Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
У так званому Кримському федеральному університеті ім. В.І. Вернадського (до анексії Криму – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського – ред.) відбулася презентація документального фільму «И что положено кому, пусь каждый совершит». Фільм, що має додаткову назву «Університет у спеціальній військовій операції: два роки на освітньому фронті» (режисерка – Вероніка Моргун, редакторка – Діана Первих, оператор – Аркадій Санніков), документально показує, на що перетворено зараз Росією один з найвідоміших і найдавніших вищих навчальних закладів Криму. Картина створена на базі так званого Інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну КФУ за підтримки пресслужби університету. Що ж не так з університетом?
Таврійський університет – помітний освітній та науковий заклад із більш ніж сторічною історією, яка була суперечливою та неоднозначною. Рішення про створення університету в 1916 році було ухвалено ще кримським урядом Соломона Крима. Потім були рішення про створення його як філії Київського університету в Ялті. Тож до Криму з Києва приїхала ціла група професорів для викладання медичних, громадських і технічних дисциплін. Але потім вирішили перенести університет у центр Криму. Першим ректором створеного в 1918 році Таврійського університету став учений-анатом, доктор медицини, професор Роман Гельвіг, який прибув із Києва.
Після нього ректором Таврійського університету було обрано сина українського професора, який сам був тісно пов’язаний з Україною, вченого Володимира Вернадського, тодішнє інтерв'ю якого в севастопольській газеті «Юг России» було, по суті, клятвою тодішньому уряду генерала Врангеля, з яким він зустрічався ще в Ростові, намагаючись не допустити зайняття Криму більшовиками.
Вернадський говорив: «Університет має активно йти на допомогу та підтримувати урядові зусилля у справі відродження Росії…». Зрозуміло, що він мав на увазі білу (білогвардійську) Росію. Далі він стверджував: «На сьогодні це єдиний вільний російський університет, в якому повністю збережена автономія, і саме йому слід дбати про відродження наукової роботи та відтворення вищої школи на всій території Росії у міру її звільнення ...» (мається на увазі звільнення від «червоних» – більшовиків).
«Інше завдання – це негайне сприяння уряду у правильному використанні продуктивних сил природи, – продовжував перший ректор університету. – Для виконання наміченого мною плану Рада університету обрала спеціальну комісію, завдання якої полягають у збиранні відомостей про становище вищої школи, складання мартиролога російських учених і вироблення плану відтворення вищої школи та науки в Росії…».
Після взяття Криму більшовиками в 1920 році за наказом Фрунзе були репресовані всі професори, які свого часу втекли з «червоної» Росії до Криму, тобто до білогвардійців. 1921 року на знак протесту проти більшовицьких реформ Володимир Вернадський відмовився від посади ректора і під вартою був переправлений до Москви. Університету ж було надано ім'я Михайла Фрунзе.
1921 року університет став іменуватися Кримським, 1925-го він був перетворений на педінститут, і в статусі університету відроджений лише за України. 1972-го року він став Сімферопольським держуніверситетом усе ще імені Фрунзе, з 1999-го року і до 2014 року – Таврійським національним університетом імені Володимира Вернадського.
У 2014 році автентичний Таврійський університет разом із багатьма викладачами та студентами переїхав до Києва, де було організовано повномасштабну роботу вишу.
У Криму ж за рішенням тодішнього ректора Миколи Багрова університет був переданий у підпорядкування Міністерства освіти і науки Росії та був реорганізований шляхом приєднання до нього інших кримських вишів, конгломерат з яких і став називатися Кримським федеральним університетом імені Вернадського. До складу нинішнього російського КФУ входять вісім академій та інститутів, п'ять коледжів і центрів, у нього одинадцять філій по всьому Криму та сім наукових організацій.
ВНЗ «на інформаційному фронті»
З початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Кримський університет багато в чому перестав бути навчальним закладом і фактично став військовою частиною як на реальному, так і на інформаційному фронті.
