Кримські фермери отримають приблизно 151 мільйон рублів на розвиток кооперації та сімейних тваринницьких ферм, повідомили у російському Міністерстві сільського господарства Криму. Кошти обіцяють розподілити під час конкурсного відбору найкращих фермерських бізнес-ідей.
Раніше російський міністр сільського господарства Криму Андрій Рюмшин говорив, що з 2015 до 2018 року на розвиток сільських територій у Криму було виділено понад 240 мільйонів рублів. До того ж, чиновник навів інформацію, що з 2015-го між кримським урядом та інвесторами були підписані 64 угоди про реалізацію проєктів, за якими обсяг інвестицій має скласти близько 42 мільярдів рублів. Пізніше Рюмшин уточнив, що реальні інвестиції в сільське господарство у 2018 році не перевищили 2 мільярдів рублів.
Російський глава Криму Сергій Аксенов 23 жовтня презентував програму роботи на наступні п'ять років і зокрема говорив про розвиток села:
«У сільському господарстві залучені понад 100 тисяч осіб. Серед значних пріоритетів аграрної політики: модернізація підприємств агропромислового комплексу, підвищення інвестиційної привабливості галузі, розвиток меліорації та соціальної сфери села. Завдяки реалізації проєктів у цій та інших сферах, зростання виробництва продукції до 2024 року має скласти більше ніж 13% до рівня 2018 року. На 2020-2024 роки на розвиток галузі в межах держпрограми розвитку сільського господарства та регулювання ринку сільгосппродукції, сировини та продовольства Республіки Крим буде виділено загалом 13,4 мільярда рублів. Зокрема в межах національних проєктів ‒ 246 мільйонів».
Водночас голова Комітету з питань аграрної політики та розвитку сільських територій російського парламенту Криму Юрій Мигаль у жовтневому інтерв'ю радіо «Спутник в Крыму» розповів, що останнім часом у Криму помітний великий відтік населення з сільської місцевості, особливо молоді:
«Ось ці п'ять років працювала програма сталого розвитку сільських територій, і в межах цієї програми стали доводити до ладу інфраструктуру в селі. Сьогодні ремонтуються клуби, йдуть заміни водогонів, ставляться дитячі спортивні майданчики, ремонтуються дороги, освітлюються вулиці. Може бути, ще не всі населені пункти охоплені цією реконструкцією, але в кожному за ці п'ять років зроблений певний рух вперед ‒ ми це бачимо... Але скільки б ми не будували доріг, освітлювали вулиць, ставили дитячих майданчиків ‒ якщо не буде високотехнологічного робочого місця, якщо молодь не буде бачити, що сюди можна прийти, що можна тут працювати й отримувати хорошу зарплату, провести своє дозвілля, зайнятися спортом, все це безглуздо. Тоді ми зможемо побачити, що молодь все-таки повертатиметься в село, працювати. Звідси піде розвиток селищ».
Фермер з Євпаторії Петро (ім'я змінене з міркувань безпеки ‒ КР) стверджує, що після анексії Криму Росією у нього та його колег почалися серйозні проблеми із роботою.
Роботи немає в сільській місцевості... Село розвалиться, обман на обманіПетро
‒ Трошки стали дороги робити, клуби. Ось у нас теж у селі і клуб зробили, і з дорогами навели лад ‒ а роботи немає! Прибули до нас представники із материка (з Росії ‒ КР), змінили владу в колективних господарствах фермерських, де великі підприємства, і почали дурити. У нас поруч село Уютне, колгосп Горького. До цього був Володимир Галаш ‒ нормальний мужик, виплачував інвестиції, все. А прибули з материка люди, захопили ось це все. Зібрали врожай, гроші ‒ у кишеню, і людей обдурили повністю... Роботи немає в сільській місцевості, їдуть у місто Євпаторію, але там зарплати копійчані. Село розвалиться, обман на обмані. Знаєте, дорогу та умови лизати ніхто не буде ‒ людям їсти треба, потрібна робота. Молоді практично немає. А говорили: ось, Росія прийшла, прямо таке щастя, краще стане жити. Але прийшли жандарми, урядники та поліцаї.
Фермер зазначає, що в Криму стало практично неможливо знайти працівників на тимчасові роботи в його господарстві.
