Україна вже за 10 років може залишитися без бойової авіації – радянські літаки відпрацюють свій ресурс, кажуть військові. Водночас у Повітряних силах останніми роками стає усе критичнішою ще одна проблема – військові льотчики і льотний склад – як новачки, так і люди з досвідом – масово йдуть зі Збройних сил України. Журналісти телепроєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» поговорили і з тими, хто служить, і з тими, хто вже звільнився, аби розібратися, чому це відбувається. Скільки людей пішло останнім часом і які проблеми, вважають військові, необхідно вирішити?
Шум від роботи кількох авіаційних двигунів на військовому аеродромі в Миргороді розлітається на сотні метрів навкруги. Техніки раз-у-раз перевіряють усі системи.
«Перевіряються всі системи літака, такі, як авіаційне обладнання, радіоелектронне обладнання, авіаційне озброєння. Проходять перевірки спеціалістами по літаку і двигуну. Після посадки ми також виконуємо підготовку до повторного польоту – усуваємо (недоліки – ред.), якщо є зауваження льотного складу. І відбувається перевірка всіх літакових систем», – перекрикуючи авіадвигуни, пояснює роботу інженерної служби на землі військовослужбовець Олександр.
Він – в армії вже 35 років і зараз заступник командира ескадрильї з інженерно-авіаційної служби – саме після його підпису літак отримує добро на зліт.
Винищувачі квапливо вирулюють зі стоянки і прямують до злітної смуги – у тридцятиградусну спеку з двигунів вириваються ще більш гарячі струмені повітря. Уже за кілька хвилин борти злетять.
У 831-й бригаді тактичної авіації в Миргороді на озброєнні 2 типи літаків – винищувачі Су-27 і навчально-бойові L-39. Рік випуску найновішого – 1989-й, тому в бригаді вже є льотчики, молодші за техніку, на якій вони літають.
Олександр – один із них. Як і більшість льотчиків, він не показує обличчя. Випускник 2019 року – відучився 5 років, а тепер у нього 5-річний контракт – літає на Су-27 і йому ще є куди зростати.
За 2 роки в нас звільнилося близько 140 осіб льотного складу. В цьому році планують ще близько 40 осіб звільнитисяОлег Гаврилко
«На 5-му курсі ми вже опановували цей літак та виконували на ньому польоти. У нас класність, звичайно. Це класифікація льотчика за його рівнем підготовки та до можливості ведення бойових дій в певних метеоумовах. Вона починається з третього, потім іде другий, перший клас і потім – льотчик-снайпер. На цей час у мене – третій клас, але проходжу програму допідготовки льотчика другого класу», – розповідає молодий офіцер.
Та останнім часом у Повітряних силах загострилась проблема – розповідають, усе більше льотного складу йде. До прикладу: цьогоріч звільнилися п’ятеро льотчиків-винищувачів, які завершили навчання у 2016-му – а це половина випуску саме цієї спеціалізації. У командуванні Повітряних сил деталізують: йдеться не лише про льотчиків.
«За 2 крайніх роки в нас звільнилося близько 140 осіб льотного складу. І в цьому році планують ще близько 40 осіб звільнитися. Підготовка льотчика рівня першого класу коштує приблизно 150-180 мільйонів гривень – в залежності від типу літального апарата», – розповідає «Донбас Реаліям» представник командування Олег Гаврилко.
Тут частково пояснюють звільнення внутрішньою конкуренцією із Міністерством внутрішніх справ через зарплати. Наводять статистику, де дохід в армії поступається і кадри перетікають до МВС. Кажуть: хочуть вирівняти дохід, адже багато спеціалістів перевчаються на іншу техніку – з літаків на гелікоптери – і продовжують служити в авіації.
«Департамент фінансів (Міністерства оборони – ред.) підтримав цю ідею, вони погодили дану доповідь. Наразі вона перебуває в Генеральному штабі. На жаль, поки що позитивного рішення головнокомандувачем (Русланом Хомчаком – ред.) про її підписання не ухвалено», – пояснює Олег Гаврилко.