Що стосується реального фронту війни, то, як стверджує газета російського парламенту Криму «Крымские известия», «важливий внесок у формування оборонного потенціалу робить Військовий навчальний центр університету, який готує солдатів, сержантів та офіцерів запасу: кулеметників, мотострільців, артилеристів, військовх медиків».
Студенти мають розуміти, що вони мешкають у великій країні, а не у «відсталій Рашці»Олександр Мащенко
Директор нинішнього Інституту медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну Олександр Мащенко вважає: «Студенти мають розуміти, що вони мешкають у великій країні, а не у «відсталій Рашці», що їх співвітчизники – Пушкін, Толстой, Достоєвський, Чехов, Суворов, Кутузов, Жуков, Курчатов, Гагарін. Що вони мають права, але разом із правами є й обов'язки, зокрема обов'язок захищати свою Батьківщину». Далі попереду всіх прав та обов'язків висувається «обов'язок захищати Батьківщину», на яку, втім, ніхто не нападав. Причому, на перше місце, за словами Мащенка, висувається обов'язок померти, про що у згаданому фільмі, йдеться словами пісні: ««Но пусть и смерть в огне, в дыму / Бойца не устрашит, / И что положено кому / Пусть каждый совершит».
Газета повідомляє: «За два роки співробітники та учні вишу зібрали і передали на фронт десятки тонн гуманітарної допомоги та написали сотні листів нашим солдатам та офіцерам. Вони здають кров для поранених і виступають із концертами у шпиталях та військових частинах. Студентів університету знають у 810-й окремій гвардійській орденів Жукова та Ушакова бригаді морської піхоти імені 60-річчя утворення СРСР та 56-му гвардійському десантно-штурмовому ордена Вітчизняної війни першого ступеня полку…».
Водночас із доказами про те, що Росія справді «велика країна» у російських пропагандистів із КФУ складно. Олександр Мащенко для цього проводить паралелі там, де їх насправді немає: «Без сумнівів, Велика Вітчизняна війна і спеціальна військова операція (СВО, так в Росії називають повномасштабну війну проти Країни – КР) пов'язані між собою і історично, і культурно, і ідеологічно…»
Головний пропагандист вишу думає, що йому повірять на слово, і тому він не говорить, у чому складаються ці паралелі, хоча очевидно, що і воюючі сторони, і мета війни, і її стратегія зовсім не тотожні Другій світовій війні. Отже, і історично, і культурно, і ідеологічно це різні речі. Мащенко знову мобілізує всіх на смерть: «Роль кожного з нас, кожного студента, кожного викладача КФУ — кожен має зробити на своєму місці те, що йому належить. Інакше у цій великій складній війні з колективним Заходом перемогти буде непросто…». Слід додати – може виявитися, що навряд чи можливо…
Кримчани переживають події, пов'язані зі СВО, напевно, гостріше, ніж жителі більшості інших регіонів РосіїВолодимир Кур'янов
Тактика пропагандистів проста – вони вчать «ненавидіти Україну» та «любити Росію», незважаючи на реальні обставини. Зокрема, виконувач обов'язків ректора Володимир Кур'янов опустився до обману присутніх: «Кримчани переживають події, пов'язані зі СВО, напевно, гостріше, ніж жителі більшості інших регіонів Росії, адже наш півострів багато років входив до складу України, яка в результаті перетворилася з процвітаючої радянської республіки в лігво нацизму. Не дивно, що наш університет допомагає нашій армії та жителям регіонів, які повернулися до Росії слідом за Кримом, усім, чим може, і далі витримуватиме цю лінію».
Кур'янов промовчав, що основний свій розвиток у післявоєнний час Крим отримав у складі України та за кошти України. А в чому виявився «нацизм», виконувач обов'язків ректора так і не зміг сказати, як і не уточнив, хто на кого напав у 2022 році, хто агресор, а хто захищається.
