СІМФЕРОПОЛЬ – Спостерігаю за кримчанами після початку повномасштабного воєнного вторгнення російських військ в Україну і бачу, що агресія Росії знаходить підтримку у тих, хто живе від зарплати до зарплати, нікуди не виїжджає та дивиться телевізор. І таких, треба визнати, чимало у Криму. Люди з ширшим світоглядом і можливостями, як правило, незадоволені війною та пов'язаними з нею санкціями.
Наприклад, багато кримчан відкрили валютні рахунки в «Тінькофф Банку», але тепер вони не можуть ні зняти валюту (бо банкомати банку розташовані на території сусідньої Росії, а валюти в них часто немає), ні переказати (бо свіфт-перекази заборонили). Натомість банк включив негативну відсоткову ставку (у 12% річних) для валютних рахунків та знімає комісію щодня! Це називається «грабіж серед білого дня», але вдіяти нічого не можна, тільки чекати і сподіватися, що це безумство якнайшвидше закінчиться.
До речі, якщо вже заговорила про банки, то днями почула, як переживає знайома, яка мала вклад у банку «Форум» у 2014 році. Нагадаю, що банк на той час закрився, і Україна компенсувала все з Фонду страхування вкладів. Знайома (як і багато вкладників банку з Криму) примудрилася отримати гроші в Херсоні, при цьому подавши заявки до російського фонду страхування, і отримала ще й звідти компенсацію. Тепер, коли окупанти захопили Херсон, цих хитромудрих кримчан почало мучити занепокоєння: що буде, якщо окупанти вирішать перевірити банківську базу даних і з'ясують, що сотні кримчан масово отримали двічі за свої вклади у банку «Форум»?
Рівень життя падає у всіх, це помітно з багатьох чинників
Але й бюджетники, які живуть від авансу до зарплати, також незадоволені. Днями спілкувалася із сільським учителем. Він дуже обурювався, що стимулюючі виплати звели до мінімуму, а багатьом взагалі не платять, надбавки урізають. Загалом зарплата не те, що не зростає, а стала ще меншою, ніж торік.
Рівень життя падає у всіх, це помітно з багатьох чинників. Наприклад, згадую липень минулого року, тоді Сімферополь буквально ряснів від афіш із гастролями російських артистів, цьогоріч таких афіш поменшало. Спеціально пройшлася центром Сімферополя і знайшла лише афішу про гастролі театру ім. Горького з комедією «Женихи» (у головній ролі російський артист Олександр Панкратов-Чорний). Подумала: як не соромно веселити народ, коли щодня гинуть сотні людей на території України, зокрема й російських військових.
Попалася мені у Сімферополі ще пара афіш із концертами російських артистів. Відразу видно, що попит на розваги у кримчан та нечисленних туристів цього року різко впав.
Про проблеми з відвідуванням ресторанів і кафе теж багато хто говорить. Попит зберігся переважно на послуги їдалень. Наприклад, йдеш Кипарисовою алеєю в Судаку і спостерігаєш, як багато людей у розташованих тут кількох їдальнях, і як майже немає клієнтів у дорогих закладах, хоча раніше скрізь було повно народу.
Багато хто тут ще пам'ятає, як у добрі українські часи (так у Криму називають період до 2014 року) до Судака щоліта приїжджали хлопці з «Кварталу 95», у тому числі й сам Володимир Зеленський. Було весело і просто. Було, шкода, що минуло…
Дуже багато кримської молоді, яка має українські паспорти, продовжує виїжджати
Днями спілкувалася з перевізником, який возить людей з Криму до Польщі (через територію Росії та країни Балтії). Він каже, що дуже багато кримської молоді, яка має українські паспорти, продовжує виїжджати. Ці хлопці не хочуть витрачати свої найкращі роки на життя в сірій зоні, де можливості зведені до мінімуму. Також багато у нього клієнтів із тимчасово окупованих територій півдня України.
Тепер уже в Криму всі розуміють, що з кожним роком стає все складніше і складніше жити. Чимало кримчан на запитання «Як справи?» похмуро відповідають: «Головне, щоб гірше не було». Мало тих, хто вірить у краще майбутнє. Але це не стосується проукраїнськи налаштованих кримчан: ті, навпаки, підбадьорилися, сподіваючись, що ЗСУ після успішного контрнаступу вже цього року увійдуть до Криму і повернуть контроль України над Кримським півостровом.
«Щодо наших громадян, то я більш ніж на 100% впевнена, що ці люди чекають на Україну. Я спілкуюся з великою кількістю людей – не лише кримських татар, які розповідають про настрої на території півострова. Всі вони кажуть, що ми сподіваємося, що це саме той момент, завдяки якому ми зможемо повернути територію Кримського півострова, ми чекаємо на армію», – зазначає представниця президента України в АРК Таміла Ташева.
А поки що в Криму біснуються сучасні «шарікови», які влаштовують цькування кримчанам із проукраїнськими настроями. Наприклад, блогер, якого в Криму багато хто вважає явним проєктом ФСБ – Олександр Таліпов, просто насолоджується своєю безкарністю під дахом «контори».
Але часи «шарікових» пройдуть. Як після ночі завжди настає світанок, так і все в Криму стане на свої місця і повернеться світопорядок. Тільки дуже шкода, що тепер це може бути сплачено великими жертвами.
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогерка (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
