Ця невелика книга видана в Сімферополі, ще в 2007 році. Вона вміщує тексти 49 радіопередач кримської татарки Айше Сейтмуратової, що складають одну з найцікавіших глав в історії Радіо Свобода.
Наші читачі добре знають Айше Сейтмуратову, яку в передмові до цієї книги ексдиректор Російської служби Радіо Свобода Маріо Корті назвав праведником світу. Праведник – той, хто жертвує собою заради інших. Така Айше Сейтмуратова.
Коли вона відсиділа в радянських таборах за участь у кримськотатарському національному русі за повернення на батьківщину, перед нею було два шляхи: або знову бути засудженою за обстоювання прав кримських татар, або емігрувати. У своєму нарисі про Айше Сейтмуратову історик Гульнара Бекірова пише, що Олена Боннер допомогла їй у 1978 році отримати дозвіл на виїзд. Духовний наставник Сейтмуратової Джеппар Акімов говорив їй перед від'їздом, що якщо буде важко, вона має право «не займатися нашою справою», і Айше відповіла: «А навіщо ж тоді їхати?».
Маріо Корті взагалі відзначає звичку Айше відповідати обеззброюючим запитанням на будь-яке звернення до неї по роботі, тому що так працює «банальність добра». Наприклад, після того як кілька десятиліть весь світ на хвилях Радіо Свобода дізнавався про долю кримських татар з її передач, вона, повернувшись на Батьківщину, стала займатися благодійністю, звела будинок для архіву документів з історії кримських татар, і в 2001 році заснувала пансіонат для самотніх людей старшого віку «Къартлар эви». І коли її запитали, навіщо вона це робить, Сейтмуратова відповіла: «Я дала слово ветеранам». Усе просто. Вона праведник, який присвятив своє життя іншим.
Коли виселяли кримських татар з Керченського півострова, Айше було сім років. У дорогу вона хотіла взяти з собою подарунок батька, який пішов на фронт – улюблену ляльку, зростом вище від неї самої. Але офіцер їй не дозволив. Тоді Айше побігла за будинок, там був великий окоп, вона поклала туди ляльку і засипала її землею. Думала, відкопає, коли повернеться. У 1961 році вона приїхала до Криму і відвідала рідне село, вірніше, місце, де воно було, але не знайшла нічого на цьому місці, села вже не існувало...
За десятиліття еміграції Айше Сейтмуратова стала громадським діячем світового масштабу. З доповідями про становище кримських татар вона виступала на багатьох форумах і конференціях: в Лондоні (1980), Парижі (1980), Куала-Лумпурі (1981). У квітні 1980 року вона виступила в Сенаті США, двічі була запрошена в Білий Дім (1982 і 1988), була на прийомі у президента США Рональда Рейгана. У 1990 році зустрічалася з президентом Туреччини Тургутом Озалом. У листопаді 1980 року вона брала участь у Нараді з Гельсінкського заключного акта в Мадриді, а до Віденської конференції 1986 року видала книгу, присвячену боротьбі Мустафи Джемілєва, який на той час перебував в ув'язненні в Магадані. Книга була передана міністрам закордонних справ 38 держав.
З викриттями радянської національної політики і злочинів на національному ґрунті в СРСР вона виступала в парламентах Канади, Англії, Італії, Туреччини, Франції, в Конгресі США, читала лекції в університетах різних країн. Вона брала участь у роботі світових правозахисних організацій – «Міжнародної амністії», «Міжнародної ліги з прав людини», «Американської Гельсінської групи». Вона організувала міжнародний комітет на захист Мустафи Джемілєва, також боролася за звільнення Юрія Османова, Решата Аблаєва, Сінавера Кадирова та інших політичних в'язнів.