На відео – політ українського винищувача Міг-29. За його штурвалом – Вадим Ворошилов. Один із тих п’яти льотчиків-винищувачів, які звільнилися цьогоріч. І він каже, що зарплата була останнім пунктом з тих проблем, які змусили піти з армії, перш за все льотчики потопають у бюрократії.
Мав проводити заняття протягом 61 години за тиждень. При робочому часі – 41 годинаВадим Ворошилов
«Я був начальником служби безпеки польотів – в мене було документації приблизно 19 журналів і інших планів. Папок загалом іще десь 30. Служба складається з однієї особи – я маю вести облік, аудит і плюс проводити заняття з льотним складом, що стосується безпосередньо безпеки польотів. Одного разу я підрахував, що мав проводити заняття протягом 61 години за тиждень. При робочому часі, розрахунковому на тиждень, – 41 година. Це лише служба безпеки польотів, є штурманська служба, повітряно-вогнева і тактична підготовка – і все це повинно проводитись з льотним складом», – пояснює засилля бюрократії та адміністративної роботи Вадим Ворошилов.
Те, що документації в армії багато, відомо давно. Проблема лише загострюється через звільнення – кажуть, люди йдуть, а бюрократія залишається. Що вище звання – то більше паперів. А льотчики перш за все мають літати. В реальності ж – приблизно 70% часу йде на письмовий облік і звіти, підтверджує проблему і чинний льотчик Олександр:
«Звичайно, хотілося б зменшення кількості цієї паперової роботи, але воно потрібно. У той же час багато дуже паперової роботи, яка непотрібна».
Офіцер каже, що літають доволі інтенсивно, допоки не починають порівнювати із часом, який проводять у повітрі льотчики з країн-партнерів:
«Льотчик в середньому, статистично, нальотує 40-50 годин на рік. З іншими роками зріст в цьому є, але якщо брати інші держави і держави-члени НАТО, до якого ми так прагнемо, то це смішні цифри, скажемо так. У них льотчик літає набагато більше».
Чергувань в мене за минулий рік вийшло 8 місяців. Позаминулий рік – 10 місяців чергуваньВадим Ворошилов
Тактична авіація давно не воює, але постійно чергує – у бойовій готовності як частина протиповітряної оборони, аби перехоплювати порушників кордону. Або на аеродромах поблизу Донбасу. І такі чергування тривають місяцями – часу на сім’ю та близьких просто немає, на власному досвіді пояснює Вадим Ворошилов:
«В зв’язку з тим, що льотного складу критично не вистачає, то чергування, наприклад, в мене за минулий рік, вийшло 8 місяців. Позаминулий рік вийшло 10 місяців чергувань. А 2 місяці – це місяць чергової відпустки та місяць після відпустки виконати деякі польоти на аеродромі базування і повернутися знову на місце несення бойового чергування».
Є у цих чергуваннях і фінансова проблема. Коли льотчик підпорядкований операції Об’єднаних сил – не отримує жодних доплат. Коли стоїть на бойовому чергуванні у складі системи ППО – отримує +100 гривень на день, але лише за перший тиждень. Далі виплат не передбачено.
Аби хоч якось утримати випускників в армії, у 2019-му Верховна Рада збільшила перший контракт для них з 5 до 10 років. Головний редактор видання militaryaviation.in.ua Денис Томенчук каже, що вирішення проблем це не дасть:
«В цьому випадку держава застосувала адміністративно-командний спосіб, найпростіший спосіб – збільшити термін контракту для випускників навчального закладу. Але всі, хто йде, вступає на навчання на льотчика – це здебільшого люди мотивовані. Вони знають, чому вони туди йдуть. І, відповідно, в них очікування – що вони будуть служити, приносити користь державі, будуть щось робити корисне. А коли стикаються з тим, що підхід в системі – формалізм, формалізм до підготовки, до безпеки. Вони ж все бачать. Де шукати мотивацію?»