Води немає, засолюється ґрунт. Усі фрукти як бур'янПетро
‒ До того ж води немає, засолюється ґрунт. Усі фрукти як бур'ян, і все бажання відбили від заняття... А те, що вони пропонують ‒ ми місцеві, маємо самі розуміти. Я з 1973 року тут проживаю, ми маємо самі визначатися, що, чого та як, нащо нам диктувати. Ми самі бачимо, що виросте, а вони пропонують, щоб показуху зробити.
Експерт ринку продовольчих товарів у Криму Андрій Александров розмірковує, чому, незважаючи на вкладення в сільське господарство, про які говорить російська влада, півострів залишається імпортозалежним регіоном із продовольства.
Криму навряд чи світять якісь райдужні перспективи селу, незважаючи на всі вливання, які будуть зроблені або роблятьсяАндрій Александров
‒ У Криму обмежені ресурси. Взяти той самий сусідній Краснодарський край: доступність води для зрошення, кількість річок, каналів ‒ там інфраструктура дуже добре розвинена. У Криму ж землеробство було з незапам'ятних часів ризикованим: може вирости, а може й ні. Відповідно, садять прості, зрозумілі культури, які дають максимальну маржинальність ‒ пшеницю ту ж, наприклад. Але однією пшеницею не нагодуєш: треба розвивати тваринництво, овочівництво, тобто диверсифікувати якось виробництво сільгоспкультур. Бізнес, капітал іде туди, де вища маржа, вища норма прибутку. Відповідно, недостатність місцевих виробництв компенсується постачанням... Я думаю, що Криму навряд чи світять якісь райдужні перспективи селу, незважаючи на всі вливання, які будуть зроблені або робляться.
Андрій Александров зазначає, що зараз на кримському ринку праці значну частину чоловічої робочої сили перетягнуло на себе будівництво.
З села відтік триває, і це не зупинитиАндрій Александров
‒ Якщо у людини голова світла, її посадили на який-небудь щебеневоз, на каток, і вона щось десь збудує. Так, хороший механізатор отримує шалені гроші, але отримує він їх у великих агрохолдингах, де він за день обробляє тисячу гектарів. Але в Криму немає таких серйозних агрокомплексів з хорошою технікою, з хорошою продуктивністю праці, щоб заплатити ці гроші. Так що з села відтік триває, і це не зупинити.
Старший науковий співробітник Інституту географії Російської академії наук Ксенія Аверкієва вказує на те, що в сучасній Росії село перестало бути місцем проживання тільки сільськогосподарських працівників.
‒ Мені здається, демографічну ситуацію в російському селі жодні державні програми не змінять, тим більше, вони розробляються Мінсільгоспом і безпосередньо не пов'язані з демографічною політикою. Дійсно, нова програма, на відміну від минулих, має свої переваги, велика увага приділяється не тільки сільському господарству. Російські села, особливо в центральній смузі або ближче до півночі, втратили свої аграрні функції, і дуже важливо розмежовувати сільськогосподарське виробництво та сільське життя. Безпосередньо в сільському господарстві зараз зайняті 10-15% сільських жителів і ще не дуже великий відсоток власників підсобних господарств. Нова програма дає принаймні якісь шанси неаграрним функціям у сільській місцевості... Там, де є хороші дороги, вона стає місцем проживання людей, зайнятих у містах або на вахтах.
Голова Союзу українського селянства, експрезидент Асоціації фермерів і землевласників України Іван Томич пропонує свій рецепт порятунку кримських селищ, виходячи із досвіду країн Східної Європи.
В Росії за останні 15 років удвічі скоротилася кількість фермерських господарств, у селі ситуація дуже складна ‒ воно гинеІван Томич
‒ Точка зростання для села ‒ це селянські фермерські господарства, сімейні. Їх дуже зараз мало і в Криму, і на пострадянському просторі. Без підтримки цільових програм, розвитку такої форми господарювання сільську місцевість не відродити. На жаль, це велика проблема в Росії. Там за останні 15 років удвічі скоротилася кількість фермерських господарств, у селі ситуація дуже складна ‒ воно гине. У Криму теж така ситуація. До 2010 року вона була набагато кращою, було понад дві тисячі фермерських господарств та приватні підсобні. Якщо не буде змінена політика підтримки, нічого з цього не вийде. Приклад є у наших сусідів ‒ у Румунії та Польщі. У Румунії на 18,9 мільйона громадян 3,9 мільйона сімейних фермерських господарств, у Польщі ‒ півтора мільйона. Там у селі є робочі місця, народжуються діти, є соціальна підтримка та розвиток місцевості.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
