Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Після вибухів на військовому аеродромі в кримській Новофедорівці російські медіа оприлюднили низку версій про причини того, що сталося. Але при цьому жодна з цих версій не припускала українську участь у події.
Здавалося б, усе мало б бути навпаки. У Москві мали б прагнути до того, щоб звинуватити Україну в обстрілах чи диверсіях у Криму і тим самим довести «агресивність» держави, на території якої російські війська здійснюють «спеціальну операцію».
І ось, будь ласка – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть
Адже напередодні цього нападу президент Росії Володимир Путін стверджував, що головна небезпека українського вступу до НАТО полягає в тому, що Україна претендує на російський Крим. І якщо, мовляв, захоче звільнити його військовим шляхом, то в цьому випадку конфлікт Росії та НАТО просто неминучий. Але при цьому жодних доказів готовності України звільняти Крим за допомогою військової сили російський президент не наводив. І ось, будь ласка – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть.
Не беруть, хоча роками вишукували українських «диверсантів», звинувачували у нездійснених злочинах навіть кінорежисера Олега Сенцова чи журналістів Миколу Семену та Владислава Єсипенка. Фальсифікували звинувачення, виносили брехливі судові вироки. А коли сталися справжні вибухи – почали пояснювати інцидент недбалістю. Халатністю, а не українською диверсією, після якої можна було б погрожувати сусідній державі чи когось заарештувати за «терористичний акт».
За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися?
А чому? А, мабуть, тому, що це справжні вибухи, а не інсценування заради чергового показового судового процесу. За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися? Отже, немає над Кримом жодної надійної системи протиповітряної оборони – якщо це обстріл. Або немає жодних ефективних спеціальних служб – якщо це диверсія. Отже, немає жодної «сакральної» безпеки Криму?
Кому ж це, певен, захочеться визнати? Адже за подібне зізнання доведеться відповідати не перед телевізійними глядачами, а перед «глядачем №1», якому навряд чи сподобається, що російські силовики не можуть захистити захоплену територію. Та й якщо сам «головний глядач» усвідомлює реальність, то, як ви думаєте, чи хочеться йому це розуміння демонструвати?
Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки
Ось і виходить, що якщо російські пропагандисти, які спочатку ще не отримали «темників», гарячково назвали вибухи на аеродромі «перебором», то потім версія «халатності» все ж таки витіснила з інформаційного простору всі інші варіанти пояснення того, що сталося. Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки.
Вибух на авіабазі в окупованому Криму (фотогалерея)
«Ялтинський світопорядок» давно вже зруйновано діями російського президента Володимира Путіна
Залишається тільки зауважити, що якби радянські спецслужби були б настільки ж «ефективними», як їхні наступники на Луб'янці, на аеродромі під Саками навряд чи могли б безпечно приземлитися літаки президента США Франкліна Рузвельта, прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та голови Раднаркому Сталіна. І знаменита Ялтинська конференція так і не відбулася б.
Втім, «ялтинський світопорядок» давно вже зруйновано діями російського президента Володимира Путіна. Тож для сучасної Росії факт проведення цієї конференції союзників з антигітлерівської коаліції, певен, особливого значення не має. Можна й далі «курити» на аеродромі.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