В командуванні кажуть, що готують і інші зміни, але це вимагає часу – хочуть дати право льотчикам йти на пенсію після 20 календарних років вислуги – це 5 років навчання і 15 років служби. Олег Гаврилко роз'яснює плани:
Держава застосувала адміністративно-командний спосіб, найпростіший спосіб – збільшити термін контракту для випускників навчального закладуДенис Томенчук
«Коли льотний склад має 15 «календарів» (після першого 10-річного контракту – ред.), я думаю, більша частина льотного складу, який планує звільнятися, подумає і 5 років дослужить до пенсії. І тоді вже в 20 років вислуги підуть в життя з пенсією. Далі в Харківському національному університеті Повітряних сил створено Інститут цивільної авіації, який вже працює. Ми плануємо давати достойний курс іноземної мови для вивчення. І далі отримання сертифікатів CPL i PPL, щоб при виході на пенсію військовий пілот мав право працювати в цивільній авіації».
Денис Томенчук багато спілкується із льотчиками – і колишніми і тими, хто служить зараз. Список армійських проблем, каже, довгий – крім паперового навантаження, ставлення командування або навіть можливість реалізувати отриманий досвід.
«Практично щороку льотчики відправляються на курси або на навчання – в Британію, в США чи інші держави. Люди повертаються реально з практичним досвідом. Це не питання щодо перенавчання на інший літак – це щодо планування, внутрішньої роботи, як її побудувати. Буває, їх призначають на посаду, але реально вони цей досвід не можуть ніяк реалізувати. І думають: для чого це все було?»
Українські Повітряні сили доволі часто літають разом з партнерами з країн НАТО. Але, як кажуть льотчики, які звільнилися, цей досвід майже ніяк не аналізують, не систематизують і не використовують. І, відповідно, про нього не знають усі льотчики.
А, до прикладу, додають, під час підготовки курсантів майже не вивчають той досвід, який українські льотчики отримали під час боїв на Донбасі.
«На рівні навчальної літератури – на жаль, нічого не було. Була, звичайно, магістерська робота – всюди вказували: «враховуючи досвід АТО», але по факту нічого не було. З того часу змін – стосовно курсу бойової підготовки чи теоретичної підготовки льотного складу – не було. Лише щодо виживання надходили рекомендації – проводили заняття стосовно виживання льотного складу після покидання літального апарату на тій території», – розповідає Вадим Ворошилов, який закінчив університет у 2016-му.
Щотижня українські військові льотчики піднімають свої літаки в повітря. Як пояснює молодий офіцер Олександр: без цього не обійтися:
«Ми ж не можемо зупинитись у повітрі – встати, відкрити капот та щось подумати. Там часу обмаль. Тому потрібна велика професійність, і для цього лише один шлях – це якомога частіше літати».
Ресурсу в українських бойових літаків вистачить на найближчі 10 років – вже зараз поломки під час польотів бувають доволі часто, зазначають фахівці. Повітряні сили втрачають людей і ризикують залишитися без техніки, якщо проблеми не почнуть вирішувати, додає каже Денис Томенчук:
«Держава повинна сконцентрувати увагу на цій проблемі і вирішувати комплексно – не тільки давайте ми різко піднімемо заробітну плату, а от забудемо про ремонт або не будемо ставити питання закупівлі техніки. Авіація – це засіб стримування. Якщо ми не будемо вкладати в авіацію, то наші можливості щодо оборони значно зменшаться».
Вадим Ворошилов після звільнення вже не приховує своє обличчя за штурвалом винищувача Міг-29. За час служби він налітав понад 400 годин і зробив понад тисячу вильотів. Під час навчання навіть не допускав, що звільниться одразу після першого контракту і проміняє військову авіацію на цивільну.
