Спеціально для Крим.Реалії
Кримсько-московські переговори тривали весь 1593 рік з перервою на весняне ханське вторгнення в Річ Посполиту. І така старанність принесла свої плоди – умови обміну послами були нарешті узгоджені.
Кримсько-московські переговори 1593 року (початок)
13 лютого 1593 року кримські гінці були представлені до двору. Спочатку з ними поговорив голова Посольського приказу Андрій Щелкалов, а потім вони були прийняті Федором Івановичем. Гонці «правили уклін» від імені хана, калги та нуреддіна, государ запитував про «здоров'я» свого «брата Кази-Кірея царя», потім Джан-паша-мурза передав велике послання Газі II Федору, листа Борису Годунову і виклав головну вимогу кримської сторони – відпуск гінців на чолі з Аллабердеєм-мурзою як попередня умова посольського обміну. Під час аудієнції кримці були пожалувані шубами.
В офіційній грамоті Газі II знову повторював своє бачення відносин між двома правителями останніми роками та обговорював умови обміну послами. Потім хан зажадав приборкати козаків, які нападали на кримські улуси. Саме цими нападами Газі пояснював минулорічний похід калги на «московські украйни» та обіцяв, що знову пошле «царевичів» на Московію, якщо Кремль не вживе жодних заходів. У листі до Годунова хан знову натякав на необхідність надіслати йому «запитні гроші» для збереження влади. Ще шість малих листів були присвячені питанням відпуску до Криму окремих осіб і виплат індивідуальних поминок.
Крім того, кримське посольство привезло до Москви ще вісім послань Федору Івановичу та Годунову від «ближніх царевих людей», які претендували на «особливу дружбу» з Кремлем. З них випливало, що в бахчисарайському Дивані розкол – частина кримських еліт виступає проти відносин з Московією, але багато впливових беїв пропонують себе на роль «великих послів».
25 березня відбулася відпускна аудієнція. Усі «нові» гінці поверталися додому, і з ними – Ібрагім Азі, Аллабердей-мурза знову залишався у Москві. У Бахчисарай вирушав гонець Семен Безобразов, якому належало погодити з ханом умови посольського обміну. Щелкалов вкотре підтвердив, що Кремль не піде на жодні поступки Криму, поки кримський «великий посол» не принесе шерть на з'їзді. Московським «великим послом» уже був призначений князь Меркурій Щербатов, якого на тій аудієнції представили кримцям.
7 квітня кримські та московські гінці вирушили в дорогу.
В офіційному посланні Газі II від Федора Івановича знову йшлося про умови розміну: «Посилаємо до тебе посла з великими поминками, а на тобі хочемо ще правди подивитися. Одного з послів твоїх Аллабердея-мурзу ми залишили для себе великої справи, щоб без доброї людини в нас не було, і зносини між нами не поривалися. Коли наш посланник Семен Безобразов і твої гінці в Крим до тебе прийдуть, то ти одразу відпусти до нас свого гінця легкого і відпиши, якого свого доброго чоловіка відрядиш до нас у послах і яку велику свою людину пошлеш з ним у провідниках, який з нашою доброю людиною у Лівен говоритиме про вічний мир; напиши, до якого терміну бути їм у Лівнах і взяти нашого посла і твого посла Аллабердея з великими поминками і запитними грошима: ми до цього терміну надішлемо при своєму послові, князі Меркурії Щербатому, і своєї доброї людини, яка з твоєю ближньою великою людиною про всякі справи приговорить і розміняється послами за колишнім звичаєм: наш посол князь Щербатий і твій посол Аллабердей підуть до тебе, а твій новий посол і наш старий посланець Безобразов підуть до нас».
На переговорах Безобразов мав описати хану картину посилення Московії на Кавказі, і навіть дати зрозуміти, що напад на Річ Посполиту серйозно полегшить кримсько-московські переговори. Майже ідентичним був зміст листа Годунова.
«Таємний наказ» Безобразову був набагато цікавішим. З гінцем вирушали 1000 золотих, які він мав використати, щоб підкупити хана (700), калгу (200) та нуреддіна (100), якщо ті зберуться знову напасти на московське пограниччя, і спробувати направити їх на Річ Посполиту. А якщо це не допоможе, Безобразову слід було оголосити протест і вказати, що похід не призведе «до встановлення доброї справи».
Якщо похід проти Польщі-Литви вже почнеться або Газі II буде зміщений Алпом Гераєм, «то йому, Безобразову, ніяк не давати золотих і тримати їх у себе таємно, щоб ніхто не знав, і толмачі».
