Лідер кримськотатарського народу, депутат Верховної Ради України, уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв 13 листопада відзначив 75-річчя. Напередодні дня народження він звернувся із закликом допомогти дітям кримчан, яких з політичних мотивів утримують у місцях позбавлення волі в Росії та Криму.
Упродовж 1966-1983 років Джемілєва заарештовували шість разів. Загалом він провів в ув'язненні 15 років за «поширення поглядів, що ганьблять радянський лад». Під час перебування в неволі голодував 303 дні в омській в'язниці, на свободу вийшов у 1986 році. Понад 20 років очолював Меджліс кримськотатарського народу, нині ‒ депутат Верховної Ради України.
Програмний директор «Кримського дому» Алім Алієв став одним з авторів книги про Мустафу Джемілєва ‒ «Незламний». Він пояснює, чому цю людину треба вважати прикладом для наслідування.
‒ Що зробило його Мустафою-ага? Перше ‒ це сила духу, яка виражалася і в голодуванні, і в боротьбі за свої принципи, незалежно від політичної ситуації та державної підтримки. Друге ‒ розуміння того, що ти робиш правильну річ. Коли в радянські роки нинішні ветерани національного руху боролися за повернення, вони розуміли, що роблять дуже важливу річ не тільки для свого покоління, а й для майбутніх. І третій фактор ‒ просто бездоганне відчуття гумору, яке допомагає в дуже важкі часи не зламатися та йти далі. Мустафа-ага дуже багато жартує, знає багато прекрасних анекдотів. Ми запитували його, коли було важче ‒ тоді чи зараз? Він каже, що зараз легше, тому що весь цивілізований світ знає про окупацію й підтримує національний рух кримських татар та Україну.
У коментарі для Радіо Крим.Реалії Мустафа Джемілєв розповів, що найкращим подарунком на його ювілей став би вихід Росії з півострова:
«Ось якщо увімкнути телевізор і отримати інформацію, що росіяни почали вихід із Криму ‒ це був би, звичайно, великий подарунок. Напевно, так воно й станеться, тільки питання ‒ коли? А так решта все є, окрім батьківщини».
Кажуть, що кримські татари не шанують своїх лідерів ‒ і почасти це такАлім Алієв
Алім Алієв підкреслює, що кримські татари традиційно не схильні сліпо довіряти своїм лідерам.
‒ Кажуть, що кримські татари не шанують своїх лідерів ‒ і почасти це так, у них є дух свободи, який притаманний і українцям. Він завжди ставить під сумнів дію еліти, це дуже добре й правильно. Але в кримськотатарському суспільстві також є осуд, або, навпаки, вихваляння людей і вчинків через призму суспільства. Тих «лідерів», які зараз намагаються збудувати собі політичну кар'єру та йдуть працювати з окупантами, кримськотатарське суспільство не сприймає. Дуже багато є прикладів такого публічного осуду. З Мустафою Джемілєвим абсолютно інша історія: він не зрадив своїм цінностям та принципам, не зрадив людям, які йдуть за ним.
Кримський історик Андрій Іванець переконаний, що такі особистості, як Мустафа Джемілєв, ‒ велика удача для будь-якого народу.
‒ Він ще з молодості показав себе як принциповий лідер кримськотатарського національного руху, він відстоював його позиції в екстремальних умовах, фактично ставлячи своє життя на кін боротьби за повернення свого народу на батьківщину. За радянських часів проти нього було 6-7 судів, саме за його політичну позицію, 15 років він провів у таборах, на засланні, пройшов важкі випробування, а в 1970-х провів найтриваліше голодування в історії на знак протесту проти свавілля радянської влади. У 2014 році Мустафа Джемілєв знову показав себе: все обіцянки окупантів і спроби Росії переманити його на свою сторону провалилися. Це одночасно лідер кримськотатарського народу та один із лідерів української політичної нації, оскільки кримські татари виступають одним з акторів при її формуванні. Тому з ним пощастило всім громадянам України.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
