19 січня Чехія традиційно згадує та вшановує пам’ять свого національного героя Яна Палаха. Із дня трагічної смерті чеського студента, який вчинив акт самоспалення на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини, минає 49 років.
Щороку в різних містах країни на згадку про життя Яна Палаха організовують різні заходи: покази фільмів, панельні дискусії, лекції, виставки та літературні вечори. Цього року в невеликому чеському місті Мелнік, окрім чеха Яна Палаха, була вшанована пам’ять і двох українців – Василя Макуха та Олекси Гірника: їхні вчинки передували чеському героєві, свого часу вони здійснили акти самоспалення в Україні на знак протесту проти репресій, русифікації та поневолення української держави.
Пам’ятну акцію організувала і провела місцева гімназія імені Яна Палаха, де для учнів старших класів була організована зустріч, присвячена життю і смерті чеського та українських загиблих героїв, яка завершилась показом документальних фільмів.
16 січня 1969 року Ян Палах вийшов на головну Вацлавську площу Праги і підпалив себе. Цим вчинком 20-літній студент Карлового університету хотів привернути увагу співгромадян до незаконної окупації Чехословаччини в серпні 1968 року. Пробігши кілька метрів, Ян Палах упав, на третій день він помер від опіків у лікарні.
Нашою метою було, окрім згадки про Палаха, показати студентам, що інколи в житті трапляються такі ситуації, коли варто воювати за якісь більш високі цілі, за народІлона Нємцова
«Нашою метою було, окрім згадки про особу Яна Палаха, показати студентам, що інколи в житті трапляються такі ситуації, коли варто воювати за якісь більш високі цілі, за народ, за щось, що є важливим для нас. Не боятися висловитися, не бути сірою людиною, стадом, не дозволяти, щоб вами маніпулювали», – зазначила директор школи Ілона Нємцова.
В урочистих заходах з покладанням квітів біля пам’ятника Янові Палаху взяли участь голова Сенату, верхньої палати Парламенту Чехії, Мілан Штєх, заступник голови нижньої Палати депутатів Парламенту Войтєх Пікал, мер міста Мелнік Цтірад Мікеш, а також посол України в Чехії Євген Перебийніс. У своєму виступі він наголосив на тому, що солідарність із чехами і словаками під час бурхливих подій 1968 року висловлювали тисячі українців, чимало з яких за свою позицію і солідарність заплатили життям і свободою.
Серед них був і Василь Макух, який ще перед Яном Палахом – 5 листопада 1968 року – здійснив акт самоспалення у центрі Києва.
Василь Макух прагнув привернути увагу сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої радянським режимом Чехословаччини. На Хрещатику він облив себе бензином і підпалив. Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!»
Схожу долю для себе обрав і Олекса Гірник, який у ніч з 21 на 22 січня 1978 року в день 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою на знак протесту проти окупаційної політики Росії в Україні підпалив себе на Чернечій горі у Каневі.
У прощальному листі дружині Олекса Гірник написав: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».
На думку чеських істориків, через приховування комуністичним режимом повідомлень про акти волевиявлення і протести громадян Ян Палах міг не знати про героїчні вчинки українця Василя Макуха, а також поляка Ришарда Сівеця, який самоспаленням у Варшаві 12 вересня 1968 року також протестував проти окупації Чехословаччини.
Однак приклади про самовідданих борців за правду наслідували й інші. У Чехословаччині це Ян Заїц та Евжен Плоцек, в Угорщині через протест проти радянської окупації та любов до своєї країни згадують 16-річного учня Шандора Бауера.