Нарешті, Безобразов мав викупити кількох важливих полонених, взятих кримцями у минулорічному поході. Якщо звичайна такса за дітей боярських і княжичів становила від 50 до 100 рублів, то цього разу гінцю було наказано платити за деяких по 200 рублів – настільки серйозними були московські втрати!
Турський цар йде під Астрахань
У перших числах травня Безобразов прибув на Донець, до фактичної межі Кримського ханства, де почув про підготовку нового походу на Московію: «Царю Кримському одноосібно йти на государеву украйну і коні велів годувати по всіх улусах і вийти йому в березні на Молоду, а в Литву не ходити». За чутками, Газі II зібрав ледь не 200-тисячне військо! Понад те, донські козаки повідомили гінцю, що на допомогу хану рушили османи: «турський цар йде під Астрахань… і з зіллям прийшли, кажуть і з нарядом в Азов каторги восени, а йти кажуть вгору Доном до Переволоки». Безобразов негайно передав вести у Лівни, але виявилося, що він поспішив.
9 травня до Безобразова прибула «людина» Ахмеда-паші Яшлавського «князя Сулешова» і повідомила, що остаточного рішення щодо напрямку походу ще нема – хан чекає на прибуття польсько-литовського посольства з «поминками». 11 травня це гінцю підтвердив і сам Ахмед Яшлавський. Але видати бею грошей, щоб запобігти походу на Московію, Безобразов відмовився.
А 23 травня, вже в Бахчисараї, московський гонець дізнався, що п'ятьма днями раніше Газі II перейшов Дніпро і вторгся до Речі Посполитої.
Кримський похід на Волинь 1593 року
Як уже говорилося раніше, 15 грудня 1592 року кримсько-польські переговори в Кракові закінчилися провалом – король не міг виконати вимоги хана про «зведення» козаків з Дніпра та про збільшення поминок. Але справа була не в небажанні Сигізмунда III, а в серйозних проблемах у його державі.
У грудні 1591 року майнова суперечка між запорізьким полковником (пізніше – гетьманом) Кшиштофом Косинським та князем Янушем Острозьким переросла у козацький бунт, а протягом наступного року повстання охопило майже всі українські землі у Речі Посполитій. Противники неодноразово приписували Косинському намір у союзі з Кримом спустошити королівські землі.
Але навесні 1592 року московський уряд, навпаки, велів донським козакам виступити проти Криму спільно з дніпровськими: «Якщо ж до приходу в Азов нашого і турського посланців хан чи царевичі його підуть на наші украйни і з ними азовські люди, то ви б усі на конях йшли під них на перевіз і на дороги, і на Донець Сіверський, і над ними нашою справою промишляли. А де зійдетесь на Дінці з нашими людьми путивльськими та із запорізькими черкасами, які прийдуть за нашим указом під хана на Донець (а велено черкасам запорізьким, гетьману Христофу Косицькому та всім отаманам і черкасам бути на Дінці на дорогах і за ханом йти до наших украйн), то ви б промишляли з ними, з нашим дворянином, що з ними буде разом, заразом».
Газі II зумів обернути ситуацію собі на користь
У лютому 1593 року Косинський зазнав поразки та склав зброю, але вже у травні зробив ще одну спробу повстання, під час якої і загинув. Газі II зумів обернути ситуацію собі на користь, вторгнувшись на Волинь. Головний кіш став у Костянтинова, розграбування зазнали володіння князів Острозьких. Місцева шляхта не встигла мобілізуватися, тож кримці пішли, точнісінько як у Московії роком раніше, «і шаблі вийнятої проти них не побачивши».
По дорозі назад ханське військо, скориставшись відсутністю козаків на Запоріжжі після повстання, знищило тамтешні укріплення і потравило пашу. Загалом кримський похід проти Речі Посполитої тривав півтора місяця.
Кримсько-московські переговори 1593 року (продовження)
Поки Безобразов чекав на повернення Газі II у Бахчисараї, 30 травня туди раптово приїхав Ямгурчі. Він вирушив був у похід на Польщу-Литву, але потім хан наказав йому повернутися до Криму, а потім виїхати до Москви. Ямгурчі знову мав домагатися від Федора Івановича знесення російських фортець на Кавказі, щоб уникнути турецького вторгнення. Також Ямгурчі підтвердив, що у разі повалення Газі з престолу, той хоче «бути з государем у братстві та в дружбі і в любові, і стояти на турського заразом і хотів Бахчисарай покинути та ставити місто на Дніпрі вище за пороги на Кошкіті перевозі».
