Антиросійські настрої у Криму. Як півострів одужує від «ватного вірусу» 2014 року?

У Криму ростуть антиросійські настрої? Принаймні, про це заявив блогер Олександр Горний. Через те, що кримчани відвертаються від Росії, москвич, який у 2014 році переїхав до Криму, тепер – із Криму їде. І навіть блог свій про півострів писати більше не хоче. Горний такий не один. Крим.Реалії пригадали інших жителів Криму, які під час окупації радо вітали російські триколори, а тепер скаржаться. Чому так? І що ж змінилося за сім років окупації на півострові?

Демарш блогера Олександра Горного (справжнє прізвище Сергєєв), помітив журналіст Євген Кисельов.

«Навіть цей суб'єкт, Олександр Горний, на чолі якого, я як не намагаюся, ну, ніяк не можу розгледіти сліди глибокого інтелекту, останнім часом просто збунтувався. Мовляв, яке нині беззаконня відбувається у Криму», – розповів Євген Кисельов на своєму YouTube-каналі.

Про своє розчарування призначеною Кремлем владою Криму, Горний написав у Facebook. Але у повідомленні не вказав жодного прізвища і конкретних причин розпачу.

«Йду з Криму, втомився від цього ідіотизму .... У мене інші принципи і виховання. І тьма, і бруд підуть, але дно пробито», – написав Олександр Горний.

У 2014 році Олександр Сергеєв переїхав до Криму з Москви, став блогером Горним, підтримував російську владу та її ставлеників на півострові.

«Коли відбувся перехід Криму до Росії, то, однозначно, я захотів бути тут, захотів бути поряд із Кримом. Я приїхав сюди і я не шкодую», – згадував блогер Горний в інтерв’ю телепроєкту Крим.Реалії у 2019 році.

Після цього Горного обурила забудова мису Меганом і знищення унікального парку у Форосі. Також москвич помітив зміни в самих кримчанах.

«Те що я бачу в настроях і головах кримчан – мене просто вражає. Це я помітив кілька років тому, коли почали з'являтися проукраїнські настрої. Я спочатку думав, що це ностальгія. Але вони кажуть: «Ти нічого не розумієш, твоя Росія сюди прийшла». І мені весь час тикають, що я материковий, що я з Росії», – скаржиться Горний на своєму YouTube-каналі.

Невдоволених, на думку блогера, у Криму багато.

«Це не настрої якихось там окремих спільнот в інтернеті – це просто величезна кількість людей. Вони кажуть відкритим текстом: «Ти розумієш, що, якби ми зараз голосували та розуміли, що буде, ми б так не голосували», – скаржиться Горний у своєму влозі.

«Український Крим» кращий!

Один з ефірів радіо «Эхо Москвы» про Крим підтвердив слова Горного. Ведучі радіо запитали в кримчан, який Крим їм більше до вподоби – український чи російський? Перші три відповіді здивували ведучих.

Дзвінок слухачки з Ялти.

– Живеться жахливо. Ми нічого не можемо з цим зробити. Те голосування в 14 році (нелегітимний референдум 16 березня 2014 року – КР) – це була чиста профанація, ніхто не ходив голосувати. Я як місцева жителька вам це кажу. Звісно, краще б якби була Україна. 90% жителів ми українці всі.

– В якому сенсі?

– Належність до цієї нації, так би мовити. Ну, тут же немає, скільки тут росіян, ну, дуже мало.

Дзвінок пенсіонера з Єкатеринбурга, який останні п'ять років живе у Криму й останні 20 років відвідував Крим.

– Який Крим кращий, російський чи український? Говоріть Олександре, ви у прямому ефірі.

– Безумовно український, я зараз поясню. Я людина дуже літня, ну як, мені 75 років, я можу порівнювати з попередньою державою. Крим зараз, делікатно кажучи, після приєднання, перетворюється на зашкарублий, застійний совок.

Дзвінок жителя Керчі.

– Дуже погано стало жити, дуже.

– Чому?

– Ви навіть собі не уявляєте. Робочих місць немає. Безробіття зросло, офіційно, за статистикою в 9 разів. Керч перетворилася на багно, в смітник. Сміття, все розрито, все недороблено, перерите все. Дуже стало погано. Жити стало набагато важче.

Чому ж у Криму з’являються невдоволені?

«Коли Путін і його свита закричали, що «Крим наш», вони мали на увазі себе, вони мали, на увазі себе особисто: Володимира Володимировича Путіна, людей із його найближчого оточення, усіляких там Бортнікова (директор ФСБ), Патрушева (секретар Ради Безпеки Росії), Шойгу (міністр оборони Росії) та інших. Вони зовсім не мали на увазі пересічних жителів Криму», – пояснює журналіст Євген Кисельов.

У 2014 Тетяна Єрмакова була «рупором русской весны» у Севастополі, головою «русской общини» міста і прибічницею так званого «приєднання» Криму до Росії.

«Здрастуй, російський Севастополь! Як красиво сьогодні на площі (площа Нахімова)! Нарешті, ми зможемо відновити наш із вами статус, а не той, що нам нав'язували 22 роки. Статус міста-героя Севастополя – міста російської слави», – в лютому 2014 року виголошувала з трибуни Тетяна Єрмакова.

За сім років погляди Тетяни Єрмакової змінилися. Вона, як і раніше, виходить на мітинги в Севастополі. Але тепер виступає проти тих, хто прийшов до влади в Криму в 2014 році.

«Але це ж якийсь кошмар, ми їм на блюдечку віддали Крим і Севастополь! Уявіть, якби 7 років тому на цю площу вийшло, як завжди, 150 осіб. Щоб було б тоді? Нічого б не було. А тепер нам кажуть: «Он ваша конура». Це нормально!?» – каже на мітингу в 2021 році в Севастополі Тетяна Єрмакова.

