У наглядовій справі Прокуратури СРСР у справі Енвера Сеферова і Шевкета Абдурахманова зберігся ще один важливий документ. Він повною мірою характеризує прагнення й ідейні погляди підсудних. Незважаючи на стилістичні шорсткості й деяку наївність, не можна не відзначити: звернення «до всієї молоді кримських татар» пронизане щирим болем авторів за долю свого народу й утрачену ними рідну землю. (Закінчення. Початок ‒ тут).
Документ наводиться без купюр в авторській редакції:
«Юнаки й дівчата, уродженці Кримської Автономної республіки, за національністю татари, які зараз проживають у різних куточках Радянського Союзу, ми звертаємося до вас.
Більшість із вас є молоддю, яка під час Великої Вітчизняної війни була в неповнолітньому віці. 1944 року, ще будучи дітьми, разом зі своїми батьками ви були виселені зі своїх рідних місць у різні кутки Радянського Союзу. З того часу минуло 16 років. За цей проміжок часу ви все ще перебуваєте на спецобліку, хоча з 1956 року формально ці обмеження з вас зняті. Ви всі зараз є цілком дорослими і вступили на шлях самостійного життя. І саме зараз ви маєте усвідомлювати серйозність свого становища. Більшість із вас працюють на заводах і фабриках, в колгоспах і на різних будівництвах нарівні з усіма національностями Радянського Союзу. Частина з вас зі зброєю в руках служить у лавах Радянської Армії, виконуючи обов'язок перед Батьківщиною, яку у вас відняли 16 років тому. Найголовнішим для вас зараз є те, що ви позбавлені можливості повернутися на свою Батьківщину.
Вас, молодь, дуже хвилює й турбує думка про причини вашого довгого перебування далеко від рідних місць, оскільки всі національності, виселені під час війни, отримали можливість повернутися на Батьківщину. Їм надано повну можливість розвивати свою національну культуру, в той час як наша культура поступово зникає, а наша нація як нація втрачає свій сенс. Тепер усім вам зрозуміло, що долею нашого народу ніхто не цікавиться. Єдиний клаптик землі, де жили й померли ваші діди і прадіди, батьки й матері, сьогодні стає жертвою на чиюсь догоду. Невже ви, молодь, не усвідомлюєте того, що своїм мовчанням самі узаконює своє таке безправне становище?
Ви, молодь, маєте пам'ятати і глибоко усвідомлювати те, що ви і Кримська земля, на якій ви народилися, невід'ємні
Від думки про повернення на Батьківщину ви ніколи не повинні відмовлятися, бо в цьому випадку злочин, який ви вчините, не знайде виправдання у ваших нащадків. Ви, молодь, маєте пам'ятати і глибоко усвідомлювати те, що ви і Кримська земля, на якій ви народилися, невід'ємні. Ви повинні усвідомлювати, що людина без батьківщини гідна презирства. Невже ваше становище не пригнічує вас? Багато з вас, усвідомлюючи своє становище, не раз зверталися до уряду з проханням повернути на батьківщину, але кожен раз ваш голос приглушався погрозами. Відтоді, як вас без суду і слідства вивезли з рідних місць, минуло 16 років. Це чималий термін у житті людини. За цей термін прощені навіть ті, хто дійсно скоїв злочин перед своєю Батьківщиною. Наша ж нація, не виключаючи ні малого, ні великого, перебуває протягом 16 років поза межами своєї Батьківщини.
Ми звертаємося до вас із наступним:
Ви ‒ єдина опора своєї нації. Вона чекає від вас порятунку від скорої загибелі
Наступного дня ви ‒ єдина опора своєї нації. Вона чекає від вас порятунку від скорої загибелі. Вже настала пора вам сказати: «Чим жити на колінах, краще померти стоячи». Наша нація вірить у вас і сподівається, що прочитавши це звернення, ви зумієте мобілізувати на порятунок свого народу всю молодь. Вас, молоді, багато, й ви маєте об'єднатись у спільній справі. Цим ви заслужите повагу перед уже загиблим старшим поколінням і вашими майбутніми онуками.
Тільки пам'ятайте, що в боротьбі за щастя свого народу можуть пролитися не тільки сльози, а й кров».
Під документом стояв напис ‒ «Союз визволення кримських татар»...
Розгляд справи Енвера Сеферова й Шевкета Абдурахманова тривав три місяці й завершився 11 жовтня 1961 року.
Судова колегія у кримінальних справах Ташкентського обласного суду в закритому судовому засіданні встановила, що:
«Сеферов Енвер, використовуючи національні почуття татар, які народились у Кримській області, 1961 року склав, розмножив і написав сам особисто й через посередництво інших поширював серед них антирадянські документи, зміст яких був спрямований на підрив і ослаблення Радянської влади і проти заходів, що проводяться урядом і партією.
Так, протягом нетривалого часу виготовлені Сеферовим документи були надіслані за відомими йому адресами жителям міст Чирчика, Намангана, Фергани й Сухумі, і в листах до цих осіб Сеферов пропонував поширювати ці антирадянські документи й серед інших осіб. Цим самим Сеферов учинив злочин, передбачений ст.197 ч.1 КК УзРСР.
Абдурахманов Шевкет, будучи знайомим із Сеферовим Енвером, 1961 року був ознайомлений ним із антирадянськими документами, а потім отримав від Сеферова сім екземплярів цих документів для поширення їх серед жителів Ленінабада. Однак ці документи Абдурахманов поширив у кількості 4 штуки, серед жителів міста Чирчик. Цим самим Абдурахманов скоїв злочин, який передбачений ч.1, ст.60 КК УзРСР».
З огляду на «ступінь участі у скоєному злочині кожного з підсудних, а також тяжкість вчиненого ними», колегія Ташкентського обласного суду засудила: «Сеферова Енвера за ст.60 ч.1 КК УзРСР до позбавлення волі у ВТК посиленого режиму на 7 (сім) років... Абдурахманова Шевкета Кадировіча за ст.60 ч.1 КК УзРСР до позбавлення волі у ВТК посиленого режиму на 5 (п'ять) років».
Провина їхня полягала лише в тому, що вони закликали свій народ боротися за свою рівноправність і повернення на батьківщину
Відзначимо, що настільки серйозні терміни ув'язнення підсудні отримали в період хрущовської «відлиги», лише через п'ять років після XX з'їзду КПРС. Провина їхня полягала лише в тому, що вони закликали свій народ боротися за свою рівноправність і повернення на батьківщину. Все це свідчило про те, що влада не мала наміру вирішувати кримськотатарську проблему.
Це підтверджує й документ, який зберігся в наглядовій справі Прокуратури СРСР, ‒ скарга Шевкета Абдурахманова, написана ним уже з табору, на ім'я Генерального прокурора СРСР Романа Руденка: «Іменовані «антирадянські документи» містили заклик до кримських татар висунути вимогу владі про повернення кримчан на Батьківщину до Криму. Що тут антирадянського знайшли, я не знаю, але знаю одне ‒ мені не було й 14 років, коли в роки культу особи Сталіна нас усіх репресували, не рахуючись ні з чим. Ви це прекрасно знаєте. До 1956 року я перебував на висилку, невже недостатньо цих страждань і поневірянь, що ще на 5 років запроторили мене від суспільства?».
Жодна зі скарг Абдурахманова задоволена не була. «Для скасування чи зміни вироку підстав немає», ‒ такою була відповідь влади.
Енвер Сеферов і Шевкет Абдурахманов відбули свій термін повністю ‒ «від дзвінка до дзвінка».
До повернення кримських татар на батьківщину залишалося ще три десятиліття...
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
