Мая Санду хоче покласти край ізоляції Молдови, але перешкоди на її шляху лякають – експерти

Моніка Маковей, колишня депутатка Європарламенту та міністр юстиції Румунії, вважає обрання Маї Санду президентом Молдови «фантастичною» подією: для однієї з найбідніших країн Європи це можливість для «нового початку», і в даний час «іншого шансу врятувати Молдову немає».

«Перемога Маї Санду фантастична! І які б зараз не робили розрахунки або прогнози про те, що у неї немає більшості в парламенті, що уряд налаштований щодо до неї вороже, – все це можна і потрібно подолати, – сказала Радіо Свобода Моніка Маковей, нині експерт Центру європейських досліджень імені Мінди де Гунзбург Гарвардського університету. – Я бачила реакцію колишнього президента Додона, який заявив, що у неї немає ні уряду, ні парламенту, і тому, мовляв, вона нічого не зможе зробити. Тобто, він намагається представити її як президентку, у якої не буде ніякої влади, каже, що її даремно обрали, що це буде клоунада...».

«У цієї президентки є шанс. Вона хоче це зробити, і – це важливо – вона має необхідні знання, і їй буде надана міжнародна підтримка, допомога з боку Європейського Союзу та США, а також усієї демократичної спільноти, – сказала Маковей. – Крім того, вона має підтримку населення Молдови».

Володимир Сокор, аналітик Фонду Джеймстауна у Вашингтоні, погоджується, що обрання Санду означає фундаментальні зміни для Молдови: вперше у пострадянській історії цієї держави у неї буде президентка із західною освітою, англомовна, технократка, яка, за його словами, була «здатна спілкуватися безпосередньо та на рівних із європейськими лідерами та міжнародними лідерами загалом».

Санду на виборах у другому турі, який відбувся 15 листопада, поборола проросійського чинного президента Ігоря Додона, набравши 58 відсотків голосів у вирішальній перемозі, яка, на думку прихильників, дає їй потужний мандат для проведення реформ.

«Той, хто зазнав поразки на президентських виборах... це не обов'язково був Додон, – сказав Сокор. – Радянський Союз зазнав поразки в Молдові. Залишки Радянського Союзу були розгромлені в Республіці Молдова».

Країна із приблизно 3,5 мільйона населення, яка не має виходу до моря, розташована між Румунією та Україною.

За даними Світового банку, Молдова має другий найнижчий ВВП на душу населення в Європі після України.

Пронизана корупцією та, мабуть, найбільш відома на міжнародному рівні за скандал із банківським шахрайством 2014 року, коли мільярд доларів попросту зник, позбавивши країну 12 відсотків її річного ВВП, Молдова посідає останнє місце серед європейських країн за останнім Індексом розвитку людського потенціалу ООН.

Більше, ніж Москва

48-річна колишня економістка Світового банку та екс прем'єр-міністерка Молдови, Санду уникала геополітичних тем під час передвиборчої кампанії, зосереджуючи увагу на своїх обіцянках щодо боротьби з корупцією, зміцнення інститутів управління Молдови та спираючись на Угоду про асоціацію країни з Європейським Союзом. Вона виступала за «прагматичний підхід» до національних інтересів Молдови, який охоплював би діалог із Україною, Румунією, європейськими державами, Росією та США.

Однак такий збалансований підхід уже є суттєвою зміною від ізоляції країни за часів Додона, який зосередився майже виключно на зв'язках із Росією, і головним досягненням якого в якості президента було отримання Молдовою статусу спостерігача в Євразійському економічному союзі під керівництвом Росії в 2017 році. За чотири роки перебування на посаді Додон подорожував до Москви понад 30 разів, але жодного разу не відвідував сусідньої України чи Румунії, хоча Румунія на сьогодні є найбільшим торговельним партнером Молдови.

За часів Додона відносини Молдови з Україною були «дипломатично ампутовані», заявив Леонід Літра, аналітик київського Центру «Нова Європа». Додон де-факто перевів Молдову в стан «дипломатичного карантину», додає експерт, що завадило країні розробити «динамічний порядок денний».

Різкий контраст між Санду та Додоном тривав і після виборів. Кабінет обраної президентки негайно розпочав організацію післяінавгураційних візитів Санду до Бухареста та Києва, тоді як Додон оголосив, що поїде на консультації до Москви, оскільки він готується очолити фракцію Соціалістичної партії в парламенті.

«Це була абсолютно ненормальна ситуація, коли ми не їздили до сусідів, а сусіди не приїжджали до нас, – сказав молдовській службі Радіо Свобода Алексей Тулбуре з Кишинева. – Зараз це скінчилося. Зараз у нас буде зовсім інша ситуація».