«Перш за все, вони повинні запитати у нас: «Що в вашому домі треба зробити?». А не так нав'язувати те, що вони нам нав'язують. Я хотіла б, цього разу, організувати фотовиставку «7 років «русской весны», і що за 7 років ми втратили», – переконує Тетяна Єрмакова.

Вітав сильну Росію, а провів три роки в СІЗО

У Павла Степанченка, ексдепутата міськради Алушти, з окупацією Криму ще складніша особиста історія. У 2014 році він був членом Компартії.

«З гідністю і честю прапор майорить над країною. Могутня держава, пишаємося ми тобою. Нехай під мирним небом цвіте моя країна, могутня і сильна Росія моя», – декламував у серпні 2014 року – у День державного прапора Росії, Павло Степанченко.

А у 2016 році він уже виходить на мітинг проти забудови алуштинської набережної.

Степанченка затримує поліція, його обвинувачують у вимаганні й він три роки проводить у СІЗО.

«Якщо згадати той референдум (нелегітимний референдум 16 березня 2014 року), як він відбувався... Так, я дійсно на той період підтримував прихід Росії. На жаль, ця влада робить усе для того, щоб я не любив Росію. Вона вся гнила за своєю суттю. Починаючи від нашого гаранта, так би мовити, цього президента, і його олігархічного оточення», – сказав Павло Степанченко в 2019 році, коли вийшов на волю.

Таких як Горний, Єрмакова і Степанченко, Євген Кисельов називає «ватниками», а все, що відбувалося у Криму у 2014 році – «ватним вірусом», який охопив півострів.

«Я не знаю нормальних людей у Росії, а повірте їх там залишилося достатньо, які були б заражені цим моторошним «ватним вірусом». Ось цих «Крим наш» і ось цих «ватників» я зрозуміти не можу і вони мені глибоко ненависні! Ну, напевно, у більшості людей це береться через власні глибинні нереалізовані комплекси. Ну, не знаю, у людини там кар'єра не склалася, сім'я його кинула, діти від неї відвернулися і ось вона реалізує себе ось таким чином», – припускає Євген Кисельов.

Власник парку левів «Тайган»: я сильно пошкодував

За сім років анексії свою думку змінив і власник парку левів «Тайган» Олег Зубков. У 2014 році він обіцяв виводити бойових левів на захист так званого референдуму щодо приєднання Криму до Росії.

«Якщо буде команда вийти за межі парку і поповнити ряди Самооборони (так звана Самооборона Криму), то ми це обов'язково зробимо», – казав Олег Зубков у 2014 під час окупації півострова.

За шість років, за словами Зубкова, пройшло 580 судів. Влада Криму, контрольована Кремлем, на думку любителя тварин, усі ці роки намагається «віджати» його звіринець.

«Я показовий, але я не єдиний приклад. Таких прикладів дуже багато, сотні й тисячі в Криму. Насправді хтось поїхав, в когось бізнес відібрали. Я лише один яскравий приклад із тих, хто сильно пошкодував, що з таким ентузіазмом у 2014 році переходив у російський Крим. Мені потрібно було бути розумнішим і мудрішим» – казав в інтерв’ю Крим.Реалії Олег Зубков уже в червні 2020 року.

«Кримський ефект»

Крим.Реалії запитали кримчан, що ж змінилося у їхньому житті за сім років так званої анексії? І чи стало краще?

– Нічого хорошого немає. Що може бути хорошого, якщо пенсія 10 тисяч? (приблизно 3,6 тис. грн) Як можна вижити на 10 тисяч з онукою. Дуже важко, медикаменти дорогі. Що може бути хорошого? Що в Росію перейшли – це добре. А за України не відомо, що б із нами було.

– Крим добре розвивається. Я бачу: будуються майданчики, відкриваються дитячі садки, роблять дороги. Північний Крим, звісно, запущений, але я думаю, що це справа часу.

– Чесно кажучи, стало важче. Набагато. Тому що зарплати маленькі, ціни ростуть і тут здебільшого робити нема чого. Переважно тільки будівництва. Люди багато п'ють. Багато, районами проходиш, наркоманів.

– Зараз пенсія більше. Зараз я взагалі не хочу в Україну. Там таке свавілля. Чи я телевізор не дивлюсь? З факелами там бігають. Свободу слова утискають.

– Продукція набагато смачніше була українська. Молоко, цукерки, ось таке все. І корисніша була. А зараз якось, не знаю. Пенсію нам просто перевели з однієї на іншу, теж саме вийшло. Я не знаю, що хорошого.

– Жити стало трошки краще. За України доводилося заробляти їздити кудись. То в Москву моталися, то ще кудись. Пенсія 11 тисяч із копійками (приблизно 4 тис. грн). В принципі вистачає. Я з чоловіком, удвох, ми можемо дозволити собі, ось, ми влітку їздили в Карелію.

– Двояко. Тобто, десь плюс і десь мінус. Зараз бардак цілковитий відбувається. Там парки вирубують, там вирубують, там зносять. У тому плані, що немає військових дій – це плюс, а в плані безладу – це мінус.

– Я, взагалі, з Донбасу. Тобто як, я упереджена в цьому питанні, тому що я проти України. Навіть, якби тут нічого не змінилося, але змінилося, звісно. Навіть, якби нічого не змінилося, я проти України.

Те, що відбувалося у 2014 році соціологи й політологи називають «кримським ефектом», порівнюють його зі станом сп’яніння.

Тепер, після ейфорії минулого, жителі півострова переживають розчарування і фрустрацію, кажуть експерти.