Завдяки таким картинам у наших студентів формується правильне уявлення про Росію як країну з великою історією та культуроюСергій Додонов
Хвалив фільм і голова комітету з освіти, науки та молодіжної політики Сергій Додонов: «Завдяки таким картинам у наших студентів формується правильне уявлення про Росію як країну з великою історією та культурою. Університет і, насамперед, Інститут медіакомунікацій, медіатехнологій та дизайну КФУ стали своєрідними патріотичними, пропагандистськими центрами. Прикладів тому безліч. І це не тільки нинішній фільм, що бере за душу…». При цьому російський контент у YouTube рясніє повідомленнями про лекції та курси «Журналістика в період СВО», в яких проводиться паралель із Другою світовою війною, але нівелюється той факт, що радянські журналісти тоді брали участь у війні на боці тих, хто обороняється, а зараз російські журналісти – на боці агресора.
У Криму вважають, що військовий потенціал університету не вичерпаний, у ньому виношуються плани створення ще однієї структури – школи кіно, яка, звичайно, вчитиме знімати «патріотичні», пропагандистські фільми в тому ж дусі величі й ненависті.
«Все починалося з нас»: засилля російської пропаганди на вулицях Сімферополя (фотогалерея)
«Нахапане – ребром виперло!»
А невдовзі після фільму Інститут медіакомунікацій КФУ знову запросив на презентацію, цього разу книги директора інституту Олександра Мащенка: «Нахапане – ребром виперло! (Розпад України у нотатках журналіста: 1997-2024)» («Нахватанное – ребром выперло! (Распад Украины в заметках журналиста: 1997-2024)». До збірки увійшли старі статті Мащенка, опубліковані в газетах «Крымское время», «Крымское эхо», «Коммунист Крыма», «Новый Крым» та інших.
Ідею (і заголовок!) книги сам автор пояснює таким чином: «Україна – це справді велика країна, яка не поступається площею Франції. Проте великодержавні українські патріоти даремно пишаються цим випадковим капризом історії. Великодержавні амбіції України, не готової відмовитися від випадкових територій, подарованих їй Радянською владою, рано чи пізно й призведуть до сумних наслідків, бо надто великі у ній протиріччя між українським Заходом та російським Сходом. Фактично в державі існують паралельно два величезні антагоністичні регіони. Один – проросійський. Інший – анти... По суті, велику ковдру України рвуть на частини. У цих умовах курс на побудову унітарної моноетнічної держави може призвести тільки до одного: розпаду країни».
Не знаю, чи варто було презентувати книгу, що складається з історичних помилок. По-перше, широкомасштабна війна продемонструвала не «клаптикову ковдру», а єдність України. Раніше значною мірою російськомовні Харків, Запоріжжя, Бердянськ, Маріуполь, Херсон, Одеса, Миколаїв та інші міста й області повстали проти російської агресії так само, як і західні області України, яких традиційно відносять до україномовних. Чи не через це російська армія сьогодні розлючено бомбить їх ракетами та КАБами, знищує їхні будинки, електростанції, лікарні та церкви, але ні Харків, ні Одеса, ні Запоріжжя нездаються? Ще раз Україна довела, що немає ні двох, ні трьох частин України, є єдина країна, яка протистоїть агресору, країні-терористу.
«Нахапане» ребром «виперло» з Росії ще 1991 року і продовжує «випирати»
А другий аргумент і взагалі лежить на поверхні: нахапане ребром виперло не з України, бо вона нічого не хапала силою та обманом. «Нахапане» ребром «виперло» з Росії ще 1991 року і продовжує «випирати» дотепер – пішли прибалтійські та середньоазіатські республіки, піде Україна (Володимир Путін хотів «приєднати» Крим, але втратив всю Україну!), підуть інші колоніальні народи, як стверджує «Форум вільних народів пост-Росії», у різний час силою приєднані до імперії, і залишиться… Втім почекаємо вердикту історії, адже кримські «письменники» можуть писати, що хочуть, але скасувати історичну закономірність про те, що імперії розпадаються, вони не можуть. Тому треба було писати правдиві книжки…
Десять років окупації та спротиву Криму у фотографіях журналістів Крим.Реалії (фотогалерея)
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