Ханський посланник також оголосив, що похід «на литовського короля» було вчинено всупереч наказу Порти йти на «московські україни», через що «багато кримських людей від Дніпра повернулися». Зрештою, ногайці, роздратовані постійними нападами донців на Азов, також рішуче виступають за війну з Москвою. У цих умовах єдиним способом запобігти її буде посольський обмін, вкотре обговорювати умови якого Ямгурчі й вирушає.
4 липня Газі II дав Безобразову аудієнцію, де оголосив, що навесні наступного року знову піде у похід на Московію, якщо посольський розмін не відбудеться. Потім 6 і 13 липня відбулись два раунди переговорів московського гінця з кримськими беями з приводу розміру поминок, як завжди, на думку господарів, недостатнього та «запитних грошей». Безобразов заявив, що «про те буде договір на Лівнах, а зі мною про те указу немає». Також безрезультатно закінчилась зустріч 15 липня. А 19 липня до Безобразова дійшла чутка, що хан нібито знову збирається «на государя вашого украйну», втім, хибна.
11 серпня відбулась відпускна аудієнція, на якій Безобразову були представлені «великі посли»: у Лівни для посольського обміну – Ахмед-паша Яшлавський, до Москви – Імшмамет Ширинський. 17 серпня московському гінцю зачитали ханські грамоти цареві, у яких називалася необхідна сума «запитних грошей» – 30 тисяч рублів. Наприкінці вересня, після отримання звісток про благополучне завершення переговорів Ямгурчі з Годуновим, Безобразов і кримські посли вирушили в дорогу.
«Цар» відмовився і пішов на «литовського» короля
Тим часом 20 липня Ямгурчі дістався Москви і був поселений на Кримському дворі з Аллабердеєм-мурзою. 31 липня їх обох викликали до Кремля для «розпиту» у Щелкалова та аудієнції у Федора Івановича. Ямгурчі виклав главі Посольського наказу позицію хана: султан «писав до царя» з вимогою вчинити напад на «московські украйни»; «цар» відмовився і пішов на «литовського» короля; хан готовий здійснити посольський обмін за умови відправлення йому тридцяти тисяч «запитних грошей», відпуску Єртуган та всіх «людей, які з Мурат-Кіреєм царевичем приїхали». Також посланець сказав, що Газі II не відступив від «таємної справи» і готовий відкластися від Порти за підтримки Московії, а також надіслати заручників – але після посольського обміну. Османи ж, за словами Ямгурчі, готуються до походу не лише на Кавказ, а й на Астрахань. На аудієнції у царя було прочитано ханську грамоту та передано подарунки. У грамоті цій, написаній Газі власноруч, прямо повідомлялося, що зрив посольського обміну закінчиться тим, що Крим приєднається до прийдешньої війни Османської імперії проти Московії: «з численною раттю і з нарядом хоче міста брати і Москву воювати».
Але кримський блеф не спрацював – ще 26 липня з Азова було доставлено повідомлення від посла у Стамбулі Григорія Нащокіна, з яких випливало, що султан втягується у велику війну з імперією Габсбургів, тож найближчим часом йому буде не до Москви.
28 серпня Ямгурчі провів особисті переговори з Годуновим. Емісар підтвердив відмову хана від претензій на Казань та Астрахань і зняття звинувачень з Москви в «потраві» Мурада, а також запевнив, що Газі II перешкоджатиме нападам на московські «украйни». Годунов дав слово, що ханські умови посольського обміну, які стосуються Єртуган, будуть виконані. Остаточний договір про «мир і дружбу» має бути укладений московським посольством у Бахчисараї та надалі ратифікований у Москві. Ба більше, Кремль надасть військову та матеріальну допомогу хану в разі його повалення – це зобов'язання було знову зафіксовано у «таємних грамотах» Газі як від імені Федора Івановича, так і від Годунова. Однак від виплати 30 тисяч рублів глава московського уряду відмовився, заявивши, що таку суму «збирати не можна».
Остаточний договір про «мир і дружбу» має бути укладений московським посольством у Бахчисараї
За кілька днів на засіданні Боярської думи Годунов представив проєкт проведення посольського обміну з Кримом, підтриманий Щелкаловим і затверджений царем. До Криму вирушало посольство Щербатова; поминки хану і платня його знаті визначалися у розмірі «до чотирьох тисяч рублів чи більше»; «запитних грошей» відправлялося 10 тисяч; додому відпускалася Єртуган та ще 34 кримці; Ямгурчі відпускався негайно з повідомленням, щоб «цар слав своїх послів, не гаючись, а государеві посли в дорозі». Пункт про заручників у документ не увійшов.
Вперше за три роки посольський обмін між Кримом і Московією ставав реальним.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
