Третій «Кримський інжир» відроджує нетривіальний зміст і вишукану форму літератури українців і кримських татар
Вийшла третя антологія «Кримський інжир. Чаїр». Це кращі твори учасників уже третього традиційного українсько-кримськотатарського літературного конкурсу. В ньому беруть участь 250 авторів фактично з усіх регіонів України, а також Туреччини, Фінляндії, Німеччини та Грузії. З Криму в ньому брали участь жителі Сімферополя, Бахчисарая, Керчі, Сак, Євпаторії, Судака, Ічки і Білогірська. Крім прози сучасних авторів, створених на стику української і кримськотатарської літератур, книга містить розділи з перекладами творів класиків Олександра Довженка і Тараса Шевченка.
Збірник продовжує традицію публікації Інжирової промови, ексклюзивної думки відомих публіцистів про головне в нашому житті, що за значенням наближається десь практично до традиції Нобелівській лекції. Ця традиція починалася в другій збірці інжир промовою Нарімана Джеляла, нині арештованого російськими спецслужбами за фальсифікованою справою. Третя антологія українсько-кримськотатарської літератури містить інжирну промову відомої актриси театру і кіно Ади Роговцевої, яка переконує в силі, незамінності й цінності мови для народу від часів – Лесі Українки, Ліни Костенко до сучасної ситуації.
Як пише в передмові до антології один із засновників інжирного конкурсу і фестивалю Алім Алієв, третя збірка кращих творів українських і кримськотатарських авторів після дворічної роз'єднаності через локдаун і пандемію ставить завдання відновити, інтенсифікувати українсько-кримськотатарський діалог, щоб бути на одній ментальної хвилі і за формою, і за змістом. Уже прийшов час, щоб цей діалог вийшов з наративів стереотипних чебуреків і пахлави, гір і моря і перейшов до більш складних тем, як взаємопроникнення культур, спільні історичні перемоги, право на суб'єктність кримськотатарського народу і цінності, що нас об'єднують.
Водночас, на думку Аліма Алієва, є й інший трек – це кримськотатарсько-кримськотатарський діалог, відверта розмова тих киримли, які живуть у Криму, з тими, які знайшли дім у Києві, Львові чи в Анкарі, Стамбулі. Між тими, хто здійснює намаз п'ять разів на день, і тими, які ходять у мечеть два рази на рік, тих, які читають самвидавні газети, і тих, хто знімає відео для тік-ток. У такому діалозі, на його думку, формується новий суспільний договір, який дозволить вирвати кримськотатарську мову з прірви, побудувати нову культуру без надмірної віктимізації, посилити й оновити національні інституції, почати вголос говорити про раніше табуйовані проблеми і будувати загальну стратегію на майбутнє.
Насправді, такого діалогу гостро потребує і народ України, в якому на тлі непорушних історичних цінностей та роботи зі зміцнення державності, все ще бродять підкинуті ворогом наративи про «непереписування історії» та «один народ».
Не можна не згадати і свіжіший факт, відображений у книзі ніби за замовчуванням. Тексти й переклади кримськотатарською мовою в книзі публікуються частково кирилицею, частково латиницею. Тією латиницею, яка була властива кримськотатарській мові після відходу від арабської графіки в 1928 році й до насильницького переведення її на кирилицю в 1939 році, і яка найбільш органічно відображає його фонетичні особливості. Рішення про це було ухвалене в 1991 році другим курултаєм кримськотатарського народу і було підтверджене й розвинене в рішеннях органів народного самоврядування в 1991-93 роках. Зараз Кабінет міністрів України ухвалив рішення про переведення алфавіту кримськотатарської мови на латинську графіку. Як зазначив міністр реінтеграції окупованих територій України Олексій Резніков, «кримськотатарська мова розвиватиметься в більшій гармонії з іншими тюркськими мовами, які після 1991 року перейшли або зараз переходять на латинський алфавіт».
«Я думаю, що ми закладаємо той фундамент, який не дасть зникнути кримськотатарській мові, – сказав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. – Чи буду я сам вчитися? Нам усім доведеться вчитися в більшій чи меншій мірі, оскільки тут мова йде не тільки про знання, а про якість знання мови. У нас одиниці людей, які можуть не тільки розмовляти, але й писати грамотно кримськотатарською мовою. Коли кримські татари перейдуть на латиницю, тоді вони розумітимуть і читатимуть однією мовою з іншими кримськими татарами, які в основному живуть у Туреччині й Румунії... Без відновлення мовлення ми можемо просто зникнути як нація».
Конкурс і фестиваль «Кримський інжир», а також видання вже трьох антологій за його підсумками грають велику роль у створенні й налагодженні кримської літературної інфраструктури, яка органічно вплітається в загальноукраїнський інтелектуальний простір разом із півостровом, його жителями.
Виникає питання – чому чаїр? Так називається фруктовий сад у кримських лісах. Чаїри створювалися в гірських ущелинах, біля води шляхом щеплення садових дерев на дикі підщепи. Їхні плоди в такому випадку були більшими, соковитішими, ароматнішими. Це була аграрна традиція киримли, що перервалася через геноцид 1944 року, коли їхня культура любові до землі була депортована разом із корінним народом. І тепер ця культура потроху відроджується на півострові, приблизно так, як відроджується літературна традиція співдружності двох мов, прикладом якої і служить цей конкурс, фестиваль і антологія.
Як і попередні збірники, третя книга містить розділи прози й віршів про Крим українською і кримськотатарською мовами, розділ перекладів і розділ дитячої літератури про Крим.
У книгу включені також спеціальні розділи «Свобода слова», в яких публікуються проза і вірші кримчан, незаконно засуджених російською владою. У третьому випуску антології публікується проза Сервера Мустафаєва «Земаневий юсуф медресеси», і вірші Вадима Сірука «Палаючі серця». У книзі представлені вірші кримськотатарських поетів Аліє Кендже-Алі, Зульбіє Саттарової, Сейрана Ібрагіма, Василє Менусмана.
Мухтар Мухтаров виконав переклад кримськотатарською мовою поеми Тараса Шевченка «Тополя», який, до речі, набраний латиницею.
А Тимур Куртумеров і Мамуре Чабанова переклали уривок з повісті Олександра Довженка «Україна в огні».
Третя книга «Кримський інжир. Чаїр» буде корисна тим читачам, які цікавляться історичними зв'язками України з Кримом, які вивчають кримськотатарську й українську мови, та й взагалі поціновувачам сучасної літератури незалежно від мови, оскільки у ній дуже зручно користуватися перекладами, а самі твори мають цікаві сюжети й написані вишуканою як українською, так і кримськотатарською мовами.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
