Президент України Володимир Зеленський з нагоди Дня Хрещення Київської Русі виступив з відеозверненням, в якому назвав її матір'ю української історії. Він зазначив, що «24 області України та півострів Крим ‒ її рідні діти, і вони по праву ‒ її спадкоємці». Офіційна назва свята ‒ День Хрещення Київської Русі ‒ України.
Володимир Зеленський додав, що «дуже далеким родичам не потрібно робити замах на її спадок і намагатися довести свою причетність до історії тисячі років і тисячі подій, перебуваючи від місць, де вони відбувалися, за тисячі кілометрів». До цього, 12 липня президент Росії Володимир Путін опублікував статтю «Про історичну єдність росіян та українців», в якій на підставі спільного походження від Київської Русі назвав їх одним народом. Раніше Путін також стверджував, що «Крим, Севастополь і Херсонес мають для Росії сакральне значення».
Про заочну історичну суперечку двох президентів йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Російський історик Борис Соколов висловив Крим.Реалії думку, що риторика й українських, і російських політиків про значення Київської Русі для сучасних держав не має жодного стосунку до справжньої історії.
Володимир Путін шукає велич Росії лише в історичному минулому, оскільки в цьому йому похвалитися нічимБорис Соколов
‒ Якщо ми перенесемося у кінець 10-го століття, на той момент не було не те що російського, українського та білоруського народів ‒ не було й того, що ми називаємо давньоруською народністю. Окремо існувала Русь з варягами й норманами, які говорили давньоскандинавською, а окремо ‒ підпорядковані їм східнослов'янські племена. Їм ще тільки належало упродовж 11-го століття злитися в якусь єдину народність. По-друге, Крим тоді мав до Хрещення Русі лише те відношення, що саме там після захоплення Херсонеса князь Володимир погодився хреститися в православ'я у Візантії. Тоді півострів не належав Києву, тому на цій основі виводити належність Криму тій чи іншій сучасній державі ніяк не можна. Просто Володимир Путін шукає велич Росії лише в історичному минулому, оскільки в цьому йому похвалитися нічим.
Борис Соколов також вказує на те, що сучасний Севастополь не має жодного відношення до Херсонесу.
Володимир Зеленський робить помилку, відповідаючи на ці екскурси російського президента ‒ не варто звертати на них увагуБорис Соколов
‒ Так, вони близькі за місцем розташування, але Севастополь виник наприкінці 18-го століття. Не можна сказати, що князь Володимир та його дружина хрестилися тут. Сам Крим був і римським, і візантійським, якщо ми говоримо про Південний берег. Центральний і північний Крим належали Хозарському каганату, іншим утворенням, потім виникло Кримське ханство, а вже потім він був завойований Росією і почав зросійщуватися тільки з 19-го століття. Однак Путін у тій же статті на тему єдності росіян та українців використовує тільки ті факти, які виправдовують імперську ідеологію. З цієї точки зору, Україна має бути частиною Росії. Головний адресат тієї статті ‒ Захід, Путін дає зрозуміти, що від України не відступиться і не дасть їй стати членом НАТО та Євросоюзу... Мені здається, зараз Володимир Зеленський робить помилку, відповідаючи на ці екскурси російського президента ‒ не варто звертати на них увагу.
Однак історик з Севастополя, співробітник Українського інституту національної пам'яті Максим Майоров вважає, що український президент не може ігнорувати політичні заяви опонентів.
Стаття російського президента сповнена маніпуляціями, і хоча там немає нічого нового, він вивів їх на високий політичний рівеньМаксим Майоров
‒ Це рівень президента України ‒ відповідати на такі зазіхання. Ми не можемо залишати їх без уваги, оскільки заяви Путіна без будь-яких коментарів обов'язково знайдуть своїх адресатів. Стаття російського президента сповнена маніпуляціями, і хоча там немає нічого нового, він вивів їх на високий політичний рівень. Раніше тези про «один народ» можна було почути від маргінальних російських діячів, і вони не сприймалися серйозно. Зараз це фактично набуло форми гуманітарної, ментальної агресії, на яку Україні необхідно відповідати на найвищому рівні. Адже теза про «сакральність» Криму просувалася ще до 2014 року: і через Севастополь як «місто слави російського флоту», і через православ'я, коли відновлювали Володимирський собор у Херсонесі. Все це в підсумку перетворилося в претензії на території.
Водночас Максим Майоров переконаний, що роль Херсонеса в християнізації Русі дуже перебільшена.
Краще, коли президенти думають про сучасність, а не про минулеМаксим Майоров
‒ Якщо Україна на підставі цього апелює до того, що вона є справжня спадкоємиця Київської Русі, що Крим ‒ невід'ємна частина України, я б на місці українського президента все-таки не педалював тему «сакральності» Херсонеса й для нас. Значення античного міста для цих процесів міфологізоване, причому ці міфи були закладені ще в Середньовіччі, а потім відтворені всупереч відомостям історичної науки ‒ це і пропагує сучасна російська влада. Коли політичні лідери починають вважати себе великими істориками та філософами, справжні вчені зовсім не радіють. Тобто я хочу сказати, що відповідь Зеленського в цій ситуації була необхідна, але все ж краще, коли президенти думають про сучасність, а не про минуле.
У свою чергу, український політолог Володимир Фесенко вважає, що хоча Володимир Путін і не розуміє Україну по-справжньому, він все ще прагне зробити її частиною Росії.
Росія вирішила почати нове ідеологічне протистояння в Україні. Є ризик, що воно буде не тільки ідеологічнимВолодимир Фесенко
‒ Мені ближча версія про те, що він займається сублімацією на українську тему. Ще у 2004-2005 роках, під час Помаранчевої революції стало помітно, що Путін не розуміє Україну. У нього сформувалося уявлення про неї як про щось штучне ‒ це стосується й українського народу, і держави. Путін бачить це як якусь помилку, викривлення історії й у своїй статті якраз намагається це обґрунтувати. У підсумку він відчуває якийсь когнітивний дисонанс: мовляв, як же так, ми начебто єдиний народ, ми однакові, але українці розвиваються інакше, вони все далі від нас і не хочуть з нами дружити. Йому треба пояснити таку ситуацію й підвести під неї історичну основу. Однак це не тільки сублімація Путіна, але й частина великої пропагандистської кампанії: Росія вирішила почати нове ідеологічне протистояння в Україні. Є ризик, що воно буде не тільки ідеологічним.
На думку Володимира Фесенка, загрозу такого рівня варто донести до західних партнерів України, які, за його оцінкою, «загралися в опортунізм» у відносинах з Володимиром Путіним ‒ про що свідчать, зокрема, поступки США щодо «Північного потоку-2».
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
