Післясмак Пасхи у Криму як передчуття Трійці на Криті

Спеціально для Крим.Реалії

Останнім часом Кремль, наче «за щучим велінням», режисує складнощі у вузлових та відверто слабких місцях механізмів Європи, які керують моральною, ідеологічною та духовною сферою суспільства.

Захоплююча епопея з референдумом у Нідерландах. Демонстративне та безкарне перебування в анексованому Криму купки маргінальних європейських депутатів з Німеччини та Австрії напередодні виборів у Берліні та Відні. Піар «примусу ЄС до визнання російського статусу півострова» від делегатів зібрання італійського регіону Венетто. Французькі дії «наперекір санкціям» ЄС.

Мізерність представників, яких Москва обирає для своїх акцій, неодноразово доводилася експертами. Але, намагаючись дестабілізувати Туреччину, Москва вважає, що її духовна гібридна атака в Криму та на Афоні може зійти з рук.

Не випадково, під час святкування головного православного свята – Великодня – в церквах єпархій Української Православної Церкви (Сімферопольської та Кримської, Феодосійської, Джанкойської), в межах юрисдикції якої залишається окупований Крим, було складно побачити перших осіб російського півострова. Напередодні глава анексованого Криму був підданий релігійній обструкції з Москви за спробу протиставити православ’я «трудящим». З’являтися у храмах української церкви йому також, вочевидь, не хотілося.

Водночас, на Пасху у Володимирському Соборі в Херсонесі російський губернатор Севастополя все ж був присутній. Не дивно, адже це місце загарбники безпардонно включили до переліку «духовних скріп» та ретранслюють звідти свій військовий вплив.

Благодатний Вогонь до єпархій УПЦ на території окупованого Криму вже другий рік поспіль доставляють представники російського Фонду Андрія Первозваного, який очолює соратник Володимира Путіна – Володимир Якунін.

Ця традиція не прописана в жодному з канонів православ’я та християнства. Суперечки з приводу чудодійності вогню тривають.

Тим не менше, вважається, що, як і багато інших духовних «скріп», міф про Благодатний Вогонь після розпаду СРСР відродили в Росії його нащадки. Ті самі помічники колишнього секретаря ЦК КПРС, губернатора Орловської губернії Єгора Строєва, який надав доручення провести діалог з цього питання під час візиту до меж юрисдикції Єрусалимського Патріархату, досі є засновниками та розпорядниками московського Фонду Андрія Первозваного.

Дивно, але – факт! Російський Фонд Андрія Первозваного цього року доставив Благодатний Вогонь до українського Новомосковська Дніпропетровської області. А саму організацію та переміщення нею мощів Святого Луки з Кримської єпархії прославляють на сайті представництва запорізького «Мотор-Січ» у Москві.

Свого часу тематику Благодатного Вогню активно використовували відповідні політичні сили для боротьби зі своїми опонентами та обмеження України та українців у створенні єдиної помісної православної церкви. Але переконаність, духовність та віра парафіян навіть сьогодні дозволяє незалежно від Москви доставляти його до Криму.

Як повідомляють російські ЗМІ, 28 травня запланований приватний, неофіційний візит Володимира Путіна до грецького Афону. Напередодні для участі в урочистостях з нагоди 1000-ліття руського чернецтва туди прибуде Патріарх Московський і всієї Русі Кирило.

Грецькі ЗМІ, які транслюють позицію Константинополя, в чиїй юрисдикції перебуває Афон, підкреслюють, що Вселенський Патріарх та предстоятель Елладської Православної Церкви не будуть присутніми на святкуваннях.

