Серед бандитських прийомів є один з найбільш огидних ‒ коли подільники тримають жертву за руки, а ватажок завдає їй удару «під дих». І поки жертва намагається ковтнути повітря, відморозки можуть спокійно прикинути, як діяти далі, ‒ везти в ліс рити могилу чи тягнути до підвалу, де вже увімкнений паяльник.
Затримання кримського адвоката Еміля Курбедінова викликає у мене відчуття саме такого удару ‒ здається, що не можу вдихнути досі.
Чому напад на лікаря або пожежника при виконанні ними професійних обов'язків завжди викликає у людей бурю обурення? Тому що кожен розуміє ‒ це останній професіонал, який може захистити від смерті тебе і твоїх близьких, встати між тобою і пожежею або хворобою.
Адвокат, по суті ‒ такий же герой, який рятує самотужки твій світ, коли опиняєшся сам на сам з державною машиною
А адвокат, по суті ‒ такий же герой, який рятує самотужки світ, твій світ! І коли опиняєшся сам на сам з державною машиною, що наповзає на тебе подібно до танка, останньою надією залишається саме адвокат. Адже ні сусіди, які боязко зіщулилися в своїй квартирі і моляться про те, щоб іржаве чудовисько проскреготало повз них, ні сім'я за твоєю спиною, ні навіть друзі, які «мужньо» організували поодинокі пікети біля далекого ліска, зараз, коли гусениці ось-ось випрасують твій окоп, не допоможуть. І тільки спина адвоката, який став попереду, часто є єдиною спиною, видною підсудному крізь грати клітки в залі суду (всі інші сидять, як і годиться ворогам, обличчям до підсудного ‒ прокурори, слідчі, так що там лукавити ‒ і судді), залишає надію.
Еміль допоміг величезній кількості людей. Навесні 2014 року він, незважаючи на смертельну небезпеку, особисто витягував з міліцейських дільниць і підвалів «самооборони», які з кожним днем все менше відрізнялися один від іншого, журналістів. Цьому я особисто свідок. Зараз же тих небагатьох журналістів, хто ще залишився на півострові, будуть нещадно переслідувати за тією ж статтею ‒ екстремізм ‒ за одну лише згадку в соцмережах імені опального адвоката.
Так, тоді, навесні 2014 року, в Криму ще були журналісти. Але після нападів на працівників преси, побиття, пограбування, арешти і тортури, до літа першого року окупації незалежна журналістика в Криму померла.
Скільки адвокатів потрібно репресувати, щоб зникло поняття про захист цивільних прав на півострові? П'ять? Десять? Але ж ми за 23 роки так і не встигли стати частиною нормального світу, де кількість адвокатів порівняна з кількістю журналістів, я маю на увазі тих адвокатів і журналістів, які займаються саме захистом цивільних прав. Таких юристів і в українські часи у нас в Криму були одиниці.
«Адвокат», вирощений і пригрітий в російській системі правосуддя, в іншому світі може максимально розраховувати на посаду мийника гільйотини
А зараз, в найкращих традиціях горезвісної «гібридної війни», відбувається підміна понять, і «адвокат», вирощений і пригрітий в російській системі правосуддя, в іншому світі може максимально розраховувати на посаду мийника гільйотини. Так само і професія «журналіста зареєстрованого в Криму ЗМІ» сьогодні зводиться лише до прикрашання віньєтками указів влади і розфарбовування президентських висловів відповідно до сезону різдвяними або великодніми візерунками.
А тих небагатьох кримських адвокатів, які не поспішають на міську площу з ганчірками і «Містером Мускулом» ‒ відмивати чергові судові постанови російської влади, а намагаються боротися за своїх підзахисних, влада якраз і намагається поставити в чергу на свою судову гільйотину.
Нехай кожен кримчанин, який прочитає про цю ганьбу російської Феміди, чітко усвідомлює, що це його особистого захисника кинули за ґрати
Нехай кожен кримчанин, який прочитає про цю ганьбу російської Феміди, чітко усвідомлює, що це його особистого захисника кинули за ґрати, що це його останній рубіж оборони від російського Левіафана став слабшим на одного бійця, і прикине, а скільки взагалі людей захищатимуть його та його близьких в подібній, все більш реальній для кожного жителя Криму ситуації?
І нехай нікого не вводить в оману термін покарання в 10 діб адмінарешту ‒ якщо хоч трохи послабити загальну увагу до нашої (я вважаю, що те, що сталося стосується кожної порядної людини і в Криму, і на материковій Україні) біди, то вже російська система досконало володіє мистецтвом домальовувати нулі ‒ що до вкрадених сум, що до термінів.
Максим Кобза, кримчанин (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