До наступної битви

Незважаючи на те, що перемога Санду дає Молдові новий напрямок лідерства, на неї чекає ще одна боротьба – реалізувати своє бачення. По суті, Молдова є парламентською республікою, й офіційні повноваження президента різко обмежені.

«Її перемога – це чудова новина, – заявив колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін. – Але чи це лише шанс для Молдови? Це не означає, що завтра чи післязавтра все автоматично краще. У Маї Санду є безліч опонентів, багато з яких намагатимуться завдати їй шкоди, провокуючи політичні кризи в її країні. І ми знаємо, що це вже деякий час коливається від однієї політичної кризи до іншої».

У Молдові Кабінет міністрів володіє більшістю виконавчої влади, і в даний час його очолює Іон Чіку, колишній помічник Додона, який був затверджений прем'єр-міністром 14 листопада 2019 року і свій перший візит здійснив до Москви через шість днів. Це уряд меншості, в якому переважає Соціалістична партія Додона, яка контролює 37 із 101 місця в парламенті.

Дострокові вибори, але коли?

Президентські вибори залишилися позаду, відтак поточна політична криза в Молдові переходить до парламенту. Вибори до законодавчих органів призначені на 2023 рік, але після поразки Додона [на президентських виборах] існує сильний тиск щодо дострокових парламентських виборів.

«Рідко коли в Молдові досягають такого широкого консенсусу щодо слабкої легітимності чинного парламенту та необхідності дострокових виборів, – написав румунський аналітик Станіслав Секрієру в коментарі для Московського центру Карнегі. – Але консенсус між політичними партіями існує лише на словах, а не на ділі. Більшість політичних сил у парламенті обурюються з приводу дострокових виборів, оскільки багато хто може не потрапити [до парламенту] знову або [політичні сили можуть] отримати меншу кількість місць».

Розпустити парламент і призначити нові вибори в Молдові можна тільки в тому випадку, якщо уряд іде у відставку, зазвичай після вотуму недовіри, і новий уряд не затверджується з двох спроб або протягом 45 днів, або якщо законодавчий орган протягом 90 днів не ухвалює жодного закону.

Аналітик Тулбуре вважає, що Чіку практично неминуче подасть у відставку. «Нам потрібен інший уряд, – сказав він. – Нам потрібна інша більшість і нам потрібні легітимний парламент і уряд».

«Нинішній парламент повністю не функціональний – погоджується Сокор. – Сюди входить занадто багато корумпованих і неконтрольованих депутатів [ті, які залишили свої фракції та утворюють союзи для особистої політичної зручності]. Це пародія на парламент».

В інтерв'ю Радіо Свобода 23 листопада Чіку заявив, що не подаватиме у відставку, хоча визнав нагальну необхідність дострокових виборів. Він зазначив, що його уряд має лише підтримку меншості у парламенті, і його можна позбавити повноважень шляхом вотуму недовіри.

«Найкращий шанс» для Молдови

Ситуація, що склалася у Молдові, та позиція Москви щодо неї, ймовірно, будуть головними на порядку денному, коли Додон зустрінеться в Росії зі заступником керівника апарату президента Володимира Путіна Дмитром Козаком, який курує молдовські справи в Кремлі.

Поки що Соціалістична партія Молдови протистояла наполегливому тиску щодо дострокових виборів. Її позиція, швидше за все, не стане зрозумілішою до з'їзду партії, призначеного на грудень, на якому також може бути вирішена й доля Ігоря Додона.

На посаді президента Мая Санду піде з посади керівника своєї Партії дій та солідарності (PAS). У грудні ця політична сила також проведе свій з’їзд.

Якщо умови для проведення дострокових виборів будуть досягнуті і якщо Партія дій та солідарності, яка наразі має 15 мандатів, зможе досягти значних успіхів, Маї Санду буде набагато легше реалізувати свій порядок денний. Однак на це пішла б більша частина першого року її президентства.

Якщо ж, з іншого боку, країна кульгатиме разом із парламентом та урядом, яким бракує підтримки населення, мрія і бачення Санду можуть залишитися не більш ніж риторикою.

Сокор уважає, що Санду дозріла в політичному плані з тих пір, як її переміг Додон на президентських виборах 2016 року – до її усталеного технократичного резюме додалась значна політична проникливість.

«Я гадаю, що Санду є найкомпетентнішим керівником, якого Республіка Молдова мала з часу проголошення незалежності, – сказав Володимир Сокор Радіо Свобода, – вона знатиме, що робити».