Тексти майже півсотні ефірів Радіо Свобода з участю Айше Сейтмуратовой являють собою історичний протокол
Тепер про саму книгу. Тексти майже пів сотні ефірів Радіо Свобода з участю Айше Сейтмуратовой являють собою історичний протокол того, як одна кримська татарка і вся світова громадськість викривали злочини радянської влади, що здійснювалися стосовно народів СРСР. У той час для світу не було іншого джерела інформації про те, що ж відбувається в Радянському Союзі. Зібрані воєдино під однією обкладинкою, вони представляють не тільки частину життя самої Айше-апте, а й видатну главу з історії Радіо Свобода, яка показує, як журналісти виконували свою місію захисту прав людини і свободи в усьому світі.
Вона вела на Радіо Свобода цикли передач «Документи і люди» і «Бесіди Айше Сейтмуратової». Перша програма розповідала про те, як ще Олександр Герцен та інші класики російської політичної соціології викривали гоніння влади на кримськотатарський народ. Айше вибудовувала програми так, що вони показували спадкоємність політики СРСР від кріпосницької Російської імперії і до акту депортації 1944 року, коли Сталін (подібно Гітлеру щодо євреїв) вирішив, що кримськотатарське питання вирішене в країні остаточно і безповоротно...
Вона повідомляла світовій аудиторії про долю Кримської АРСР, ліквідованої після депортації, викривала брехливе звинувачення кримськотатарського народу в зраді батьківщині. Айше розповідала в своїх передачах про кримських татар, які брали участь у боротьбі проти фашизму, про кримськотатарських героїв на фронті, про учасників партизанського руху в Криму.
Айше розповідала слухачам про розгортання національного руху за повернення на батьківщину, протести кримських татар у Москві, судові процеси проти учасників руху. Серед них – передачі про кримськотатарських представників у Москві, «процес дванадцяти», указ Президії ВР СРСР «Про громадян татарської національності, які раніше жили в Криму», суди після Чирчицького повстання кримських татар, Ташкентський процес Іллі Габая і Мустафи Джемілєва, процес Юрія Османова та Енвера Меметова й інших активістів.
В її програмі «Документи і люди» на Радіо Свобода в 1985 році (автор Айше Сейтмуратова, редактор Ю. Гендлер, випуск називається «Культурний геноцид щодо кримськотатарського народу в СРСР»), мабуть, вперше даються факти про культурний геноцид корінного народу Криму.
Айше перша розповідала всьому світу про самоспалення Муси Мамута, погроми під час виселення кримськотатарських сімей з Криму взимку 1978-79 року, масові голодування кримських татар у Москві в 1979 році. Вона оприлюднила документи про політику русифікації та асиміляції кримських татар, зробила в ефірі огляд книги А. Беннігсена «Мусульмани в СРСР».
Саме з передач Айше Сейтмуратової світ дізнавався про позицію і боротьбу академіка Сахарова, правозахисну діяльність Петра Григоренка за виправдання і повернення кримськотатарського народу на батьківщину, звернення і листи кримських татар в ООН.
Айше Сейтмуратова спростовувала брехливу заяву ТАРС про те, що кримські татари вкоренилися на місцях висилки і не потребують повернення на батьківщину
В ефірі Радіо Свобода в 1987 році Айше Сейтмуратова спростовувала брехливу заяву ТАРС про те, що кримські татари вкоренилися на місцях висилки і не потребують повернення на батьківщину, викривала дискримінаційну постанову Ради Міністрів СРСР 1987 року про обмеження прописки громадян кримськотатарської національності в Криму і Краснодарському краї. Вона робила огляд журналу «Гласность», кримськотатарської газети «Ленин байрагъы», розповідала про події в національному русі за повернення на батьківщину, демонстрації в Узбекистані, розкривала позицію кримських татар у питанні підтримки незалежності України.
Це все теми, з яких радіослухачі світу і СРСР, що на той час перебували за залізною завісою, не могли отримати інформацію з інших незалежних джерел. Цю місію виконали Айше Сейтмуратова і Радіо Свобода.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
