Житель Джанкоя Ігор Нікітенко вже півтора місяця намагається домогтися справедливості після свого конфлікту з депутатом Держдуми Росії від анексованого Криму Михайлом Шереметом. Наприкінці лютого кримчанин з інвалідністю через зір та діабет спробував плюнути в депутата й облити його зеленкою, за що був жорстоко побитий прямо в громадській приймальні «Единой России».
За версією Михайла Шеремета, Нікітенко був вкрай агресивний навіть у присутності поліцейських, які нібито й застосували до нього силу. Потерпілий джанкоєць після інциденту написав заяву до поліції, проте через місяць після цього конфлікту російські правоохоронні органи провели обшук у нього самого ‒ як стверджує Нікітенко, у пошуках якоїсь забороненої літератури.
Потерпілий кримчанин Ігор Нікітенко розповідав в ефірі Радіо Крим.Реалії, що причиною конфлікту стало те, що під час передвиборної кампанії до Держдуми Росії Михайло Шеремет пообіцяв допомогти його важкохворій дружині з оформленням кримської реєстрації для продовження лікування, проте так і не зробив цього до самої її смерті. Сьогодні джанкоєць боїться за своє здоров'я.
‒ Усі синці, садна зажили, щоправда, борюся з рівнем цукру після цього інциденту. Попросився на госпіталізацію ‒ мене записали тільки на 15 травня в Сімферополь в ендокринологію. Немає місць! Я зазвичай у квітні лягав, але цього разу вийде у травні. Щодо інциденту, за моєю заявою ніхто не працює, а ось за заявою Шеремета Слідчий комітет два рази по три години забирав мій час. У місті більшість просто шокована, як би там не було, цими побоями. Одна справа взяти за руки, вивернути їх під час затримання ‒ але вибачте, коли перелом носа, струс, садна на голові, подряпини й так далі, яке це затримання? Це явні побої. Охорони там не було ніякої, там були депутат Шеремет, заступник мера Джанкоя Ігор Івин, депутат «Единой России» в Криму від нашого міста Микола Юревич і якась четверта особа, помічник депутата. Вони мене вчотирьох і били.
Ігор Нікітенко запевняє, що російські силовики не поспішають розглядати його справу.
‒ Ще 28 лютого поліцейські прийшли до лікарні й узяли в мене заяву ‒ і все, більше ніхто зі мною не зв'язувався. 20 березня я вже закінчив усі процедури, прийшов до поліції та запитав, хто займається моєю справою, але мені ніхто нічого не відповів. Зрештою з'ясувалося, що моя заява знаходиться в Слідчому комітеті. Я зв'язався зі слідчим, який 26 числа був у мене з обшуком ‒ він сказав, що заява в нього. Я запропонував зустрітися, поговорити про побої, а те, що він працює за заявою Шеремета, видно. Слідчий відповів, що вони об'єднали ці дві справи, хоча мені сказали, що так не можна: у мене не зустрічна заява, у мене перша заява про побої. Загалом, досі слідчий не зв'язався зі мною після цього.
Поліцейські, при яких Шеремет мене бив, підтвердили тільки те, що я облив його зеленкою
Ігор Нікітенко згадує, що під час обшуку слідчий запитував, хто дав йому інформацію про прийом депутата Держдуми Росії, чи перебуває джанкоєць в якійсь політичній партії, а також чи зберігається у нього заборонена література.
‒ Тобто за заявою Шеремета робота йде, а щодо моєї ‒ нічого. Мені прислали листа, з якого зрозуміло, що з приводу плювка та образи депутата в порушенні справи відмовлено, а ось побої, які я йому нібито завдав, за статтею 116 Кримінального кодексу Росії виділили в окреме провадження. При цьому поліцейські, при яких Шеремет мене бив, підтвердили тільки те, що я облив його зеленкою. Я вважаю, що на них чиниться тиск, тим більше що це усі місцеві. Знаєте, раніше я боявся, що втрачу дружину. Це сталося 5 грудня 2017 року. Мені все байдуже, нехай що хочуть, те й роблять. Велика ймовірність, що вони намагаються вивести це на обопільне побиття, тобто завдали один одному побої і розійдіться. Але мого добровільного рішення не буде, цього я їм точно не пробачу.
Михайло Шеремет ніяк не відреагував на пропозиції журналістів Радіо Крим.Реалії прокоментувати конфлікт з Ігорем Нікітенком. Однак раніше депутат Держдуми Росії від Криму заперечував, що бив Нікітенка.
‒ Інформація, що з'явилася в соцмережах, що я нібито побив хлопця, викликала у мене крайнє здивування. Адже я його навіть пальцем не чіпав і знаходився від нього під час прийому громадян досить далеко, про що свідчать матеріали передані до Слідчого комітету. Якщо підтвердиться, що молодий чоловік є соціально небезпечним, мають вжити профілактичні заходи в межах чинного законодавства. Неприпустимо ставити під загрозу життя та спокій жителів міста.
Громадський активіст в Криму Сергій Акімов після нападу на Ігоря Нікітенка вийшов з одиночним пікетом на його підтримку.
‒ Він не просто громадянин держави, а людина з інвалідністю. Не в тому річ, що депутат або хто ‒ думаю, будь-яка людина на моєму місці підтримала б слабшого. Той же Шеремет ‒ здорова людина, ніяких хвороб у нього немає. Справедливість треба завжди підтримувати. Скажу більше: якщо ми цього не будемо робити, якщо не будемо помічати такі моменти, то буде тільки гірше. Якщо карати за такі речі не будуть, в такому суспільстві складно буде жити.
Український політичний психолог Вадим Васютинський пропонує поглянути на конфлікт громадянина та влади ширше.
‒ Зазвичай ми автоматично стаємо на бік скривдженого громадянина, ми всі недолюблюємо владу й тому здається, що вона в усьому винна. В принципі, громадянин має право бути таким, яким він є, і в демократичних країнах він має певні переваги. Пацієнт має право на емоції, а лікар зобов'язаний вміти на ці емоції якось реагувати. Той, хто прагне до влади, має розуміти, що це не тільки слава та почесті, а й зобов'язання. Коли людина приходить до державної установи, то чиновники там сидять саме для того, щоб їй допомогти. А як це відбувається насправді, ми знаємо. Україна, Росія, сьогоднішній Крим ‒ це продовження радянської системи бюрократичної, де людина ‒ гвинтик, і тому така тотальна неповага до її проблем. Ми потихеньку від цього відходимо, але я думаю, тільки за 2-3 покоління вдасться це пережити.
Вадим Васютинський переконаний, що чиновники зобов'язані вміти себе контролювати навіть перед обличчям агресії з боку громадянина.
‒ Якби мені цей депутат зателефонував і запитав, що йому робити, я б йому сказав: публічно визнайте більшу частину своєї провини, що не стрималися, вибачтесь, а потім ідіть до цього громадянина налагоджувати з ним стосунки. Я вважаю, що 90% таких конфліктів мають вирішуватися у такий спосіб, але наскільки це психологічно прийнятне для самого депутата, я не знаю. Часто люди такого типу зациклені на своїй гідності, у їхньому розумінні. Їм дуже складно визнавати помилки й вибачатися. Якщо вони це й роблять, то тільки формально. А в цьому випадку формального вибачення недостатньо, воно має бути щирим.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
