Спеціально для Крим.Реалії
Непоміченими в Севастополі проминули дві ювілейні дати: 105-а річниця від дня першої служби у католицькому соборі імені Святого Климента і 80 років від дня ліквідації радянською владою римо-католицької громади. Севастопольські католики проводять богослужіння то на вулиці, то в квартирі священика, в якій російська ФСБ встановила камери спостереження.
Історія католицького храму в Севастополі бере початок в далекому 1837 році, коли імператор Микола I затвердив план міста, на якому було позначене місце для спорудження костелу. Згодом був затверджений кошторис на спорудження в Севастополі Римо-католицької церкви на 900 осіб.
Кримська війна 1853-1855 років не дозволила почати будівництво костелу, на який вже була зібрана частина коштів.
До кінця XIX століття найнятий молитовний будинок насилу міг вмістити 50 людей, коли кількість прихожан на той час уже сягала 3 тисяч: як цивільних, так і військових чинів. Таке становище не могло задовольнити католицьку громаду, та 1 грудня 1898 року, під час перебування імператора Миколи II в Севастополі, через імператрицю Олександру Федорівну йому було передане прохання про будівництво католицького храму в ім'я Св. Климента (в листі вказувалася кількість католицького населення ‒ 4500 осіб). У цей же час багатий міщанин Ю.І. Камінський жертвує на користь громади куплену ним за 2 тисячі рублів земельну ділянку на вулиці Великій Морській.
За основу будівництва був взятий традиційний варіант готичного тринефного храму з цокольним поверхом і стрілчастою вежею центрального нефа
Тільки в 1911 році будівництво було закінчене зі значними скороченнями в проекті. Відповідно до початкового проекту, архітектура костелу була вдалим синтезом елементів пізньої англійської готики XV-XVI ст., з властивими їй стрілчастими формами і вертикалями у вигляді гострих шпилів. За основу будівництва був взятий традиційний варіант готичного тринефного храму з цокольним поверхом і стрілчастою вежею центрального нефа, яку вінчав високий шпиль із католицьким хрестом.
У 1936 році влада громаду розігнала, храм був закритий, настоятеля громади Матвія Гудайтіса розстріляли
Вибухнув у 1917 році жовтневий переворот, а за ним і громадянська війна, які зруйнували духовне життя севастопольських католиків. Лише у 1922 році католицькій громаді вдалося укласти договір з міськрадою про користування костелом, при цьому кількість вірян була вказана в 100 осіб ‒ такими були підсумки більшовицьких репресій. Під пильним оком НКВС католики проводили свої служби. У 1936 році влада громаду розігнала, храм був закритий, церковний дзвін «заарештований» і замкнений у дерев'яному сараї. Настоятеля громади Матвія Гудайтіса розстріляли. Міська рада ухвалила рішення про передачу будівлі костелу під культурно-просвітницький заклад.
Під час другої оборони Севастополя 1941-1942 років костел постраждав від бомбардувань незначно. За підсумками Другої світової війни 80% будівлі вціліло: фундамент ‒ повністю, стіни і дах ‒ мали лише три пробоїни від снарядів.
У 1960 році будівля колишнього костелу була перебудована у кінотеатр «Дружба». До будівлі був прибудований вестибюль з касами, а на місці вівтаря влаштований громадський туалет
У 1959 році був підготовлений проект реконструкції будівлі під керівництвом архітектора І.А. Брауде. У 1960 році будівля колишнього костелу була перебудована у кінотеатр «Дружба». До будівлі був прибудований вестибюль з касами, а на місці вівтаря влаштований громадський туалет (він був закритий тільки в січні 2009 року за клопотанням Володимира Казаріна, на той момент першого заступника голови міської адміністрації).
У 1994 році вийшов Указ президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна».
Упродовж усіх цих років католицька громада Севастополя безуспішно намагалася повернути собі будівлю храму. За ці роки вийшло ще кілька аналогічних указів і розпоряджень, але для католиків Севастополя це нічого не змінило. Костел, як і раніше, перебував у комунальній власності міста, його долею опікувалася міськрада.
Севастопольські католики щонеділі проводили службу під відкритим небом біля будівлі кінотеатру, намагаючись привернути увагу громадськості і влади до проблем їхньої релігійної громади.
