Втрачений шанс Криму

Спеціально для Крим.Реалії

99 років тому, 26 листопада 1917 року, у Бахчисараї, в серці кримських татар ‒ Ханському палаці ‒ урочисто відкрився національний з'їзд ‒ Перший Курултай кримськотатарського народу. Його проведенню передували місяці напруженої роботи лідерів кримських татар того часу. В кінці лютого 1917 року на зборах Кримського мусульманського благодійного товариства був створений тимчасовий мусульманський революційний комітет. Йому вдалося провести вибори у Криму, і 25 березня 1917 року був скликаний Всекримський мусульманський з'їзд.

З'їзд обрав Тимчасовий Кримсько-Мусульманський виконавчий комітет, головою якого став 32-річний Номан Челебіджихан. Він же був обраний муфтієм ‒ головою Таврійського магометанського духовного правління ‒ Криму, Польщі, Литви, Білорусі. Головою вакуфної комісії став його близький соратник Джафер Сейдамет. На той момент обидва перебували в розпорядженні діючої армії в Одесі. Відбулися вибори комісії з тридцяти п'яти чоловік, яка мала сформувати Кримський Мусульманський Виконавчий Комітет. Сформований незабаром склад Мусвиконкому обрав своїм головою Номана Челебіджихана і статс-секретарем Алі Боданінського.

Далі були місяці напруженої інтенсивної роботи Мусульманського комітету на чолі з Челебіджіханом... На з'їзді кримськотатарських громадських організацій 1 жовтня 1917 року в Сімферополі Челебіджихан сформулював актуальні політичні цілі кримських татар: «Наші прагнення зводяться до встановлення в Росії демократичної федеративної республіки, яка гарантувала б нашу самостійність як нації, за винятком питань зовнішньої політики і військового».

Незадовго до початку Курултаю Челебіджихан підтвердив прихильність цим принципам: «На Кримському півострові ростуть різнокольорові троянди, лілії, тюльпани. І у кожної з цих витончених квіток ‒ своя особлива краса, свій особливий ніжний аромат. Ці троянди, ці квіти ‒ народи, які живуть у Криму: татари, росіяни, вірмени, євреї, німці та інші. Мета Курултаю: зібравши їх разом, скласти з них красивий і витончений букет, заснувати на прекрасному півострові Крим справжню цивілізовану Швейцарію. Курултай думає не тільки про кримських татар, але про всі народи, які протягом століть по-братськи живуть разом з ними. Курултай запрошує їх працювати разом, і буде йти з ними пліч-о-пліч».

Конституція, ухвалена в грудні 1917 на Курултаї, була по-справжньому демократичною: в ній говорилося про загальне виборче право, скасування звань і станових привілеїв, про рівноправність чоловіків і жінок, про порядок скликання парламенту і обрання національного уряду. Здійснити ці починання молодій кримськотатарській республіці не судилося. В результаті кровопролитних боїв в середині січня більшовики розігнали Курултай. З 22 до 24 лютого в севастопольській в'язниці були розстріляні близько 600 чоловік, серед них і Номан Челебіджихан... Його смерть викликала величезне обурення мусульман країни, але це вже нічого не могло змінити.

Історія всім дає шанси... Але, на жаль, не завжди їх вдається використовувати... Те, що не вдалося Криму, змогла Фінляндія...

Сьогодні Фінляндія ‒ одна з найбільш комфортних для життя країн світу. Тут високі зарплати, якісна освіта, створені умови, які дозволяють людям відчувати себе захищеними державою. Тим часом історія країни складна.

До 1809 року Фінляндія була колонією Швеції, потім ‒ Російської імперії. З 1860-х років у Великому князівстві відбувався стійкий культурний підйом, прогресивні сили місцевої інтелігенції домагалися надання фінській мові статусу державної і домоглися цього.

Автономія Фінляндії зміцнювалася. Розпочатий 1899 року непопулярний процес русифікації сприяв посиленню боротьби за незалежність. 1917 року після Лютневої революції і падіння самодержавства в Росії влада перейшла до Тимчасового уряду, який пішов назустріч громадській думці. У Фінляндії був проголошений маніфест, що скасовував усі заходи інтеграції, що здійснювалася з 1899 року. Були відновлені привілеї Фінляндії, втрачені після революції 1905 року, скликаний сейм. Однак, після проголошення сеймом в односторонньому порядку незалежності Фінляндії у внутрішніх справах, рішенням Тимчасового уряду Росії від 18 липня 1917 року схвалений сеймом закон про відновлення автономних прав Фінляндії був відхилений, сейм ‒ розпущений, а його будівля була зайнята російськими військами.

Але частини російської армії, які перебували у Великому князівстві, вже не мали контролю над ситуацією. Поліція була розпущена і перестала підтримувати порядок. В результаті цього в країні посилилися заворушення. В цілому, до літа 1917 року ідея незалежності набула значного поширення. Жовтнева революція 1917 року, яка скине Тимчасовий уряд, дозволила Фінському сенату 4 грудня 1917 року підписати Декларацію незалежності Фінляндії, яка була схвалена парламентом 6 грудня. Таким чином, була проголошена незалежність Фінляндії, вона стала називатися Фінською Республікою.

Потім було ще кілька воєн Фінляндії з Росією ‒ але це були вже війни незалежної держави, яка зуміла відстояти свій суверенітет, своє гідне місце і, в кінцевому підсумку, сьогоднішній стан «найкомфортнішої для життя країни».

Колоніальне минуле Фінляндії не завадило цій державі відбутися і довести своє право на існування.

Слова Челебіджихана звучали в моїх вухах і в Швейцарії ‒ країні, яка традиційно довгі роки посідає найвищі місця у всіляких рейтингах успішності країн. Швейцарська Конфедерація сьогодні ‒ яскрава позитивна демонстрація держави, яка об'єднує різні етнічні групи. Офіційними мовами Швейцарії є німецька, французька, італійська і частково ретороманська (для ділового спілкування з носіями ретороманскої мови).

На жаль, доля Криму склалася куди більш драматично і нещасливо... На роздоріжжі історії 1917-1920 років півострів так і не зміг змінити траєкторію свого політичного розвитку, опинившись, як виявилося незабаром, в страшних обіймах радянської імперії.

Втім, історія завжди надає шанси і можливості. Саме тому ті, хто її вершить, зобов'язані вибирати вірний шлях ‒ для себе і для нащадків...