Спеціально для Крим.Реалії
На своїй останній пресконференції, відзначеній цілим каскадом самовпевнених заяв, білоруський правитель Олександр Лукашенко зазначив, що готовий буде визнати Крим російським після «останнього російського олігарха». Це, звісно, камінь аж ніяк не тільки в олігархічний город.
Як відомо, в анексованому Криму не працюють найбільші російські державні компанії. Для забезпечення життєдіяльності півострова створюються різноманітні «Роги й копита», мабуть, головна мета яких ‒ «прикрити» ці самі державні компанії від західних санкцій. Очевидно, це й має на увазі Лукашенко, коли говорить про «останнього олігарха». Якщо Сбербанк Росії та Російські залізниці не визнають Крим, то чому ж це має робити Білорусь?
Кремль, упевнений, й надалі наполягатиме не просто на визнанні, але й на поїздці Лукашенка до окупованого Криму ‒ про що нещодавно говорив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков. І це російське бажання легко можна пояснити. Росія контролює Крим уже сьомий рік. І досі жоден керівник іноземної держави в Криму не побував, «сакральності» півострова не визнав.
Зрозуміло, що для росіян Лукашенко ‒ не зовсім іноземець. Але якщо навіть керівник країни, яка формально є частиною Союзної держави, не хоче визнавати Крим російським і приїхати на півострів, то хто ж тоді взагалі визнає?
Лукашенко розуміє, що згода з анексією Криму ‒ це прямий доказ умовності білоруського суверенітету
Але Лукашенко, впевнений, опиратиметься. Він прекрасно розуміє, що згода з анексією Криму ‒ це прямий доказ умовності білоруського суверенітету. І якщо сьогодні він визнає анексію Криму, то завтра анексована вже може бути й сама Білорусь. А Лукашенко, думаю, ставиться до держави як до свого особистого володіння, йому зовсім не хочеться з господаря країни перетворюватися на голову нового федерального округу або просто на персонального пенсіонера.
Але, разом із тим, після початку масових протестів проти фальсифікації підсумків президентських виборів у 2020 році Лукашенко, напевно, прекрасно розуміє свою залежність від російської політичної підтримки. На свій народ він спиратися точно не може, Захід закрив двері остаточно. Лукашенко може розраховувати лише на Путіна. А це означає, що рано чи пізно йому, можливо, все ж доведеться їхати в Крим.
І винен у цьому, думаю, буде, з точки зору самого білоруського президента, зовсім не він сам і не його прагнення утриматися при владі, навіть за рахунок національних інтересів Білорусі. І зовсім не Росія, яка намагається змусити Лукашенка поїхати на анексований півострів. Винна буде... Україна, яка закрила повітряний простір для білоруських авіаторів після піратської витівки білоруської влади, «постачає в Білорусь зброю», «готує бойовиків» ‒ усіх безглуздих звинувачень я перераховувати не стану.
Ніяких фактів постачання зброї та відрядження бойовиків Лукашенко не наводить. Не наводить тому, що немає таких фактів
Маніпуляції тут очевидні: ніякий відкритий чи закритий повітряний простір не дозволяв Лукашенку взагалі приземлятися в аеропорту Сімферополя. До закінчення окупації Криму цей аеропорт – закритий і незаконно використовується агресором. Ніяких фактів постачання зброї та відрядження бойовиків Лукашенко не наводить. Не наводить тому, що немає таких фактів.
А є, впевнений, прагнення звалити на Україну провину за свою можливу поразку й приниження у спробах чинити спротив російському тиску. За необхідність залишити останній дипломатичний окоп.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