Вперше за багато років у приміщенні кінотеатру відбулася церковна служба. Літургія на честь священномученика Климента, день пам'яті якого відзначають 23 листопада, відбулася при повному залі
28-29 листопада 2008 року Севастополь з офіційним візитом відвідав апостольський нунцій (посол Ватикану) в Україні Його Преосвященство архієпископ Іван Юркович. Апостольський нунцій зустрівся з представниками Севастопольської міської Ради і міськдержадміністрації. Під час зустрічі в міськраді йшлося і про можливість передачі католицькій громаді Севастополя будівлі костелу на площі Ушакова, де нині розташовується кінотеатр «Дружба». Вперше за багато років у приміщенні кінотеатру відбулася церковна служба. Літургія на честь священномученика Климента, день пам'яті якого відзначають 23 листопада, відбулася при повному залі. Після візиту посла Ватикану кінотеатр «Дружба» закрили, і відтоді він як кінотеатр не функціонував, оскільки міська влада пообіцяла представнику Ватикану вирішити позитивно питання передачі будівлі вірянам.
Після анексії Криму, вже в російських реаліях, 9 листопада 2015 року відбулася офіційна зустріч єпископа Римо-Католицької Церкви Яцека Пиля та начальника відділу у справах національностей і релігій Департаменту внутрішньої політики підконтрольного Кремлю уряду Севастополя Володимира Рябих.
Як було оголошено, «наразі представниками уряду Криму і Римо-Католицької Церкви розглядаються варіанти юридичного оформлення повернення Римо-Католицького Храму (збудованого в 1911 році на пожертви) Приходу Святого Климента в Севастополі з урахуванням інтересів усіх севастопольців. Обов'язковою умовою зазначене розміщення органу і проведення концертів органної музики в чинному католицькому храмі».
Однак і цього разу католиків обдурили. Буквально через два місяці після зустрічі з єпископом, директор Департаменту культури Галина Соляніна розповіла, що з листопада 2015 року в приміщенні розпочалися ремонтні роботи, і після їх завершення в 2016 році дитячий кінотеатр «Дружба» відновить показ фільмів.
Богослужіння під наглядом ФСБ
Дотепер севастопольські католики продовжують проводити святкові богослужіння на вулиці перед будівлею костелу-кінотеатру, а повсякденні служби проходять у розташованій в будинку навпроти квартирі священика. Вікна її виходять на храм і площу Ушакова.
Як нещодавно розповів пастві отець Анатолій, на вимогу правоохоронних органів у квартирі довелося встановити відеокамери спостереження, оскільки в ній регулярно відбуваються громадські заходи. Це «задоволення» обійшлося в 70 тисяч рублів.
У нинішній «російській імперії», при декларованій рівноправності, в реальному житті створюються нерівні умови для вірян різних конфесій і релігій
Влада також вимагає зробити паспорт «храму», вартість якого близько 60 тисяч рублів, але в релігійній громаді, яка налічує сьогодні близько 200 активних членів, таких грошей немає. У нинішній «російській імперії», при декларованій рівноправності, в реальному житті створюються нерівні умови для вірян різних конфесій і релігій.
Хотілося б почути з цього питання, наприклад, думку вельми релігійної дами, нинішнього депутата Держдуми Росії та екс-прокурора анексованого Криму Наталії Поклонської. Адже будівництво католицького храму в самому центрі Севастополя санкціонував не хтось там, а її улюблений імператор Микола II.
Прихильникам же «титульної нації» і «титульної релігії» варто нагадати про роль католиків у житті Севастополя. Серед них було багато знаменитих і великих людей. Місто Севастополь за розпорядженням Катерини II було засноване католиком за походженням Томасом Мак-Кензі (російська версія імені ‒ Фома Фомич Мекензі). Творець археологічного музею в Херсонесі ‒ католик Карл Казимирович Косцюшко-Валюжинич.
А якщо копнути ще глибше в історію, то в Херсонесі були віддані мученицькій смерті два римських єпископи (Папи Римські) ‒ Святий Великомученик Климент Римський і Святий Мартин Сповідник, яких шанують як Католицька, так і Православна церква.
До речі, перші відомості про католицьку громаду в Херсонесі належать до XIII століття. Відомо, що в 1333 році тут вже був католицький собор...
Андрій Покровський, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