«…Патріарх Варфоломій вважає, що російська сторона надала святкуванню візантійської пишності та розкішності замість того, щоб приїхати на Афон як скромні паломники. Також Вселенський Патріарх зазначив, що позиціонування лише російського чернецтва без їхніх єдиновірців з України, за теперішніх складних умов, є помилкою та призводить до надлишкової конфронтації», – підкреслюють ресурси Греції. Та додають: «…Впливова грецька газета Кафемеріні повідомляє, що у цього візиту є чисельні супротивники. Зокрема, газета посилається на джерела на Фанарі (резиденція Вселенського Патріарха в Стамбулі – авт.) та в Каріес (Айон-Оросі, світському та духовному центрі Афону – авт.), які рішуче відкидають термін «руське чернецтво на Афоні». Вважається, що «руське чернецтво» на Святій Горі припинилося на нараді послів ще 29 квітня 1913 року, коли Афону був наданий статус автономії у складі Греції».

«Організацію торжеств на честь 1000-ліття руського чернецтва на Афоні та пов'язаний із ним візит президента та патріарха, вірогідно, можна розцінити як іще один хід у церковно-державній політиці, який має на меті демонструвати велич, давнину та широке територіальне охоплення Російської Православної Церкви напередодні Всеправославного Собору. Патріарх Кирило, таким чином, потрапляє між двох вогнів: з одного боку, Константинополь висловлює скепсис щодо недоречної пишності та національного кольору майбутнього свята, з іншого – афонські ревнителі благочестя з числа руських ченців мають серйозні претензії до його екуменічного курсу та діалогу з інославними. Тому хід Москви може мати наслідком зворотній ефект і навряд чи додасть їй очок переможця», – підкреслює у своєму авторському матеріалі для Независимой газеты релігієзнавець Олексій Зигмонт.

З використанням поняття «Афон» вже «обкатують» нові спецоперації гібридної війни, метою яких є виведення з-під канонічних церковних юрисдикцій вже анексованих Кремлем територій, генерування центробіжних процесів у тілі Вселенського Патріархату, організація тиску на Константинополь напередодні Всеправославного Собору.

На територій невизнаної Абхазії, що нещодавно «під наглядом» уклала договір про співробітництво з анексованим Кримом, розташоване місто Новий Афон. У 1874 році до долини річки Псирцха прибули руські ченці з Пантелеймоновського монастирю Старого Афону в Греції, які 1875 року біля підніжжя Афонської Гори в Новому Афоні заснували монастир, названий Ново-Афонським Симоно-Канонитським. Віднедавна тут діє невизнана Священна Митрополія Абхазії, зібрання якої (вже вдруге після анексії Москвою грузинських територій у 2008 році) вимагає від Всеправославного Собору та Вселенської Церкви автокефалії та визнання незалежності від Грузинської Православної Церкви. Це – не дежавю, це – факт.

«Складно сказати, чи буде питання про незалежність Абхазької церкви у підсумку порушене на Всеправославному Соборі… Можна припустити, що порушення та, з певною вірогідністю, розв'язання цієї проблеми стане питанням боротьби за лідерство в православному світі між…православними Церквами та, передусім, між Константинополем і Москвою, яка опинилася в непростій ситуації та не має права відкрито сваритися ані з ним, ані з Тбілісі», – робить висновок Олексій Зигмонт.

Нова хвиля гібридних атак Росії, схоже, буде спрямована знову на підтвердження її претензій на відібраних в Грузії та в України територіях, а також…Греції з присвоєнням Кремлем ролі одноосібного православного заступника.

Реалізуючи візантійські плани на європейських Апеннінах та Балканах з метою надання легітимності здійсненому захопленню чужих територій, Кремль знову повторюється, хоча й розширює сферу використання гібридних форм зовнішньої політики, формуючи незручний для Заходу та вселенського православ’я, але вигідний для себе перманентний порядок денний.

Чи потрібно це все Європі, світу та православ’ю? Визнання Криму та Абхазії через Грецію та автономний Афон!? Цікаві нові паломницькі маршрути: Афон – Новий Афон – Херсонес!? За допомогою паломників будуть «рубати» та «кроїти» політичні кордони та рвати на шматки серця людей і сім’ї!?

Церква-Мати, Константинополь, Єрусалим, Антіохія та Александрія! Древні Православні Патріархи! В Європі, здається, не до кінця розуміють небезпеку релігійних дій господаря Білокам’яної.

Рудольф Медведь, оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції