«Вирок Чийгозу ‒ це акт залякування»

У понеділок, 11 вересня, підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив до восьми років позбавлення волі одного з лідерів кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза за звинуваченням у організації масових заворушень 26 лютого 2014 року. Того дня під стінами кримського парламенту відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Чийгоз провину не визнав і у своєму останньому слові назвав свій вирок «вироком усьому кримськотатарському народу».

Адвокат Чийгоза Микола Полозов також назвав рішення підконтрольного Кремлю суду «абсолютно незаконним».

«Російська влада намагається зламати спротив кримськотатарського народу окупації, показавши, що якщо ми можемо зламати ваших лідерів, то й вас теж усіх поодинці переламаємо. Але поки ця стратегія російської влади в Криму не приводить до якихось очікуваних результатів. Кримські татари продовжують мирно, ненасильницьки чинити спротив окупації та боротися за свою свободу», ‒ зазначив він.

Такої ж точки зору дотримується й активіст кримськотатарського національного руху Заїр Смедляєв.

«Безумовно, вони намагаються провести акцію залякування, залякати наш народ. Я впевнений, що, з одного боку, «зверху» спущені певні рознарядки з вимогою «виявити», а точніше ‒ призначити певну кількість «терористів». З іншого боку, як я вже зазначав, більшість конкретних жертв вибирається силовиками на місцях. Фактично зараз для звинувачення достатньо лише того, щоб якийсь місцевий чекіст проголосив вас «терористом». Після цього вся система починає працювати на виправдання його рішення, оскільки вся вона тримається на відносинах кругової поруки. Наприклад, суддя не може отримати свою посаду без попереднього схвалення з боку чекіста», ‒ пояснив він.

«Однак у ситуації з Чийгозом, схоже, схвалення було отримане як «зверху», так і «знизу». Його однаково боїться як федеральна влада, так і особисто Сергій Аксьонов ‒ у першу чергу тому, що Чийгоз прекрасно знав його минуле і не боявся відкрито висловлювати йому свою думку про його вчинки. Він ‒ справжній лідер кримськотатарського народу, і саме тому його постать була обрана для залякування інших. Справжній лідер ‒ це не той, кого пан призначив «коханою дружиною», а той, хто послідовно й принципово обстоює інтереси свого народу, його права й свободи, навіть якщо сам при цьому перебуває в неволі. Ахтем Чийгоз є якраз такою людиною», ‒ підкреслює Смедляєв у інтерв'ю Крим.Реалії.

На думку кримськотатарського активіста, сам процес винесення вироку свідчить про той страх, який, за його словами, російська влада Криму відчуває відносно до Чийгоза.

«Вирок зачитали в рекордно стислі терміни, буквально за десять хвилин. При цьому будівля суду була оточена силовиками, обгороджена турнікетами, були виставлені металошукачі. До того ж були блоковані прилеглі вулиці й спеціально організований транспортний колапс. Словом, робилося все, щоб люди не встигли під'їхати до будівлі суду в призначений час. Очевидно, що влада боялася народу», ‒ зазначає він.

За словами Заїра Смедляєва, активістів, які планували підтримати Ахтема Чийгоза під час винесення вироку, ще до його оголошення викликали на «профілактичні бесіди», під час яких силовики прямим текстом погрожували можливим затриманням біля суду й порушенням адміністративних або кримінальних справ з будь-якого приводу.

«Не дивлячись на все це, у будівлі суду зібралося не менше ніж п'ятисот чоловік. Фактично влада домоглася зворотного ефекту ‒ погрози та залякування лише згуртовують народ і надають людям рішучості. Такий же ефект був і після затримання літнього активіста Сервера Караметова, коли безліч людей вийшли спеціально на його захист», ‒ переконаний Смедляєв.

Заїр Смедляєв згодний з адвокатом Миколою Полозовим у тому, що під час судового розгляду провина Чийгоза не була доведена. З вироку наразі незрозуміло, чим саме керувався підконтрольний Росії суд при ухваленні рішення, каже активіст.

«Суд не міг навіть підтвердити, чиїми саме свідченнями доведена провина підсудного. Це не дивно, якщо врахувати, що звинувачення в закликах до насильства проти Чийгоза висловили тільки четверо свідків, до того ж троє з них засекречені. Єдиний відкритий свідок, Ейваз Умеров, сам повідомив у суді про своє неприязне ставлення до Меджлісу й особисто до Мустафи Джемілєва та Рефата Чубарова. У будь-якому нормальному суді така людина отримала б відведення, або як мінімум його свідчення поставили б під сумнів. До того ж жоден свідок не бачив його на заході в той день. Більше того, існує інтерв'ю Умерова, де він стверджує, що нібито 26 лютого (2014 року ‒ КР) весь час перебував поруч із Чубаровим, охороняючи його життя й безпеку. Але це ж абсурд: навіщо людині, яка так ненавидить Меджліс, приходити на його захід і охороняти Чубарова? Не кажучи вже про те, що жоден з декількох сотень свідків не підтвердив факт його присутності там, і не існує жодної фотографії або відеозапису, яка довела б це», ‒ розповів Смедляєв.

За словами кримськотатарського активіста, свідків захисту в суді було не менше ніж 70 осіб, і жоден з них не міг навіть згадати Умерова. Однак, як зазначив Смедляєв, суд приймав будь-які свідчення для того, щоб винести обвинувальний вирок.

«Часом це доходило буквально до абсурду. Серед свідків звинувачення були противники Євромайдану, радикальні російські націоналісти, кілька силовиків. Була серед них і одна жінка, яка, наприклад, стверджувала, що на нашій акції був зелений ісламський прапор з тризубом, під яким, в папасі й з бородою, з мегафоном виступав Ахтем. Насправді жодних подібних прапорів у нас не було, а в папасі з мегафоном виступав я. Це лише один приклад «точності» свідчень. Так звані свідки не спромоглися навіть переглянути відеозаписи, щоб дізнатися, як виглядає Ахтем і як він був одягнений того дня. Однак і це не збентежило суд», ‒ зазначив Заїр Смедляєв.

Що стосується можливих перспектив обміну Ахтема Чийгоза на затриманих в Україні росіян, активіст сумнівається в такій перспективі.

«Я схиляюся до того, що Чийгоз обраний цією владою як суб'єкт «публічної прочуханки» й акту залякування. Однак те, що російський суд визнав його громадянином України, вселяє певну надію. Звичайно, багато що залежить тепер від міжнародної спільноти. Той факт, що його примусово не визнали громадянином Росії, побічно підтверджує те, що юридично Крим є територією України», – підкреслив Смедляєв.