіть Путіна.
Тут немає нікого, крім осиротілих матерів.
У всьому світі немає нікого, крім них.
Цим матерям не потрібні потойбічні сили, у них за спиною літають ангели
Цим матерям не потрібні сонми загиблих, що викликаються зі своїх могил, які вони так і не знайшли через три чверті століття, адже багато жертв тієї війни досі не мають останнього пристановища з надгробної плитою.
Цим матерям не потрібні потойбічні сили за плечем для підтвердження своєї значущості, скрепності та сакральності, у них за спиною літають ангели.
Ці матері несуть портрети своїх синів не на паличках, а в руках, як і годиться.
Вони не співають веселу «Катюшу» і не карбують крок під «День победы».
Вони йдуть мовчки.
Подивіться це відео теж мовчки, не слухаючи жодних коментаторів, ні своїх, ні чужих.
Так само мовчки, як йдуть ці матері, які втратили своїх синів.
Убитих російським зброєю.
За наказом російської влади.
Убитих на своїй землі російськими солдатами, як прийшли сюди.
P.S. Аргументи щодо «громадянської війни» з 5 травня абсолютно безпідставні – проти України на Донбасі воюють виключно громадяни Російської Федерації, просто деякі з них ще не встигли отримати російський паспорт.
Карнавал закінчено, маски зняті.
Ось ще відео, трохи триваліше.
Максим Кобза, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
